Ухвала суду № 39958532, 11.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2013 року

справа № 811/677/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Знам'янської об’єднаної держаної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року у справі № 811/677/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-Ойл» до Знам'янської об’єднаної держаної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Титан-Ойл» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати відсутність повноважень (компетенції) у Знам'янської об’єднаної держаної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби щодо самостійного визнання недійсними (нікчемними) правочинів позивача за березень 2011 року з постачальником ПП «Топаз-96» згідно акту № 308/22/36812455 від 26.09.2012 року, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Знам'янської об’єднаної держаної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0000702310 від 09.10.2012, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12334,33 грн., у тому числі основного платежу у розмірі 12333,33 грн., а також штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн., та №0000712310 09.10.2012, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток (доходи) приватних підприємств у розмірі 15418 грн., у тому числі основного платежу у розмірі 15417 грн., а також штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано, з порушенням норм матеріального права. Позиція податкового органу про безтоварність господарських відносин між позивачем і ПП «Топаз-96», та зроблений на цих підставах висновок про нікчемність правочинів, є необґрунтованим припущенням. Стосунки позивача з ПП «Топаз-96» мали реальний характер, на підтвердження чого наявні первинні бухгалтерські документи.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду 03 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0000702310 09.10.2012 року та №0000712310 09.10.2012 року. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Знам'янська об’єднана держана податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача про нікчемність договорів позивача з його контрагентом – Приватним підприємством «Топаз-96», що укладені без мети настання реальних наслідків.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, з 21.09.2012 року по 24.09.2012 року Знам'янською об’єднаною держаною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби проведена позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-Ойл» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Топаз-96» за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 рік, за наслідками якої складено акт від 26.09.2012 за №308/22/36812455 (а.с.9-20). На підставі акту перевірки, 09.10.2012 року відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0000702310, яким за порушення п. 180.1 ст.180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п.188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі у розмірі 12334,33 грн., у тому числі основного платежу у розмірі 12333,33 грн., а також штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн., та №0000712310, яким за порушення п. 3.1 ст. 3, пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (доходи) приватних підприємств у розмірі 15418 грн., у тому числі основного платежу у розмірі 15417 грн., а також штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн. (а.с. 22-23).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо відмови суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог про встановлення відсутності компетенції (повноважень) Знам'янської об’єднаної держаної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби стосовно визнання недійсними (нікчемними) правочинів позивача за березень 2011 року з постачальником ПП «Топаз-96», згідно акту № 308/22/36812455 від 26.09.2012 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відтак, податковий орган наділений повноваженнями по проведенню перевірки, за результатами якої викладає свою власну думку про недійсність правочинів, укладених між суб’єктами господарювання.

Також слід зазначити, що у даному випадку позивач оскаржує висновки податкового органу, викладені у акті перевірки, проте у цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб’єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС. Таким чином, висновок суду першої інстанції про безпідставність заявлених позовних вимог в цій частині є обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000702310 та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарської операції між позивачем та ПП «Топаз-96» щодо купівлі позивачем 8008,6 л. бензину А-95 на суму 74000 грн. підтверджена податковою накладною №30 від 31.03.2011 на суму 74000 грн. та ПДВ 12,333.33 грн., яка відповідає вимогам ст. 201 Податкового кодексу України (а.с. 68).

Судом першої інстанції встановлено, що між ПП «Топаз-96» (постачальник) та позивачем (покупцем) укладений договір поставки паливно-мастильних матеріалів від 31.03.2011 № 0311-16 (а.с. 64-65). Додатковою угодою визначено, що постачальник повинен поставити покупцю 8008,6 л. бензину А-95 (а.с. 66). Для перевезення вищевказаного товару, позивачем було укладено з ТОВ «Катіон» договір оренди вантажного автомобіля для перевезення ПММ (а.с. 120-121). На підтвердження отримання товару позивачем надано рахунок фактура (а.с.67), товарно-транспортна накладна (а.с.69), подорожній лист вантажного автомобіля (а.с. 70), видаткові накладна (а.с. 96), товарна книга кількісного руху нафтопродуктів (нафти) (а.с. 86-89), акти приймання - передачі (а.с. 118-119). Також, на підтвердження оплати зазначеного товару наданий договір позички укладений позивачем з МПП «Елегія» для оплати 8008,6 л. бензину А-95 на суму 74000 грн. ПП «Топаз-96» виписано позивачу податкову накладну №30 від 31.03.2011 на суму 74000 грн. та ПДВ 12,333.33 грн. (а.с. 68). Зберігання зазначеного товару позивач доручив МПП «Елегія» на підставі договору зберігання № 7 від 01.01.2011 (а.с. 75).

Щодо скасування податкового повідомлення – рішення №0000712310 колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення правовідносин) до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Таким чином, до складу витрат підприємств можуть бути включені лише витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо протиправності висновків відповідача про порушення позивачем п. 3.1 ст. 3, пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, так як доводи апеляційної скарги висновків, викладених в оскаржуваному рішення, не спростовують.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Знам'янської об’єднаної держаної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року у справі № 811/677/13-а – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай