Постанова № 39960006, 22.07.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2014 року Справа № 904/2617/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Дарміна М.О. (доповідача),

суддів: Березкіної О.В., Подобєд І.М.

при секретарі судового засідання: Литвин А.П.

Представники сторін:

від позивача: Майдебура І.П. директор, наказ №61 від 07.10.00;

від позивача: Клипко С.В. представник, довіреність №б/н від 13.03.14;

від відповідача: Малікова О.В. представник, довіреність №16 від 18.07.14;

від відповідача:Жижин Р.В. представник, договір № 27/14 від 25.04.14;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.14р. у справі № 904/2617/14

за позовом Фермерського господарства "Весна",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера",

про визнання договору частково недійсним

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від23.06.2014р. у справі № 904/2617/14 (суддя Новікова Р.Г.) позовні вимоги Фермерського господарства "Весна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" про визнання недійсними підпунктів 7.2, 7.3, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2013р. - задоволено частково, визнано недійсними підпункти 7.2, 7.3 та 12.4 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2013р. У задоволенні решти позовних вимог Фермерського господарства "Весна" - відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" на користь Фермерського господарства "Весна" суму судового збору в розмірі 609грн. Стягнуто з Фермерського господарства "Весна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" суму витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 500 грн.

Приймаючи рішення, господарський суд задовольнив позовні вимоги Фермерського господарства "Весна" в частині визнання недійсними підпунктів 7.2, 7.3 та 12.4 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2013р., у задоволенні решти вимог суд відмовив за їх недоведеності та необґрунтованості. Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений відповідачем розподіл розміру витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5000 грн. є завищений. Належними до сплати з урахуванням всіх обставин справи суд визнав витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 500 грн.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014р. по справі №904/2617/14 в частині визнання недійсними пунктів 7.2., 7.3. договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2013 та в частині розподілу витрат на оплату послуг адвоката і прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволені позовних вимог про визнання недійсними пунктів 7.2., 7.3. договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2013 відмовити та стягнути з ФГ «Весна» на користь ТОВ «Агросфера» витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що висновок господарського суду про те, що проценти за користування товарним кредитом за своєю правовою природою підпадають під визначення пені, є не обґрунтованим та таким, що призвів до прийняття неправильного рішення в частині визнання недійсними пунктів 7.2., 7.3. Договору, а отже рішення у цій частині підлягає скасуванню. На думку відповідача, приймаючи рішення суд першої інстанції в частині стягнення на користь ТОВ «Агросфера» витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 500,00 грн. визнав, що заявлений відповідачем до розподілу розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн. є завищеним. При цьому господарський суд поставив розмір таких послуг не лише в залежність від обставин даної справи, а й в залежність від обставин зовсім іншої господарської справи за участю позивача та відповідача. Апелянт вважає, що висновок господарського суду про те, що оплата послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн. є не обґрунтованим та таким, що призвів до прийняття неправильного рішення і у цій частині також підлягає скасуванню.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

Фермерське господарство «Весна» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014р. у справі № 904/2617/14 - без змін.

У відзиві зазначає позивач зазначає, що договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (саме такі умови визначені у пп. 4.3 п. 4 Договору), тобто сплата таких процентів сплачується покупцем як при належному, так і при неналежному виконанні ним договору, незалежно від часу погашення заборгованості, так як є саме платою за весь час користування чужими грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, а не відповідальністю за неналежне виконання грошового зобов'язання. Окрім того, чинним законодавством не передбачена зміна процентів за користування чужими грошовими коштами встановлених ст. 536 ЦК України в результаті прострочення зобов'язання (неправомірне користування), так як відповідальність за неналежне виконання грошового зобов'язання регулюється іншими нормами матеріального права. Виходячи з аналізу положень підпунктів 7.2, 7.3 Договору вбачається, що підставою нарахування процентів за договором є факт прострочення покупцем оплати товару та застосовується за Договором лише у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем господарського зобов'язання щодо оплати товару. Нарахування процентів за спірними підпунктами містить усі ознаки способу забезпечення виконання зобов'язання та сплата таких відсотків передбачена не з дня отримання Позивачем товару у власність, а саме з моменту виникнення прострочення оплати товару, а отже, зазначені проценти являється способом забезпечення його виконання і, одночасно, формою цивільно-правової відповідальності, тобто за своєю правовою природою нарахування процентів передбачених підпунктами 7.2, 7.3 Договору, у розумінні ч.З ст. 549 ЦК України, підпадають під визначення пені, так як відповідно до підпункту 4.5 пункту 4 "Умови оплати» сплачується Покупцем щоденно і по дату фактичного погашення товарного кредиту, а отже відповідно зазначені проценти нараховуються за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання та застосовується за Договором лише у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем господарського зобов'язання щодо оплати товару і тому сплата покупцем вказаних процентів не є відповідальністю за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання, на відміну від пені, яку, виходячи зі змісту частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, слід розглядати саме як санкцію за невиконання чи неналежне виконання взятого на себе грошового зобов'язання боржником.

Відповідно до п. 6.5. Постанови Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, що і було зроблено судом.

У судовому засіданні представники сторін надали суду додаткові усні пояснення по апеляційній скарзі.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросфера» (далі - продавець) та Фермерським господарством «Весна» (далі - покупець) був підписаний договір купівлі-продажу №11203 від 22.03.2014р., згідно якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив (далі - товар) відповідно до умов даного договору (а.с. 22-24).

Відповідно до підпункту 3.1 оспорюваного договору конкретний вид товару, його асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплату наведені в специфікаціях до цього договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного договору. Оплата вартості товару (виконання зобов'язання) підлягає у гривні згідно розділу 4 цього договору.

В пункті 4 договору визначені загальні умови оплати товару. Так, відповідно до підпункту 4.1 умови оплати товару, порядок і строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до договору.

Підпунктом 4.2 договору встановлено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом.

Товарний кредит, наданий продавцем в межах строків, визначених умовами оплати товару у специфікації - є строком правомірного користування товарним кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків, встановлених умовами оплати товару - є неправомірне користування покупцем товарним кредитом.

У разі несвоєчасної оплати товарного кредиту покупець продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) за ставкою згідно підпункту 7.2 (протягом 10-ти календарних днів), а далі - за ставкою згідно підпункту 7.3. договору.

В підпункті 4.5 договору сторони визначили механізм нарахування процентів як за правомірне, так за неправомірне користування товарним кредитом. Так, за наявності несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом (неправомірне користування), сплата процентів здійснюється покупцем щоденно і по дату фактичного погашення товарного кредиту.

Пункт 7 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2014р. регулює питання правових наслідків порушення умов договору.

Підпунктом 7.1 сторони узгодили, що у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у Специфікаціях до договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування пені припиняється через рік (365календарних днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

В підпункті 7.2 договору визначено, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються 35% річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути сплачений та протягом 10-ти календарних днів, тобто до момент, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена в підпункті 7.3 договору.

В свою чергу, в підпункті 7.3 договору встановлено, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350% річних за користування товарним кредитом.

Відповідачем додано до матеріалів справи копію договору про надання послуг адвоката у сфері права №27/14 від 25.04.2014р., підписаного між Адвокатським об'єднанням «Адвокатське бюро «БАРРІСТЕР» та ТОВ «Агросфера» (а.с59-60); ордер серія ДП №352/000016 від 08.05.2014р. на надання правової допомоги ТОВ «Агросфера» адвокатом ОСОБА_5, виданий Адвокатським об'єднанням «Адвокатське бюро «БАРРІСТЕР» (а.с. 61); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, видане на ім'я ОСОБА_5 (а.с. 58), копію додатку №1 від 05.05.2014р. до договору про надання послуг адвоката у сфері права №27/14 від 25.04.2014р. (а.с. 111); копію рахунку на оплату №30 від 13.06.2014р. на суму 5000грн. (а.с. 112); платіжне доручення №54546 від 13.06.2014р. про перерахування 5000грн Адвокатському об'єднанню «Адвокатське бюро «БАРРІСТЕР» (а.с. 113) та акт приймання-передачі наданих послуг адвоката у сфері права від 16.06.2014р. (а.с. 114)

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення в повному обсязі.

Предметом перегляду є рішення місцевого господарського суду від 23.06.2014р. в частині вирішення вимог про визнання недійсним положень п.п. 7.2, 7.3 договору купівлі-продажу, якими передбачено стягнення процентів за користування товарним кредитом.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України (далі - ГК України) виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Види такої відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони передбачили в розділі 7 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2014р.

Так, відповідно до пункту 7.1 договору , у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у Специфікаціях до договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати. Сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування пені припиняється через рік (365календарних днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено статтею 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Підпунктом 4.2 договору встановлено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом. Товарний кредит, наданий продавцем в межах строків, визначених умовами оплати товару у специфікації - є строком правомірного користування товарним кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків, встановлених умовами оплати товару - є неправомірне користування покупцем товарним кредитом. У разі несвоєчасної оплати товарного кредиту покупець продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) за ставкою згідно підпункту 7.2 (протягом 10-ти календарних днів), а далі - за ставкою згідно підпункту 7.3. договору. В підпункті 4.5 договору сторони визначили механізм нарахування процентів як за правомірне, так за неправомірне користування товарним кредитом. Так, за наявності несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом (неправомірне користування), сплата процентів здійснюється покупцем щоденно і по дату фактичного погашення товарного кредиту

У пункті 7.2 договору сторони передбачили можливість нарахування 35% процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав був оплачений та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена в підпункті 7.3 договору, відповідно до якої якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350% річних за користування товарним кредитом.

Таке право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про те, що відповідальність покупця, яка передбачена пунктами 7.2, 7.3 договору, фактично дублює його відповідальність, передбачену пунктом 7.1 цього ж договору, а тому встановлені пунктами 7.1 та 7.2, 7.3 договору штрафні санкції не можуть застосовуватись одночасно, є неправильним, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та суперечить правовим позиціям викладеним в Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01_06/767/ 2013, висновкам цього суду в інших за змістом судових рішеннях у подібних правовідносинах, у справах №41/13-09 , № ц/434, № 904/450/13-г та правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 30.05.2011 по справі № 42/252, яка, згідно положень статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Посилання місцевим господарським судом в своєму рішенні на правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України у справі №8/5025/1402/12 від 24.12.2013р є помилковим з огляду на те, що предметом перегляду Верховного Суду України у справі №8/5025/1402/12 була постанова ВГСУ від 24.07.2013 року в частині вирішення вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами за договором поставки, умовами якого передбачено здійснення розрахунків іншим способом, ніж це передбачено умовами договору купівлі - продажу № 11203 від 22.03.2013р. До цього висновку колегія суддів доходить після аналізу змісту мотивувальних частин рішення господарського суду Хмельницької області від 04.03.2013р у справі № 8/5025/1402/12 та постанов Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2013р., Вищого господарського суду України від 24.07.2013р. по справі 8/5025/1402/12.

Доводи апеляційної скарги в частині помилковості висновків місцевого господарського суду щодо завищення розміру оплати послуг адвоката приймаються до уваги судом з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) оплата послуг адвоката включена до складу судових витрат. Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно із практикою, яка склалася, підлягають відшкодуванню витрати на оплату лише тих послуг адвоката, що безпосередньо пов'язані з розглядом господарської справи. Такими послугами можуть бути як послуги, що полягають у представництві інтересів сторони безпосередньо в судових засіданнях, так і послуги, що надаються поза межами залу судового засідання. Відшкодовуються лише фактично здійснені на момент прийняття рішення витрати на оплату послуг адвоката, тобто лише ті витрати, які були понесені (оплачені) стороною у зв'язку з необхідністю надання їй правової допомоги на стадіях досудового врегулювання господарського спору, порушення провадження у справі та підготовки матеріалів до розгляду в першій інстанції, вирішення господарських спорів у першій інстанції. Витрати, понесені у зв'язку з одержанням правової допомоги на пізніших стадіях господарського процесу не відшкодовуються.

Пунктом 1 Додатку № 1 до договору про надання послуг адвоката в сфері права № 27/134 від 25.04.2014 року сторони погодили, що вартість послуг адвоката (гонорару), передбачених у пункті 2.1 договору про надання послуг адвоката у сфері права № 27/14 від 25.04.2014 року складає 5 000 гривень.

Співрозмірність витрат на відміну від цивільного й адміністративного судочинства, для яких постанова Кабміну від 27 квітня 2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їхньої компенсації за рахунок держави» встановила граничні розміри відшкодування витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення, граничних розмірів відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в господарському судочинстві законодавчо не визначено.

Чіткі критерії визначення співрозмірності витрат на оплату послуг адвоката відсутні, тому вирішення цього питання цілком залежить від розсуду господарського суду, який розглядає справу. Гонорар та фактичні видатки схвалені Вищою кваліфкомісією адвокатури при КМУ 1 жовтня 1999 р. . Правила адвокатської етики поділяють оплату за послуги адвоката на гонорар і фактичні видатки, пов'язані з виконанням доручення. Згідно з практикою, що склалася в господарських судах, у складі витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, відшкодовується лише гонорар, а фактичні видатки, пов'язані з виконання адвокатом доручення, не відшкодовуються.

За таких обставин, з урахуванням документального підтвердження оплати послуг адвоката (гонорар) копія рахунку на оплату №30 від 13.06.2014р. на суму 5000грн. та платіжне доручення №54546 від 13.06.2014р. про перерахування 5000грн.,з урахуванням обставин справи № 904/2617/14, зокрема необхідності проведення значного об'єму аналітичної роботи, яка в свою чергу потребує спеціальних знань в галузі права, для формування найбільш ефективної правової позиції довірителя, особистої участі в судових засіданнях ОСОБА_5 в судових засіданнях від 18.06.2014р. та 23.06.2014р., колегія суддів вважає, що її гонорар, визначений у розмірі 5000 гривень є розумним, співрозмірним і не потребує коригування в бік зменшення, а тому підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Оскільки доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу дублюють мотиви, якими керувався місцевий господарський суд при прийнятті рішенні і які колегією суддів визнані помилковими, то вони відхиляються при винесені рішення.

Відповідно до п. 4 ч .1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду в частині визнання недійними п.п. 7.2 та 7.3, який укладено між Фермерським господарством «Весна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросфера» та відшкодування витрат на послуги адвоката у розмірі 500 гривень підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким задовольняються лише позовні вимоги про визнання недійсним п.12.4 та стягується оплата послуг адвоката у розмірі 5000 гривень. В задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «Весна» про визнання недійсними підпунктів 7.2 та 7.3договору купівлі - продажу № 11203 від 22.03.2013 р. відмовлено, що в свою чергу знаходить своє відображення в абзаці третьому резолютивної частини рішення місцевого господарського суду від 23.06.2014 по справі № 904/2617, яким в задоволенні решти позовних вимог фермерського господарства «Весна» с.Микільське відмовлено і який в свою чергу колегія суддів залишає без змін, як таке що прийняте у відповідності до норм процесуального та матеріального права.

У відповідності до ст.49 ГК України судова колегія вважає необхідним змінити розподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" -задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.14 року у справі №904/2617/14 в частині визнання недійсним підпунктів 7.2,7.3, 12.4 та в частині розподілу витрат на оплату послуг адвоката - частково скасувати.

Визнати недійсними лише підпункт 12.4 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2013 року.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Фермерського господарства "Весна" с. Микільське (код ЄДРПОУ 24110271; місцезнаходження: 75033, Херсонська область, с. Микільське, 121 кілометр дороги Одеса-Мелітополь - Новоазовськ, фермерське господарство з відокремленою садибою) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 31320991; місцезнаходження: 49083, м Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1) суму витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5000 грн.

Стягнути з Фермерського господарства "Весна" с. Микільське (код ЄДРПОУ 24110271; місцезнаходження: 75033, Херсонська область, с. Микільське, 121 кілометр дороги Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, фермерське господарство з відокремленою Апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера"м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 31320991; місцезнаходження: 49083, м Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1) судовий збір в розмірі 609 грн.

Доручити господарському суду першої інстанції видати судовий наказ.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти дні з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 28 липня 2014р.

Головуючий суддя М.О.Дармін

Суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Березкіна