Ухвала суду № 39962681, 14.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2014 року м. Київ К/800/13124/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Мосійчук І.М.,за участю представників позивача:Васільєва В.О.,відповідача:Маісурадзе З.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2011 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 р.

у справі №2а/0470/4633/11

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську (далі-відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2011 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 р., адміністративний позов задоволено, визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.04.2011 р. №0000208823, №0000198823, №0000188823 та №0000098823, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по оплаті судового збору (державного мита) у сумі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо своєчасності сплати сум податкових зобовязань з податку на додану вартість, збору у вигляді цільових надбавок до діючого тарифу на природний газ для споживачів всіх форм власності за період з 14.10.2005 р. по 31.12.2010 р., результати якої оформлено актом від 25.03.2011 р. №510/08-03/3-03340920.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.5.3.1 п.5.3 т.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», що призвело до несвоєчасної сплати узгодженої суми податкових зобовязань з податку на додану вартість та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за період з 14.10.2005 р. по 31.12.2010 р.

За результатами зазначеної документальної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.04.2011 р. №0000208823, №0000198823, №0000188823 та №0000098823, якими позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 2 012 060,45 грн., 2 930 486,53 грн., 2 608 735,46 грн., 6 947 013,32 грн. відповідно.

Судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005 р. порушено провадження у справі про банкрутство позивача (справа №Б24/235/05) та введено в дію мораторій. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011 р. провадження у справі про банкрутство №Б24/235/05 зупинено строком до 01.01.2013 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Крім того, Закон визначає, що до конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Положення ч.4 ст. 12 цього ж Закону встановлюють, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним.

Заборона чинна протягом дії мораторію, відтак штрафні (фінансові) санкції за податковими зобов'язаннями не нараховуються в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

За наведених обставин, судова колегія вважає за необхідне погодить із висновками судів попередніх інстанцій при визначенні того, що у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань не можуть бути застосовані, що дало судам вичерпні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2011 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 р. у справі №2а/0470/4633/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.