Ухвала суду № 39961171, 03.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року

справа № 811/7/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 січня 2013 року у справі №811/7/13-а за позовом Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Ювента Оіл» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби 8 січня 2013 року звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ювента Оіл», згідно якого, з урахуванням уточнень, просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна ТОВ «Ювента Оіл», застосованого на підставі рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС про накладення адміністративного арешту майна згідно п.94.7 ст.94 Податкового кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи від 28.12.2012р. №19/2-12.3/10068 встановлено, що надані на дослідження проби майна, що знаходиться на АЗС №2, що належить відповідачу, за адресою: м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда, 31-а на загальну суму 211 030,18 грн., не відповідають ДСТУ 4063-2001 „Бензини автомобільні. Технічні умови", у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку, що власник даної рідини не встановлений, що на думку податкової служби, у відповідності до п.94.7 ст.94 Податкового кодексу України, є підставою для прийняття рішення про накладення адміністративного арешту на дане майно.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 січня 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у позивача підстав для прийняття, згідно п.94.7 ст.94 Податкового кодексу України (далі – ПК України), рішення про накладення тимчасового адміністративного арешту на майно, власника якого не встановлено.

Крім того відповідачем порушено строки передбачені п.94.10 ст.94 ПК України протягом яких можливо звернення до суду з позовом про обґрунтованість накладення арешту на майно.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Посилається на те, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про те, що неналежна якість реалізуємого товару не може автоматично свідчити про відсутність права власності у продавця на цей товар.

Крім того адміністративний позов було здано на пошту 02.01.2013 року, таким чином строк звернення до суду не пропущено.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, відповідач посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача який заперечував, щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період з 20 по 29 грудня 2012 року позивачем було проведено фактичну перевірку дотримання норм законодавства з питання регулювання обігу готівки, порядку проведення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) на АЗС №2 ТОВ «Ювента Оіл».

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №112/11/28/22/37096772 від 29.12.2012 року (далі - акт перевірки) висновком якого, зокрема, є невідповідність вимогам ДСТУ 4063-2001 „Бензини автомобільні. Технічні умови" бензину автомобільного марок А-92, А-95. При цьому податковий орган зазначив, що враховуючи висновки дослідження, на АЗС №2 в резервуарі знаходяться нафтопродукти, які не відповідають прибутковим документам відповідача, які надані для перевірки, а тому власника на вказані види палива на момент перевірки не встановлено (а.с.11-12).

24 грудня 2012 року уповноваженими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області та податкового органу здійснено відбір проб бензину автомобільного А-92, бензину автомобільного А-95, про що складено акти відбору зразків продукції №№181, 182, 183.

28 грудня 2012 року Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України надіслано заступнику голови ДПС України лист за вих.№19/2-12.3/10068 щодо проведення досліджень, відповідно до якого надані на дослідження проби не відповідають ДСТУ 4063-2001 „Бензини автомобільні. Технічні умови", а саме: за показниками „концентрація фактичних смол" (а.с.33-44).

29 грудня 2012 року о 15:30 год. посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС, згідно п.94.7 ст.94 Податкового кодексу України, затримано та вилучено у ТОВ „Ювента Оіл" рідину невстановленого походження із запахом бензину на загальну суму 211 030,81 грн., що знаходилася на АЗС №2, яка належить відповідачу, за адресою: м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда, 31-а на загальну суму 211 030,18 грн., про що складено відповідний протокол №1 про тимчасове затримання майна (а.с.7-9).

На підставі вказаного протоколу, 29 грудня 2012 року о 15:45 год. в.о. начальника Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС, винесено рішення про накладення тимчасового адміністративного арешту майна.

Правомірність та обґрунтованість адміністративного арешту майна відповідача, застосованого на підставі рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС про накладення адміністративного арешту є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача підстав для прийняття, згідно п.94.7 ст.94 Податкового кодексу України, рішення про накладення тимчасового адміністративного арешту на майно, власника якого не встановлено, оскільки неналежна якість реалізуємого товару не може свідчити про відсутність права власності у продавця на цей товар, крім того звернення позивача до суду з цим позовом відбулось з порушенням строку передбаченого пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п.94.7 ст.94 ПК України, арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено. У цьому випадку службові (посадові) особи контролюючих органів або інших правоохоронних органів відповідно до їх повноважень тимчасово затримують таке майно із складенням протоколу, який повинен містити відомості про причини такого затримання з посиланням на порушення конкретної законодавчої норми; опис майна, його родових ознак і кількості; відомості про особу (особи), в якої було вилучено такі товари (за їх наявності); перелік прав та обов'язків таких осіб, що виникають у зв'язку з таким вилученням. Форма зазначеного протоколу затверджується Кабінетом Міністрів України.

Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, спірний бензин знаходився в резервуарах відповідача в реалізації, що підтверджується паспортом якості на нафтопродукт, та іншими первинними документами на його придбання та транспортування, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неналежна якість реалізуємого товару не може свідчити про відсутність у продавця права власності на цей товар, та свідчить про протиправність висновку позивача про неможливість встановлення податковим органом власника бензину, який знаходився в реалізації на АЗС №2, що належить відповідачу.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача підстав для прийняття, згідно п.94.7 ст.94 Податкового кодексу України, рішення про накладення тимчасового адміністративного арешту на майно, власника якого не встановлено.

Згідно з положеннями пп.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Згідно з п.94.10 ст.94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Між тим, суд першої інстанції вірно встановивши обставини прийняття позивачем рішення про накладання арешту на майно 29.12.2012 року о 15.45 час. та необхідність перевірки цього рішення судом до 08 січня 2013 року до 15.45 год. безпідставно не врахував обставини отримання судом заяви позивача, про перевірку обґрунтованості вказаного рішення до зазначеного часу вказаної дати, а саме 08.01.2013 року о 14.15 час., та дійшов помилкового висновку про порушення позивачем 96 часового строку передбаченого п.94.10 ст.94 ПК України.

Згідно з ч.2 ст. 200 КАС України, не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 січня 2013 року у справі №811/7/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 15 липня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко