Ухвала суду № 39961672, 02.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2014 рокусправа № 804/7019/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання:Кязимової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Дніпро-Техноцентр" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2013 року позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 29.12.2012 року № 0000372205 про нарахування податку на додану вартість за основним платежем 155 005,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 38 751,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що твердження відповідача про те, що позивач не в праві включати до податкового кредиту суми по операціям продажу товарів за ціною нижчою від їх придбання, є помилковим, оскільки чинним законодавством в т. ч. і Податковим кодексом не заборонено реалізовувати товари чи послуги за цінами нижчими ніж ціна їх придбання. Проте, ціни за якими реалізуються товари чи послуги повинні дорівнювати рівню звичайних цін на дані товари чи послуги. Збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності як негосподарської.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю" Дніпро-Техноцентр" задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 29.12.2012 року № 0000372205 про нарахування податку на додану вартість за основним платежем 155 005,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 38 751,25 грн.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доводи відповідача про не направленість діяльності позивача на одержання прибутку та його збиткову діяльність спростовуються офіційно оприлюдненою звітністю позивача за 2012 рік з податку на прибуток приватних підприємств, згідно якої об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності

позивача становить 446 047,00 грн..

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що реалізація товару за цінами нижчими його придбання не може призводити до виникнення податкового кредиту, оскільки такі операції не відповідають основному принципу господарської діяльності - отримання прибутку.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, з 07.11.2012 року по 20.11.2012 року відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дніпро-Техноцентр» за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року.

За наслідками перевірки складно Акт від 27.11.2012 року № 1591/22-5/19089304, у якому зроблено висновок про нікчемність операцій по взаємовідносинам з ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» та ТПК «Укрхімекспорт» та у зв'язку з цим встановлено заниження податку на додану вартість на суму 155 005,00 грн. за період з травня 2012 року по липень 2012 року.

Вказаний висновок обґрунтований тим, що позивач реалізував товар на ціною, яка є нижчою за ціну його придбання. У зв'язку з чим відповідач у акті перевірки зазначає, що такі операції не відповідають основному принципу господарської діяльності - отримання прибутку.

На підставі акту перевірки відповідачем направлено позивачу податкове повідомлення - рішення від 29.12.2012 року № 0000372205 на суму 193 756,25 грн., з яких основний платіж - 155 005,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 38 751,25 грн.

Також встановлено, що позивач придбав у ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» за Договором № 101-204-FA12/320 від 01.05.2012 року деревне вугілля загальною кількістю 203,28 тон загальною вартістю 902 035,54 грн. з урахуванням ПДВ (загальна вартість товару без ПДВ становить 751 696,28 грн.).

В подальшому позивач реалізував придбаний товар у кількості 203,28 тон на експорт за договором комісії № 401-216-AN12 від 15.05.2012 року за ціною 795 749,13 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, сторонами не оспорювались фактичні обставини справи та товарність операцій, які вказані вище.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно Прикінцевих положень ПК України стаття 39 ПК України набирає чинності з 01.01.2013 року.

До 01.01.2013 року діє пункт 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не містить положення про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за ціну придбання такої продукції.

Отже, позивач вправі реалізувати свій товар на внутрішньому ринку і на експорт за ціною, що є нижчою за ціну його придбання, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.

Відповідно до п.14.1.71 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Пункт 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), який діяв до 01.01.2013 року, визначає поняття звичайної ціни та порядок її застосування.

Зокрема, підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладено на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Згідно підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

В порушення вимог підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР, відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на світовому ринку щодо товарів, які реалізовував позивач, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Аналогічну позицію також займає і Верховний Суд України у своїй постанові від 07.11.2011 року по справі № 21-328а11.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 28.02.2011 року по справі № 21-13а11, збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Також доводи відповідача про ненаправленість діяльності позивача на одержання прибутку та його збиткову діяльність спростовується офіційно оприлюдненою звітністю позивача за 2012 рік з податку на прибуток приватних підприємств, згідно якої об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності позивача становить 446 047,00 грн.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 29.12.2012 року № 0000372205 про нарахування податку на додану вартість за основним платежем 155 005,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 38 751,25 грн. протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Дніпро-Техноцентр" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай