Ухвала суду № 39962859, 24.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2014 року м. Київ К/800/35044/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.

Голяшкін О.В.

Логвиненко А.О.

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ТОВ "Світ Інструменту Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 року у справі за позовом ТОВ "Світ Інструменту Україна" до Київської регіональної митниці Державної митної служби України , Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товару,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішення про визнання митної вартості товару від 05.06.2012 року № 100200000/2012/111216/2 та зобов'язання вчинити певні дії.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 23.10.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 року, у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції у справі, ТОВ "Світ Інструменту Україна" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту № CHN-MIU/221/0911 від 08.09.2011 року із контрагентом компанією TIANTAI FUHUA RUBBER CO. LTD. (Китай), позивач здійснював імпорт в Україну товару, перелік якого визначений у комерційному інвойсі та специфікації, а саме: Товар № 1/1 «шланги з ПВЧ м'які, армовані для поливу», країна виробництва - Китай, торгова марка - ПАЛІСАД, код товару згідно УКТЗЕД 39173900.

Відповідно до статті 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до пункту 3 Розділу 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби від 24.06.2009 року № 602, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 року за № 669/16685 (зі змінами та доповненнями), під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовується спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України.

При розгляді запиту, відділом митних платежів було проаналізовано інформацію, що містилася у товаросупровідних документах, наданих позивачем (декларантом) до митного оформлення, та цінову інформацію ЄАІС Держмитслужби України на товари, що ввозилися на митну територію України у період, найближчий до митного оформлення.

За наслідками зазначеної перевірки митним органом було встановлено, що позивачем до митного оформлення не було подано всіх документів, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з пунктом 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; заявка на поставку, згідно з п. 3.1 Контракту; та крім того, заявлена позивачем митна вартість товарів була значно нижчою рівня митної вартості таких товарів, митне оформлення яких вже здійснено та інформація по яких міститься у ціновій базі даних ЄАІС.

Згідно вантажно-митної декларації № 100200000/2012/489415 та декларації митної вартості товару № 100200000/2012/489415, керуючись ст. 58, ст. 65 Митного кодексу України (в редакції від 01.06.2012 року), згідно з якими митною вартістю товарів, що ввозяться в Україну відповідно до митних режимів, відмінних від режиму імпорту, є ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі, позивачем було визначено митну вартість товару що імпортується за основним методом, а саме - за ціною договору (вартість операції), що становило суму у розмірі 19 302,36 доларів США, або в перерахунку по курсу НБУ (7,9925) - 154 274,11 грн. (сто п'ятдесят чотири тисячі двісті сімдесят чотири гривні 11коп.).

Проте, митним органом, під час митного оформлення товару було запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме: оригінал прайс-листа, переклад експортної ВМД, висновок експертної організації, відповідну бухгалтерську документацію, замовлення на поставку тощо.

У зв'язку з неможливістю позивача надати додаткові документи під час митного оформлення товару, Київська регіональна митниця прийняла рішення № 100200000/2012/111216/2 від 05.06.2012 року про визначення митної вартості за резервним методом, яким митну вартість товару було визначено у розмірі 507737,07 (п'ятсот сім тисяч сімсот тридцять сім гривень 07 коп.), або в перерахунку по курсу НБУ (7,9925) - 63526,69 доларів США.

Згідно з приписами статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

В силу положень статті 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення позивачем митної вартості товару, який переміщувався ним через митний кордон України на підставі ВМД № 100200000/2012/489415, у посадових осіб Київської регіональної митниці виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей.

Відповідно до абзацу 1 пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Київською регіональною митницею шляхом вчинення запису про необхідність подання додаткових документів на декларації митної вартості ДМВ № 100200000/2012/489415 було витребувано від декларанта банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, заявка на поставку згідно п. 3.1 Контракту. Заявлена позивачем митна вартість товарів нижча рівня митної вартості таких товарів, митне оформлення яких вже здійснено та інформація по яким міститься у ціновій базі даних ЄАІС.

Декларант ознайомився з таким записом, про що зазначено на ДМВ № 100200000/2012/489415 з проставленням дати, прізвища та підпису 05.06.2012 року.

Про неможливість надати додаткові документи декларантом було зроблено запис на декларації митної вартості.

Листом-відповіддю від Київської регіональної митниці від 27.07.2012 року № 14/2-11/20343 було повідомлено позивача, що у зв'язку з виявленням неточностей та розбіжностей в наданих додаткових документах, Київська регіональна митниця не вбачає підстав для перегляду рішення про визначення митної вартості № 100200000/2012/111203/2 від 31.05.2012 року.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3.4 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 31.01.2007 року № 74, якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 Митного кодексу України має право зобов'язати його визначити митну вартість іншим методом, ніж він використав для її визначення. Відповідно до статті 266 Митного кодексу України проводиться процедура консультацій між декларантом і митним органом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України. У ході таких консультацій митний орган і декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Факт проведення консультацій та результати таких консультацій фіксуються посадовою особою митного органу, яка їх провела, на зворотному боці декларації митної вартості або у відповідному журналі та засвідчуються підписом декларанта, з яким було проведено таку консультацію.

Факт проведення консультації з декларантом позивача підтверджується записом на декларації митної вартості № 100200000/2012/111203/2, де посадова особа митного органу зазначила факт проведення консультації, а декларант, у свою чергу, ознайомився під підпис, без зауважень.

Пунктом 2 (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі ГАТТ) встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару. Згідно з пунктом 2 (b) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Згідно з статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Визначення митної вартості здійснювалося відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України шляхом послідовного використання методів визначення митної вартості 2-6 (статті 268-273 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період з однаковими ознаками, а саме: - фізичні характеристики; - якість та репутація на ринку; - країна походження; - виробник.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період враховуючи такі ознаки: якість, наявність торгової марки, їх репутація на ринку.

Відповідно до статті 60 МКУ, під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Так, методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використовувалися митним органом у зв'язку з відсутністю інформації щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Для використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, у митного органу була відсутня інформація щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України одночасно або у час, максимально наближений до часу ввезення, або на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до сплину 90-денного строку.

Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не був використаний у зв'язку з тим, що позивачем не були надані документи на основі яких можливо застосувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.

Враховуючи викладене, митним органом був застосований резервний метод визначення митної вартості.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що митницею не було доведено факт послідовного застосування методів визначення митної вартості товару.

Проте, колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача про неможливість застосування у спірних правовідносинах першого, другого, третього, четвертого та п'ятого методів визначення митної вартості товару, оскільки позивачем не було надано документів, які були визначені митним органом у ході митних консультацій, тому відповідачем обґрунтовано застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості.

Отже, відповідач, визначаючи митну вартість ввезеного позивачем товару за шостим (резервним) методом, діяв правомірно.

У касаційній скарзі позивач також вказує, що судами попередніх інстанцій помилково не взято до уваги його посилання на відсутність доказів використання інформації з інших джерел, визначених законом, окрім інформації ЄАІС ДМСУ.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 11 Порядку декларування для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Аналіз наведених норм, а також Порядку здійснення контролю та Порядку декларування дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Порядком здійснення контролю передбачено, що послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення митного контролю і митного оформлення товарів визначається ДМСУ.

Відповідно до пункту 3 наказу ДМСУ від 24.06.2009 року № 602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 року № 669/16685, яким затверджено порядок роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, передбачено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті рішень як джерело інформації використовуються спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси електронно-автоматизованої інформаційної системи ДМСУ.

При цьому, наявність у зазначеному наказі положень про можливість застосування митними органами інших джерел інформації не свідчить про обов'язок одночасно використовувати усі зазначені джерела, або певну їх кількість.

Враховуючи зазначені норми, колегія суддів дійшла висновку, що наявність в ЄАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ТОВ "Світ Інструменту Україна" відхилити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: