Ухвала суду № 39962417, 07.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2014 року м. Київ К/9991/39360/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складіГоловуючого суддіНечитайло О.М., суддів Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2011 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 р.

у справі № 2а-0870/1850/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

за участю Прокурора Запорізької області,

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 21.08.2007 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 р., позов задоволено, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0000251313/0 від 01.11.2006, № 0000251313/1 від 20.11.2006, № 0000251313/2 від 23.01.2007 та №0000251313/3 від 26.03.2007 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем на суму 41 562,13 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 16 624,85 грн. скасовано, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати в частині скасування визначеного податку на прибуток у розмірі 41 562,13 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16 624,85 грн., та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі у період з 01.09.2006 р. по 12.10.2006 р. проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.06.2006 р., за наслідками якої складено акт від 19.10.2006 р. № 36/08-03/32573524.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.1.32 ст. 1; п.5.1; пп.5.2.1 п. 5.2; пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5; п.18.3 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток на 65 647,13 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000251313/0 від 01.11.2006 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 89 654,61грн., у тому числі за основним платежем у сумі 65 647,13 грн. та за штрафними санкціями у сумі 24 007,48 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного рішення, були прийняті нові № 0000251313/1 від 20.11.2006 р., № 0000251313/2 від 23.01.2007 р. та № 0000251313/3 від 26.03.2007 р., аналогічні за змістом.

Задовольняючи позовні вимоги, в частині скасування спірних податкових повідомлень-рішень щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 41 562,13грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 16 624,85 грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем було правомірно сформовано валові витрати по взаємовідносинах з ВАТ «ЗАлК» щодо сплати агентської винагороди у сумі 166 248,51 грн. (без ПДВ) за реалізацію товару позивача на суму 1 994 982,09 грн, виплата якої, на думку відповідача, призвела до збитковості господарської операції з продажу такого товару.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, у четвертому кварталі 2005 року позивач реалізував товари (насос, устаткування для тонування, машину для литва, додаткову піч, комплект запасних частин, охолоджувальну ванну, площадку для обслуговування машин, пристрій для засуву печі, пресформи у комплекті, оброблюючий комплект з ЧПУ, електричну піч ІАТ-04-08№14) ТОВ «Арлан-Мет» на загальну суму 1 994 982,09 грн.

Реалізація здійснена за агентським договором № 1536 Д (2005) від 29.11.2005 р., який був укладений з ВАТ «ЗАлК», відповідно до якого останній здійснював реалізацію товару за агентську винагороду у розмірі 10 % від загальної суми продажу. Розмір агентської винагороди, отриманої ВАТ «ЗАлК» за наслідками виконання договору склав 199 498,21 грн. з ПДВ. Негативний фінансовий результат від здійснення такої операції для позивача становить (-)199 475,40 грн. 40 коп.

Факт виконання агентського договору підтверджується укладеним договором купівлі-продажу обладнання позивача та належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами - звітом про виконаних агентського договору, податковими накладними.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із нормою абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється (п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував валові витрати на підставі, звіту про виконання агентського договору № 1536Д (2005), податкової накладної, отриманої від контрагента, що відповідає наведеним вимогам законодавства.

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, про те що сплачена позивачем агентська винагорода у розмірі 199 498,21 грн. з ПДВ спричинила для нього негативний фінансовий результат - збиток, а отже вартість таких послуг не може бути віднесено до складу валових витрат, обгрунтовано спростовані судами попередніх інстанцій оскільки, господарська операція платника у межах його діяльності не обов'язково має бути прибутковою, позаяк економічна вигода від здійснення операції може полягати у необхідності мінімізації збитків підприємства.

У даному випадку податковим органом не доведено відсутності розумної мети у позивача під час реалізації товару із залученням ВАТ «ЗАлК» як агента. А відтак виключення зі складу валових витрат позивача вартості агентських послуг не є правомірним, у звязку із чим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявності правових підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000251313/0 від 01.11.2006 р., № 0000251313/1 від 20.11.2006 р., № 0000251313/2 від 23.01.2007 р. та № 0000251313/3 від 26.03.2007 р. у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 41 562,13 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 16 624,85 грн.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанції.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2011 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 р., у справі № 2а-0870/1850/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.