Ухвала суду № 39962657, 10.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2014 р. м. Київ К/800/57783/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Мороз В.Ф.

Логвиненко А.О.

Донець О.Є.

секретар судового засідання: Головко О.В.,

за участю

представника позивача - Морозов О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вознесенського міськрайонного центру зайнятості на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року у справі за позовом Вознесенського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_5 про стягнення надміру сплачених коштів,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року Вознесенський міськрайонний центр зайнятості звернувся із позовом про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 849, 23 грн. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року адміністративний позов залишено без розгляду. До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Вознесенський міськрайонний центр зайнятості просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу для продовження розгляду, при цьому посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам оскаржувані рішення не відповідають.

З матеріалів справи вбачається, що 14 вересня 2012 року Центром зайнятості отримано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, якою підтверджується факт наявності у фізичної особи ОСОБА_5 статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, при прийнятті рішення виходив з того, що позивач звернувся з пропуском шестимісячного строку, передбаченого ч.2 ст. 99 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас абз. 2 ч. 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Вказуючи на те, що позивач мав дізнатись про порушення своїх прав ще у 2009 році, суди попередніх інстанцій положень абзацу другого частини другої статті 99 КАС України не врахували та не встановили момент виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Відповідно до частини першої статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Водночас рішення судів не містить обґрунтування відмови у поновленні строку у випадку його пропущення, а доводи про поважні причини пропуску строку звернення до суду судами не спростовані.

Крім того, залишаючи позов без розгляду, суди передніх інстанції не надали належної оцінки доводами позивача про те, що пунктом 4 статті 38 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено що строк давності у разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується та не перевірили наявність підстав для застосування вказаного строку як спеціального, передбаченого іншим законом.

За викладеного судова колегія вважає, що судами зроблено передчасний висновок про наявність підстав для залишення позову без розгляду, у зв'язку з чим прийняті у справі оскаржувані рішення визнати обґрунтованими не можна.

Керуючись статтею 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Вознесенського міськрайонного центру зайнятості задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець