Ухвала суду № 39962538, 24.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" липня 2014 р. м. Київ К/800/65854/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Голяшкіна О.В.

Логвиненка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі за позовом Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення суми штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу у розмірі 22 500,00 грн,-

в с т а н о в и л а :

Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів звернулась до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 суми штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу у розмірі 22 500,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, при виконанні повноважень по контролю за розповсюдженням реклами у місті Одеса, фахівцями Держспоживінспекції в Одеській області було встановлено ознаки порушень ст.ст.6 Закону України «Про рекламу» на зовнішньому рекламному носії типу «брандмауер» (АДРЕСА_1) а саме: текст реклами виконано російською мовою.

28.03.2012 року Держспоживінспекцією в Одеській області у відповідності до вимог ст.26 Закону України «Про рекламу» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок накладення штрафів за порушення законодавства України про рекламу» від 26.05.2004р. № 693 направлено лист №743/8 керівнику фітнес клуба «Колібрі» з вимогою прибути до Держспоживінспекції в Одеській області в термін до 10.04.2012 року і представити необхідні документи для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

18.04.2012 року Держспоживінспекцією в Одеській області відповідно до п.9 «Порядку накладення штрафів за наявними ознаками порушень законодавства про рекламу», складено протокол №46 про порушення законодавства про рекламу щодо порядку розповсюдження та розміщення реклами, а саме: відсутній дозвіл на розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах, який надається виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, чим порушено ст. 16 Закону України «Про рекламу».

08.05.2012 року у відповідності до п.11 Порядку накладення штрафів на підставі протоколу №46 від 18.04.2012 року, Держспоживінспекцією в Одеській області прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу №46. Про розгляд справи щодо прийняття рішення про порушення законодавства про рекламу відповідача повідомлено телефонограмою №40 від 11.05.2012 року.

17.05.2012 року Держспоживінспекцією в Одеській області складено протокол засідання по справі про порушення законодавства про рекламу №46/1 та складено розрахунок штрафних санкцій у сумі 22500,00 грн. з урахуванням вартості розповсюдження реклами (виконання робіт по розміщенню реклами) у відповідності ст. 27 Закону України «Про рекламу».

06.06.2012 року Держспоживінспекцією в Одеській області зроблено запит до Управління реклами Одеської міської ради щодо надання документів стосовно ФО-П ОСОБА_4, а саме: копії дозвільної документації на розміщення даних рекламних конструкцій.

13.06.2013 року Управлінням реклами Одеської міської ради надана відповідь, в якій зазначено, що дозвіл на розміщення зовнішньої реклами ФО-П ОСОБА_4 не видавався.

10.09.2012 року за результатами розгляду справи Держспоживінспекцією України прийнято Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №0022, згідно з яким встановлено, що ФО-П ОСОБА_4 розповсюджено зовнішню рекламу, дозвіл на розміщення якої відсутній, чим порушено вимоги ст.16 Закону України «Про рекламу» та відповідно до розрахунку штрафних санкцій сума штрафу склала 22 500,00 грн.

Листом Держспоживінспекції України №4558-3-11/7 від 10.09.2012 року позивачу направлено рішення про накладення штрафу №0022 від 10.09.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 24.09.2012 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали, що ФО-П ОСОБА_4 порушено Закон України «Про рекламу», а отже рішення про стягнення з позивача штрафних санкцій за таке порушення є правомірним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про рекламу», реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-якій спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до ст. 6 цього ж Закону, мова реклами визначається статтею 26 Закону України "Про засади державної мовної політики".

Частиною 1 ст.16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» визначено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, у ФО-П ОСОБА_4 відсутній дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про рекламу», особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з ч. 5 ст. 27 зазначеного закону, вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

Таким чином, Держспоживінспекцією правомірно та у відповідності до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою КМУ N693 від 26 травня 2004 р. притягнуло до відповідальності ФО-П ОСОБА_4 та вірно розраховано розмір штрафних санкцій, виходячи з вартості реклами без урахування ПДВ.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: