Ухвала суду № 39958308, 26.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2014 року

справа № 804/16544/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 8»

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013р.

у справі за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 8» до Державної інспекції України з контролю за цінами про визнання незаконними, скасування рішення, припису та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 8» звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання незаконним та скасування припису №72 від 22.11.2013 року про виконання вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін; визнання незаконним та скасування рішення № 67 від 21.11.2013 року, про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін; зобов'язання Державної інспекції України з контролю за цінами виключити з акту №112 від 15.11.2013р. записи про порушення вимог законодавства.

Разом з адміністративним позовом Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна організація № 8» було подано клопотання про його забезпечення, в якому позивач просить зупинити дію рішення №67 від 21.11.2013 року, про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін до набрання законної сили судового рішення у справі, та зупинити дію припису №72 від 22.11.2013 року про виконання вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін до набрання законної сили судового рішення у справі.

В обґрунтування клопотання позивачем було зазначено, що у підприємства є реальні підстави вважати, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам КП «ЖЕО №8» як позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013р. у задоволенні клопотання відмовлено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтовує тим, що позивачем не було надано достатньо доказів в підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. До того ж, забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення №67 від 21.11.2013 року Державної інспекції України з контролю за цінами, про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін до набрання законної сили судового рішення у справі та зупинення дії припису №72 від 22.11.2013 року Державної інспекції України з контролю за цінами, про виконання вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін до набрання законної сили судового рішення у справі буде означати фактичне вирішення спору.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання позивача в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції невірно вирішено питання щодо можливості заподіяння шкоди інтересам позивача, адже відповідно до ст. 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» до вирішення справи на позивача може бути накладено адміністративне стягнення в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що завдасть істотної шкоди інтересам підприємства. До того ж, позивач вважає, що в оскаржуваному приписі та рішенні відповідача є очевидними ознаки протиправності, що теж дає право звернутися із заявою про забезпечення вимог позову.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, з огляду на що, колегія суддів приймає рішення про розгляд справи за відсутності представників сторін. Відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

У відповідності ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що позивач має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 1 ст. 117 КАС України. З цією метою обов’язковим є надання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу забезпечення адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ні під час подання адміністративного позову ні під час здійснення апеляційного оскарження не було надано доказів, які б беззаперечно та переконливо вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Твердження апеляційної скарги щодо того, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» до вирішення справи на позивача може бути накладено адміністративне стягнення в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що завдасть істотної шкоди інтересам підприємства суд вважає помилковим та до уваги не бере з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Виходячи з контексту вищезазначеної норми законодавства, підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Під час вирішення спору по суті заявлених в позові вимог, буде вирішено і питання про законність чи незаконність винесених відповідачем припису та рішення. З огляду на що, негативні правові наслідки невиконання зазначених владних рішень відповідача для позивача настануть лише у випадку визнання таких рішень законними. А, отже, захист цих прав, свобод та інтересів не є неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, та для їх відновлення не стане необхідним докладати значних зусиль та витрат.

Саме лише припущення протиправності, за відсутності безумовних доказів заподіяння шкоди правам та свободам позивача, не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із ухвалою суду першої інстанції та вважає, що суд з’ясував всі обставини справи та заявленого клопотання про забезпечення позову, правильно застосував норми чинного законодавства та дійшов правильних висновків прийнявши законне та обґрунтоване рішення. Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається. отже апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Керуючись ст. 117, п.1 ч.1 ст.199, 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 8» – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013р. у справі за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 8» до Державної інспекції України з контролю за цінами про визнання незаконними, скасування рішення, припису та зобов’язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна