Ухвала суду № 39962333, 15.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2014 р. м. Київ К/800/30042/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року за заявою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановила:

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області звернувся до суду із заявою про зміну способу виконання постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 24 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 17 грудня 2013 року заяву Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про зміну способу виконання рішення задоволено. Змінено спосіб виконання постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 24 квітня 2012 року у справі № 2а-20123/11 з покладення на Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області із зобов'язання здійснити перерахунок та провести виплату на стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області на користь ОСОБА_2 коштів, передбачених статтями 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 березня 2011 року по 19 червня 2011 року в сумі 7912,81 грн.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення.

У касаційній скарзі, ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судами встановлено, що постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 24 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі провести донарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, за період з 01 березня 2011 року по 19 червня 2011 року в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», щомісячно, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01 березня 2011 року по 19 червня 2011 року в розмірі, визначеному статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює 25 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленим Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», щомісячно та підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 березня 2011 року по 19 червня 2011 року в розмірі, визначеному статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що дорівнює 30 % від мінімальної пенсії за віком, яка визначається мінімальним прожитковим мінімумом для непрацездатних осіб відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», щомісячно.

Відмовляючи в задоволенні заяви про зміну способу виконання, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що викладені в заяві обставини, які стали підставою для зміни способу та порядку виконання судового рішення за своєю правовою природою є додатковою позовною вимогою про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.

Однак, колегія суддів з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не може, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення у справі № 2а-20123/11, надано письмову відповідь управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі від 24 вересня 2013 року, з якої вбачається, що стягувачу були нараховані, однак не були виплачені грошові кошти за судовим рішенням, через ненадходження зазначених коштів до Пенсійного фонду з Державного бюджету.

Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Таким чином, зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, яким не передбачено виконання рішень зобов'язального характеру, унеможливлюють їх виконання. Така обставина є підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.

В такому випадку зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни зобов'язання здійснити виплати на стягнення цих виплат.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 74 рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» зазначив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.

В той же час, статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Тобто, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року, пункт 68).

Враховуючи приписи статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції рахує за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року скасувати, а ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 17 грудня 2013 року про зміну способу виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про зобов'язання вчинити певні дії, залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко