Постанова № 39961980, 23.07.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2014 року Справа № 904/2618/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Дарміна М.О. (доповідача),

суддів: Березкіної О.В., Подобєд І.М.

при секретарі судового засідання::Литвин А.П.

Представники сторін:

від позивача: Кирпичова О.Г., довіреність №б/н від 14.04.14, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Скелябудінвест" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.14р. у справі № 904/2618/14

за позовом Приватного підприємства "Явір-2000",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Скелябудінвест",

про стягнення 116 256 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від10.06.2014р. у справі № 904/2618/14 (суддя Рудь І.А.) позов задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Скелябудінвест" на користь Приватного підприємства "Явір-2000" 116 256 грн. 00 коп. - основного боргу, 2 325 грн. 12 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати наданих охоронних послуг, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору та приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 116 256 грн. 00 коп. визнав обґрунтованими та задовольнив в повному обсязі.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Скелябудінвест" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014р. по справі 904/2618/14, у задоволені позову - відмовити.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що господарський суд наводить у оскарженому рішенні перелік актів позивача, зазначаючи що відповідно до них складено і рахунки-фактури, але якщо зробити арифметичний підрахунком по актам, то замість стягненої суми 116 256 грн. - отримується сума- 117 504 грн.

Відповідач вважає, що сума в актах не відповідає сумі по договору і до стягнення заявлена значно більша сума, ніж було домовлено між сторонами.

На думку товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Скелябудінвест", суд першої інстанції не здійснив порівняння суми по договору з сумами по актам і рахункам-фактурам, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення про стягнення не встановленої між сторонами суми по договору та не підтвердженої належними доказами.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився надавши клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні, що свідчить про його належне сповіщення про час і місце судового засідання. Клопотання апелянта про відкладення розгляду справи відхилено колегією як необґрунтоване.

У судовому засіданні представник позивача надав суду додаткові усні пояснення по апеляційній скарзі, просивши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014р. залишити без змін.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією:

01.07.11р. між Приватним підприємством "Явір-2000" (охорона) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Скелябудінвест" (замовник) укладено договір № 274/Кр про фізичну охорону, відповідно до умов якого замовник передає, а охорона приймає під охорону об'єкти та майно, що знаходиться за адресою м. Кременчук, вул. Першотравнева, 40. За охорону об'єкта замовник виплачує охороні грошові кошти, згідно виставлених рахунків (п.2.1 Договору).(а.с.11- 13)

В п.3.1 Договору зазначено, сума договору визначається сторонами в дислокації-розрахунку наведеного у Додатку №1 до Договору. У разі зміни норм витрат охорони, у тому числі при проведенні держаною індексації доходів населення, інших заходів, що викликають зміну витрат на утримання охорони, вартість послуг охорони змінюється з внесенням сторонами відповідних змін в Додаток №1.

Згідно п.3.2 Договору оплата за охорону проводиться щомісячно попередньою оплатою в розмірі згідно рахунків охорони до 1 числа місяця, за який здійснюється платіж.

За приписами п. 7.1 Договору цей Договір укладається строком на 1 рік і набуває чинності з 01.07.2011р.

В п. 7.2 Договору зазначено, якщо за один місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, Договір вважається подовженим на тих же умовах і на той же строк

Згідно листа-повідомлення від 31.12.13р. № 99/13 відповідач повідомив позивача про розірвання Договору з 01.02.14р. (а.с. 23).

Позивачем у період з квітня 2013р. по січень 2014р. на виконання умов Договору надані визначені Договором послуги з охорони майна замовника на загальну суму 116 256 грн. 00 коп., про що сторонами складені двосторонні акти здачі-приймання виконаних робіт:

- №26343 від 30.04.13р. на суму 11 520 грн. 000 коп. з ПДВ за квітень 2013р.;

- № 33145 від 31.05.13р. на суму 11 904 грн. 00 коп. з ПДВ за травень 2013р.;

- №8511 від 30.06.13р. на суму 11 520 грн. 00 коп. з ПДВ за червень 2013р.;

- № 13464 від 31.07.13р. на суму 11 904 грн. 00 коп. з ПДВ за липень 2013р.;

- №22075 від 31.08.13р. на суму 11 904 грн. 00 коп. з ПДВ за серпень 2013р.;

- № 30158 від 30.09.13р. на суму 11 520 грн. 00 коп. з ПДВ за вересень 2013р.;

- №38215 від 31.10.13р. на суму 11 904 грн. 00 коп. з ПДВ за жовтень 2013р.;

- №46083 від 30.11.13р. на суму 11 520 грн. 00 коп. з ПДВ за листопад 2013р.;

- №54509 від 31.12.13р. на суму 11904 грн. 00 коп. з ПДВ за грудень 2013р.;

- №6414 від 31.01.14р. на суму 11 904 грн. 00 коп. з ПДВ за січень 2014р.

та позивачем виставлені до сплати відповідачу відповідні рахунки-фактури (а.с. 27-33).

Відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 116 256 грн. 00 коп.

Заборгованість відповідача підтверджується: Договором, копіями актів здачі-приймання виконаних робіт, рахунками, обґрунтованим розрахунком заборгованості тощо.

На час розгляду справи, доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення в повному обсязі.

За умовами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 ЦК України, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор в праві вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги кредитором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати наданих охоронних послуг, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору та вищевказані приписи діючого законодавства, а тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 116 256 грн. 00 коп. - є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині того, що судом стягнуто суму заборгованості в меншому розмірі ніж фактично вбачається з матеріалів справи, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч.1. ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Задоволення господарським судом позовних вимог у розмірі більшому ніж визначено в позовній заяві є порушенням принципу диспозитивності, що в свою чергу є підставою для скасування рішення .

Таким чином місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно з'ясував всі обставини справи, правильно застосував норми процесуального та матеріального права, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.103 ГПК України є підставою для залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а скарги - без задоволення.

У відповідності до ст.49 ГК України судова колегія вважає необхідним залишити без змін розподіл судових витрат.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Скелябудінвест" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.14р. у справі № 904/2618/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 29.07. 2014р.

Головуючий суддя М.О.Дармін

Суддя О.В. Березкіна

Суддя І.М. Подобєд