Постанова № 39961764, 24.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2014 рокусправа № 2а-0870/9320/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року у справі №2а-0870/9320/11 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.10.2011 №0001101702, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Запоріжжя. В обґрунтування своїх вимог посилалася на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо порушення нею Закону України «Про податок на додану вартість». Вказувала на реальність господарських операцій, за наслідками яких визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001101702 від 12.10.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відносно ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість у розмірі 138 915 грн. 33 коп., та штрафних санкцій на суму 34 728 грн. 86 коп., а всього на суму 173 644 грн. 19 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку ДПІ, свідчать про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» в частині формування податкового кредиту, що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму, визначену спірним податковим повідомленням-рішенням.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 01.09.2011 року по 21.09.2011 р. повноважними особами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя проведено планову документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 р., за результатами якої складено Акт № 50/17-214/НОМЕР_1 від 28.09.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки).

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем, зокрема, вимог:

пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 , пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон України №168/97-ВР), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 138 915 грн. 33 коп., в т.ч. по періодах:

за травень 2009 року на суму 23 грн. 80 коп.,

за червень 2009 року на суму 4 грн. 50 коп.,

за липень 2009 року на суму 71 грн. 40 коп.,

за серпень 2009 року на суму 28 грн. 67 коп.;

за вересень 2009 року на суму 41 грн. 56 коп.,

за жовтень 2009 року на суму 43 грн. 87 коп.,

за листопад 2009 року на суму 9 915 грн. 93 коп.,

за грудень 2009 року на суму 8 938 грн. 10 коп.,

за січень 2010 року на суму 8 464 грн. 67 коп.,

за лютий 2010 року на суму 5 119 грн. 50 коп.,

за березень 2010 року на суму 15 320 грн. 96 коп.,

за квітень 2010 року на суму 13 597 грн.,

за травень 2010 року на суму 11 138 грн. 30 коп.,

за червень 2010 року на суму 14 326 грн. 72 коп.,

за липень 2010 року на суму 14 888 грн. 47 коп.,

за серпень 2010 року на суму 9 312 грн.,

за вересень 2010 року на суму 23 186 грн. 33 коп.,

за жовтень 2010 року на суму 2 134 грн.,

за листопад 2010 року на суму 2 218 грн.,

за грудень 2010 року на суму 141 грн. 55 коп.

На підставі вказаних висновків Акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2011р.:

- №0001101702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 173 644,19грн., в тому числі за основним платежем 138 915,33грн., та штрафні (фінансові) санкції - 34 728,86грн. (т.1 а.с.62);

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з огляду на необґрунтованість висновків, які викладені в Акті перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

З такими висновками суду першої інстанції у повній мірі, суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено:

- у січні 2010 року ФОП ОСОБА_1 видана податкова накладна №27 від 28.01.2010 в сумі 525 грн. у т.ч. ПДВ 87 грн. 50 коп. СЮО «НИКО ДОНЕЦК» (324580405629), але ця сума не включена до податкових зобов'язань у податковій декларації вх.№3702 від 15.02.2010 за січень 2010 року та до додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року;

- у травні 2010 року ФОП ОСОБА_1 видана видаткова накладна №РН-0000182 від 19.05.2010 в сумі 1 980 грн. у т.ч. ПДВ 330 грн. ТОВ «ТЕХНІК-ЦЕНТР» (36626569) товар оплачений по банку 25.05.2010, платіжне доручення №247 в сумі 1 980 грн., але ця сума не включена до податкових зобов'язань у податковій декларації вх.№33893 від 25.06.2010 за травень 2010 року та до додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року;

- у липні 2010 року ФОП ОСОБА_1 видана видаткова накладна №РН- 0000279 від 20.07.2010 в сумі 1 980 грн. у т.ч. ПДВ 330 грн. ТОВ «ТЕХНІК-ЦЕНТР» (36626569) товар оплачений по банку 28.07.2010 платіжне доручення №423 в сумі 1 980 грн., але ця сума не включена до податкових зобов'язань у податковій декларації вх.№46893 від 06.08.2010 за липень 2010 року та до додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року;

- у серпні 2010 року ФОП ОСОБА_1 видана ТОВ «КОМПАНШ «ПРО ЛАЙН» (36865135) видаткова накладна №РН-0000313 від 10.08.2010 в сумі 2 880 грн. у т.ч. ПДВ 480 грн., товар оплачений по банку 16.08.2010 платіжне доручення №3937 в сумі 2 880 грн. та видаткова накладна №РН-0000310 від 09.08.2010 в сумі 1 410 грн. у т.ч. ПДВ 235 грн., товар оплачений по банку 12.08.2010 платіжне доручення №3916 в сумі 1 410 грн., але ці суми не включені до податкових зобов'язань у податковій декларації вх.№55614 від 17.09.2010 за серпень 2010 року та до додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року;

- у вересні 2010 року був оплачений товар по банку 27.09.2010, платіжне доручення №1436 в сумі 2 550 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 425 грн. ТОВ «АВТ0Д0М ХАРЬКОВ» (33207174) згідно рахунка №328 від 13.08.2010 за автохолодильник. Видана ФОП ОСОБА_1 видаткова накладна №РН-0000327 від 13.08.2010 в сумі 942 грн. у т.ч. ПДВ 157 грн. ОО0 «АВТОДОМ ХАРЬКОВ» (33207174). До податкових зобов'язань у податковій декларації вх.№55614 від 17.09.2010 за серпень 2010 року включено ПДВ у сумі 157 грн., податок на додану вартість в сумі 268 грн. не включено до податкових зобов'язань у вересні 2010 року та до додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 рок.

- у листопаді 2010 року був оплачений товар по банку 08.11.2010 платіжне доручення №2249 в сумі 2 268 грн. у т.ч. ПДВ 378 грн. ТОВ «ВОСТ0К АВТО» (34268039), але ця сума не включена до податкових зобов'язань у податковій декларації вх.№9005447069 від 13.12.2010 за листопад 2010 року та до додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року.

Вказані порушення, як зазначає податковий орган, призвели до заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість у загальній сумі 2 108 грн. 50 коп., оскільки фактичного здійснення господарської операції з придбання позивачем товарів та послуг безпосередньо у контрагента не було. Відповідні первинні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Перевіркою встановлені взаємовідносини позивача з ПП «МАТІЗ», ПП «КАРМІН», ПП «АВАЛОН-Д». На думку, податкового органу, суми ПДВ по даним господарським операціям не повинні відноситися до складу податкового кредиту, з огляду на те, що поставлені товари не пов'язані з господарською діяльністю. Висновок про не пов'язаність цих витрат з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1, ДПІ робить з огляду на те, що такі товари поставлені контрагентів за завідомо фіктивними документами, тобто не підтвердженні належним чином оформленими первинними документами, а саме відсутні товарно-транспортні накладні, які б свідчили про факт транспортування товарів від постачальників до покупця.

З урахуванням викладеного, ДПІ дійшла висновку, що позивачем завищено податковий кредит з ПДВ на 47 630 грн. 80 коп. за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року (по господарським операціям між позивачем та ПП «МАТІЗ»), завищення податкового кредиту на 24 404 грн. 80 коп. за період з квітня 2010 року по травень 2010 року (по господарським операціям між позивачем та ПП «КАРМІН»), завищення податкового кредиту на 64 218 грн. 10 коп. за період з червня 2010 року по листопад 2010 року (по господарським операціям між позивачем та ПП «АВАЛОН -Д»).

Крім цього, перевіркою встановлено взаємовідносини ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Нова пошта», з приводу надання транспортно-експедиційних послуг. Віднесення сум ПДВ у розмірі 525,41грн. до складу податкового кредиту по цим взаємовідносинам, ДПІ також вважає неправомірним, оскільки відсутні видаткові накладні на відвантажений ФОП ОСОБА_1 товар.

Також, ДПІ вказує на неправомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з оплати послуг зв'язку у сумі 27,72грн. ТОВ «Оптима телеком», оскільки зазначені витрати на оплату послуг не пов'язані з господарською діяльністю приватного підприємця, ФОП ОСОБА_1 не має офісного приміщення.

Оцінивши такі доводи податкового органу та досліджені матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, судом першої інстанції досліджувалися взаємовідносини позивача з ТОВ «Матіз», ПП «Авалон-Д», ПП «Кармін». Проте, будь-яких висновків щодо правильності або неправильності включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ «Нова пошта» та ТОВ «Оптима телеком», постанова суду не містить, як не містить й висновків щодо доводів податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2108,50грн. внаслідок невключення позивачем спірних сум ПДВ до податкових зобов'язань у податкових деклараціях та до додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Враховуючи викладене, постанову суду першої інстанції неможливо визнати законною та обґрунтованою, а відтак, її слід скасувати.

Вирішуючи спір між сторонами, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Щодо висновків про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2108,50грн.

Податковий орган зазначив, що вказані суми не були включені позивачем до податкових зобов'язань у податкових деклараціях та до додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість.

Проте вказані доводи суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки як вбачається з податкових декларацій та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, позивачем відображались спірні суми, проте у розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів були помилково вказані коди ЄДРПО контрагентів (т.2 а.с.98-116).

Більш того, на стор.31-43 Акту перевірки, податковим органом самостійно зазначено по окремим періодам (січень 2010, березень-грудень 2010 року), що ФОП ОСОБА_1 не занижені податкові зобов'язання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу в цій частині, а відтак податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Матіз», ПП «Авалон-Д», ПП «Кармін».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2009 року між позивачем та ПП "МАТІЗ" укладено договір поставки, за умовами якого ПП "МАТІЗ" зобов'язалось передати позивачу у власність товар (т.2 а.с.58-60).

Фактичне виконання сторонами умов договору підтверджується податковими накладними від 24.11.2009 р. №272, від 16.11.2009 р. №223, від 03.11.2009 р. №145, від 24.12.2009 р. №468, від 07.12.2009 р. №362, від 01.12.2009 р. №323, від 14.01.2010 р. №597, від 22.01.2010 р. №677, від 01.02.2010 р. №794, від 17.02.2010 р. №934, від 23.03.2010 р. №1259, від 15.03.2010 р. №1190, від 09.03.2010 р. №1137, від 01.03.2010 р. №1056, видатковими накладними та рахунками-фактурами. Оплата поставки товарів підтверджується банківськими виписками, розрахунок здійснювався у безготівковій формі.

Між позивачем та ПП "КАРМІН" 12.05.2010 року укладений договір поставки товару №12/05, за умовами якого ПП "КАРМІН" зобов'язалось поставити на адресу позивача набори автомобільні, технічне оздоблення та автомобільні аксесуари (т.2 а.с.61).

Виконання умов договору підтверджується податковими накладними від 01.04.2010 р. №11, від 14.04.2010 р. №543, від 19.04.2010 р. №758, від 12.05.2010 р. №1623, від 05.05.2010 р. №1357, видатковими накладними та рахунками-фактурами. Оплата поставки товарів підтверджується банківськими виписками, розрахунок здійснювався у безготівковій формі.

01.06.2010 року між позивачем та ПП "АВАЛОН-Д" був укладений договір поставки №061001, за умовами якого ПП "АВАЛОН-Д" зобов'язалось поставити позивачу набори автомобільні, технічне оздоблення та автомобільні аксесуари (т.2 а.с.62)

На підтвердження виконання умов договору надано податкові накладні від 10.06.2010 р. №656, від 01.06.2010 р. №575, від 01.07.2010 р. №860, від 12.07.2010 р. №962, від 17.08.2010 р. №1313, від 10.08.2010 р. №1256, від 02.08.2010 р. №1175, від 14.09.2010 р. №1628, від 21.09.2010 р. №1690, від 03.09.2010 р. №1521, від 02.10.2010 р. №1892, від 01.11.2010 р. №2320, видаткові накладні та рахунки-фактури. Оплата поставки товарів підтверджується банківськими виписками, розрахунок здійснювався у безготівковій формі.

Крім цього, встановлені обставини справи свідчать про те, що придбаний товар, у вище вказаних постачальників, позивачем використано у власній господарській діяльності (оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям) та реалізовано іншим суб'єктам підприємницької діяльності, а саме: ТОВ "Дельта Моторс Крим" - договір поставки від 07.05.2009 №73 (т.1 а.с.221-236); ТОВ "ВТП "Інжпроект" - договір поставки від 03.02.2009 №35 (т.1 а.с.237-260); ТОВ "Торговий Дім - Ніко" - договір поставки від 01.06.2010 №03-Ф (т.1 а.с.261-273, т.2 а.с.1-2); ТОВ "ДП Автосистем" - договір поставки від 21.01.2009 №19 (т.2 а.с.3-19); ТОВ "Автоцентр Київ" - договір поставки від 14.06.2010 №ДПоЗЧ-06/10/003 (т.2 а.с.20-56).

Вказані вище обставини встановлені судовими рішеннями, а саме: постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2013р. (а.с.71-80) та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014р. (а.с.81-83) №2а-0870/9319/11.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014р. №2а-0870/9319/11 набрала законної сили 14.01.2014р. та відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, які встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи, оскільки у ній беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Отже, висновки ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Матіз», ПП «Авалон-Д», ПП «Кармін», з огляду на не пов'язаність цих витрат з господарською діяльністю позивача є необґрунтованими, оскільки встановлені обставини справи свідчать, як про факт поставки товарів, оплату їх вартості так і про використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Відсутність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних податкових, видаткових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права на формування валових витрат. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків податкового органу про заниження позивачем податковий зобов'язань з податку на додану вартість на суму 136 253,70грн. по взаємовідносинам з ПП «МАТІЗ», ПП «КАРМІН», ПП «АВАЛОН-Д».

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Нова пошта».

Встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що з метою поставки товарів позивачем укладено договір від 13.10.2010 №7167 з ТОВ "Нова пошта", за яким останній зобов'язався надавати транспортно-експедиторські послуги, згідно замовлень та експрес-накладних, а позивач сплачувати винагороду, згідно встановлених тарифів (т.2 а.с.56-57). Фактичне виконання сторонами умов договору підтверджується рахунками-фактурами, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними (т.1 а.с.117-188).

Таким чином отримані послуги від ТОВ «Нова пошта» пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак, позивач правомірно відніс суму ПДВ у розмірі 525,41грн. до складу податкового кредиту.

Разом з тим сума ПДВ у розмірі 27,72грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Оптима телеком» позивачем неправомірно віднесена до складу податкового кредиту, оскільки, як пояснила позивач у судовому засіданні, у 2-4 кварталі 2009 року вона дійсно не займала офісне приміщення, де був встановлений телефон, у зв'язку з чим послугами ТОВ «Оптима телеком» не користувалась, в той час як вартість наданих послуг сплачувала. Оскільки, позивачем оплачувались послуги, які не були використанні у господарській діяльності, то суд апеляційної інстанції погоджується з доводами ДПІ про неправомірність віднесення сум ПДВ по цим взаємовідносинам до складу податкового кредиту.

Вищевказані взаємовідносини також були предметом дослідження у справі №2а-0870/9319/11, за результатами розгляду якої Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом було винесено постанову від 14.01.2014р.

З матеріалів справи вбачається, що за вказане порушення позивачу донараховано 27,72грн. - основного зобов'язання та 6,93грн. - штрафних (фінансових) санкцій. Отже, у вказаній частині спірне податкове повідомлення-рішення відповідача слід визнати обґрунтованим.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу ДПІ задовольни частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року у справі №2а-0870/9320/11 скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001101702 від 12.10.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в частині збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 173 609,54грн., в тому числі за основним платежем 138 887,61грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 34 721,93грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Постанову у повному обсязі складено 25.07.2014р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов