Ухвала суду № 39961150, 04.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"04" березня 2014 р. справа № 2а/0470/7384/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 р. у справі № 2а/0470/7384/12

за позовом Приватного підприємства "Комард"

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У липні 2012 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 0000331504 від 19.06.2012 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 р. позов задоволено. Постанова мотивована тим, що позивач діяв відповідно до вимог законодавства щодо складання податкової звітності, а реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується відповідними первинними документами.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивачем до податкової інспекції була надана податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2012 року, відповідно до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку складає 279 017, 00 грн.

З 18.05.2012 року по 31.05.2012 року Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Комард" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 279017,00 грн., заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку.

За результатами перевірки було складено Акт №849/15-2/32804325 від 08.06.2012 року.

Відповідно до акту перевірки податковою інспекцією було встановлено ряд порушень, а саме: ч.1 ст.67 Конституції України, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, п. 198.1 та 198.3 ст.198, п.200.1, 200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та п.п. 4.6. п. 4 розд. 5, п.13 розд. 3 Порядку заповнення та подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.11 №41.

Згідно Акту перевірки ПП "Комард" сформовано "сумнівний" податковий кредит лютого та березня 2012 року по операціях з придбання ТМЦ, надання послуг на загальну суму ПДВ 1 004 373,23 грн. за рахунок продажу товару за ціною нижчою за придбання, а також включення сум ПДВ з придбання товарів, надання послуг ТОВ "Полісвіт", що має багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місце знаходження, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податків, документально не підтверджують факт транспортування сировини, товарно-матеріальних цінностей, витрат на їх зберігання, за матеріалами перевірок є постійними в ланцюгах поставок, працюють в одному сегменті ринку, в результаті чого ПП "Комард" в податковому обліку здійснено нікчемний правочин, а саме завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2012 року на загальну суму 279 017,00 грн. та заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 279 017,0017 грн.(стор.8, 15 акту). Також інспекція зробила висновок, що неможлико встановити виробника (імпортера) сировини та товарів по всьому ланцюгу постачання та відповідно сплату податку на додану вартість до Державного бюджету, що свідчить про отримання податкової вигоди шляхом бюджетного відшкодування ПП "Комард" у березні 2012 року у розмірі 279 017,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000331504 від 19.06.12 р. яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 279 017,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 139 508,50 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок відповідача в акті перевірки щодо неможливості підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за березень 2012 року у зв'язку із формуванням "сумнівного" податкового кредиту є безпідставними, оскільки частиною 12 ст. 200 Податкового кодексу України, не ставиться у залежність право платника податку на відшкодування від'ємного значення сум податку контрагентами по ланцюгу до виробника, а передбачає обов'язок податкового органу надати такий висновок, якщо при перевірці не виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, не знаходиться за місцем своєї реєстрації, не подає податкову звітність, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбаченні законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Право на нарахування податкового кредиту незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

ПК України не містить такого поняття як "сумнівний" податковий кредит, який застосовано податковим органом в акті перевірки без зазначення його істотних ознак, які б визначалися чинним законодавством, зокрема для цілей оподаткування. Тому висновки про сумнівність податкового кредиту не ґрунтуються на законі.

В Акті перевірки №849/15-2/32804325 від 08.06.2012 року органами податкової інспекції встановлено, що ПП "Комард" у лютому 2012 року здійснило продаж (експорт) зошитів ТОВ «Альт» (Росія) на загальну суму 3 582 818,19 грн. У лютому 2012 року даний товар ПП "Комард" придбало у ТОВ "Полісвіт" на загальну суму 4 081 859,29 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 680 309,88 грн.), який в свою чергу придбав сировину для виробництва даних зошитів на суму 1 926 612,00 грн. (в т.ч. ПДВ 321102,00грн.).

За висновком відповідача вказане свідчить про те, що в частині здійснення операцій купівлі-продажу зошитів ПП "Комард" здійснював завідомо збиткову діяльність, що направлена не на отримання прибутку, тобто придбання даної продукції та її подальшої реалізації, а на навмисне здійснення ним діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок операцій з ТОВ "Полісвіт", який значно наростив вартість проданих товарів у порівнянні з придбаною сировиною та згорнув власні податкові зобов'язання за рахунок інших «сумнівних» контрагентів. Основними з даних "сумнівних" контрагентів згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по III-V ланцюгу постачання встановлено постачальника з 3 та 4 станом, а саме:

- ПП "Ром-Транзит", код за ЄДРПОУ ЗП45813, знаходиться на обліку в ДПІ у Сухівському районі м. Львова. Вид діяльності - Інші види оптової торгівлі. Стан - 3 (Прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру));

- ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат", код за ЄДРПОУ 0292652. знаходиться на обліку в Луцькій ОДПІ. Вид діяльності - Виробництво паперу та картону. Стан - 4 (Порушено провадження у справі про банкрутство).

На думку відповідача підприємством порушено ст.228 ЦК України щодо здійснення правочину (визначення та декларування за березень 2012 року бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 279 017 грн.), який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним по суті.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.2011 року) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Тобто, законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

Крім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять наявність обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно відобразив в декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року суму ПДВ в розмірі 279 017 грн., яка підлягає бюджетному відшкодуванню, тому повідомлення-рішення відповідача № 0000331504 від 19.06.2012 року підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 р. у справі № 2а/0470/7384/12 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун