Ухвала суду № 39957350, 29.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/10278/13-к Головуючий у І інстанції Гришко О.М.Провадження № 11-кп/780/496/14 Доповідач у 2 інстанції НагорнийКатегорія 34 30.07.2014

УХВАЛА

Іменем України

29 липня 2014 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Нагорного А.М.

суддів - Шевченка О.В., Сливи Ю.М.,

при секретарі - Вороніній А.В.

з участю прокурора - Ляшенко Р.О., -

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами прокурора та потерпілого ОСОБА_1 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Велимче Ратнівського району Волинської області, раніше не судимий, -

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що він 24.06.2012 року близько 06 години 30 хвилин, керуючи транспортним засобом автомобілем «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись в напрямку до м. Києва автодорогою «Київське півкільце - Крюківщина - Боярка», порушивши Правила дорожнього руху України, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Hyundai Getz», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням потерпілої ОСОБА_3 Внаслідок чого потерпіла ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла в лікарні 29.06.2012 року.

Також вироком частково задоволено цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а позов прокурора - задоволено повністю.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 69 458,67 грн. майнової шкоди за пошкодження автомобіля, 10 944,59 грн. майнової шкоди за поховання та 100 000 грн. моральної шкоди; на користь потерпілої ОСОБА_4(матері загиблої) - 38 360 грн. майнової шкоди та 100 000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Боярської ЦРЛ Києво-Святошинського району Київської області 2 152,90 грн. витрат на лікування, на користь держави - 4 765,20 грн. та 5 832, 56 грн. процесуальних витрат.

В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність юридичної кваліфікації дій обвинуваченого, вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Прокурор вважає, що призначене покарання судом належним чином не враховано особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого та наслідки, що настали від злочинного діяння.

Прокурор зазначає, що ОСОБА_2 не визнав вини у скоєному, намагався довести, що за кермом автомобіля знаходився не він а його дружина ОСОБА_5, яка і спричинила дорожньо-транспортну пригод, а також - що обвинувачений не відшкодував потерпілим заподіяні збитки.

Також, прокурор вказує, що на момент скоєння злочину ОСОБА_2 був працівником правоохоронного органу, проте не сприяв встановленню істини у кримінальному провадженні, а давав неправдиві покази.

Прокурор просить вирок в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Потерпілий ОСОБА_1, чоловік загиблої ОСОБА_3, в поданій апеляційній скарзі також зазначає, що призначене ОСОБА_2 покарання є занадто м'яким, оскільки засуджений скоїв тяжкий злочин, не визнав своєї вини, до останнього намагався приховати свої злочинні діяння та уникнути відповідальності та не компенсував завдану моральну шкоду.

Потерпілий зазначає, що судом не встановлено будь-яких пом'якшуючих обставин та не прийнято до уваги обтяжуючі обставини, зокрема тяжкі наслідки злочину та те, що ОСОБА_2 ухилявся від обстеження на стан алкогольного сп'яніння.

Також, на думку апелянта, розмір моральної шкоди, визначений судом, - є заниженим, який не компенсує душевних та фізичних страждань потерпілих. При цьому, на думку потерпілого, - не взято до уваги, що син потерпілої залишився без матері.

Потерпілий просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, а також стягнути з засудженого на користь апелянта 400 000 грн. моральної шкоди, а на користь ОСОБА_4 - 109 293,35 грн. майнової та 400 000 грн. моральної шкоди. В іншій частині вирок просить залишити без змін.

Засуджений ОСОБА_2 в поданих запереченнях вважає вирок суду законним і обґрунтованим, просить залишити апеляції прокурора і потерпілого без задоволення. Також засуджений вказує, що по можливості надавав потерпілому матеріальну допомогу.

Крім того, обвинувачений подав до суду клопотання, в якому просить застосувати стосовно нього Закон України «Про амністію у 2014р.», оскільки у нього є малолітня дитина - дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Заслухавши доповідача, прокурора та потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_4, які апеляційні скарги підтримали та просили їх задовольнити, а проти клопотання обвинуваченого про застосування щодо нього амністії заперечували; обвинуваченого ОСОБА_2, який в поясненнях, доповненнях до них, в дебатах та в останньому слові заперечував проти апеляційних скарг та просив задовольнити його клопотання про застосування амністії, перевіривши вирок суду, матеріали справи і доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає апеляційні скарги необґрунтованими, а клопотання про застосування амністії таким, що підлягає задоволенню.

Як вбачається з вироку суду і матеріалів справи суд повно, всебічно і неупереджено дослідив всі обставини і докази по справі, надав їм належну юридичну оцінку і обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини та правильність юридичної кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху, які спричинили смерть потерпілого.

Вина обвинуваченого доведена показами потерпілих, свідків, що підтвердили обставини справи, висновками судових експертиз, протоколами слідчих дій та іншими матеріалами справи.

Зокрема, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інші довели суду, що за кермом автомобіля знаходився ОСОБА_2 Ці обставини доведені протоколом огляду місця події, висновками експертиз та іншими матеріалами справи.

Поряд з цим, судом не встановлено, що засуджений керував транспортним засобом в нетверезому стані, а тому у вироку обґрунтовано таку обставину не визнано такою, яка обтяжує покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_2 судом було дотримано вказаних вимог закону Засуджуючи ОСОБА_2, суд врахував, що обвинувачений скоїв злочин з необережності, свою вину не визнав, за місцем роботи характеризується посередньо, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Тому приймаючи рішення про призначення покарання, суд обґрунтовано прийшов до висновку про можливість застосування до ОСОБА_2 покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 три роки. Таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Також суд першої інстанції вірно визначив розмір суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілих, виходячи при цьому із засад розумності, виваженості та справедливості.

За даних обставин, судова колегія вважає вирок суду щодо ОСОБА_2 законним і обґрунтованим, і підстав для його зміни чи скасування - не вбачає.

Стосовно клопотання обвинуваченого про застосування відносно нього амністії колегія суддів вважає клопотання засудженого обґрунтованим.

Пунктом «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими, осіб не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

З копії свідоцтва про народження, наявного в матеріалах справи і завіреного належним чином, вбачається що обвинувачений є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, том у на нього поширюється дія вищевказаної норми, а тому заявлене ОСОБА_2 клопотання про застосування амністії підлягає задоволенню.

Будь-які застереження, що є підставою для не застосування до ОСОБА_2 Закону України про амністію, в вироку суду і в матеріалах справи - відсутні.

На підставі викладеного та керуючись 405, 407 КПК України, ст.ст. 1, 9, 10,14 Закону України «Про амністію у 2014 році», колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2014 року стосовно ОСОБА_2 - без зміни.

Клопотання ОСОБА_2 про застосування стосовно нього амністії - задовольнити.

На підставі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_2 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного за вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2014 року, - звільнити.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого скасувати, з-під варти ОСОБА_2 звільнити негайно в залі суду.

Судді: Нагорний А.М. Шевченко О.В. Слива Ю.М.