Постанова № 39956104, 29.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р.Справа № 916/723/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням голови суду № 1413 від 03.07.2014 року)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Нейко А.В (довіреність № 172 від 02.01.2014 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Приватного підприємства "ОЛІМР-ЮГ"

на рішення господарського суду Одеської області від " 16" червня 2014 року, повний текст якого складено та підписано " 20" червня 2014 року

по справі № 916/723/13

за позовом Одеської залізниці

до відповідача Приватного підприємства "ОЛІМР-ЮГ"

про стягнення 104 941,86 грн.

В С Т А Н О В И В :

21.03.2014 року Державне підприємство " Одеська залізниця " (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "ОЛІМР-ЮГ" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 104 941,86 грн., з яких: 46 258,56 грн. збитки та 58 683,30 грн. - штраф. Також позивач просив стягнути с відповідача судові витрати понесені при розгляді справи.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору на охорону № ОД/Л-12-401НЮ від 05.06.2012 року, у зв'язку з чим пасажирському вагонному депо Одеса-Головна було завдано збитків у розмірі 46 258,56 грн. та відповідно до п.8.2 Договору нарахований штраф.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.06.2014 року по справі № 916/723/14 (суддя Гуляк Г.І.) позов Державне підприємство " Одеська залізниця " задоволено повністю. Стягнути з Приватного підприємства „ОЛІМП-ЮГ" на користь ДП „Одеська залізниця" збитки у розмірі 46 258,56 грн., штраф у розмірі 58 683,30 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2098 гривень 84 копійки.

Такий висновок суду мотивований тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено спричинення відповідачем збитків відповідно до положення ст.22 ЦК України, нарахування штрафу у відповідності до п.8.2 Договору у розмірі 20 % від вартості послуг за місяць.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство "ОЛІМР-ЮГ" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ДП „Одеська залізниця" відмовити в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, у зв'язку з перевантаженістю вагонного депо, та у зв'язку з відбором вагонів для комплектування потягів, на території депо здійснюються маневрові роботи, пов'язані з вивезенням вагонів за межи депо в результаті яких на деякий час вагони покидають територію депо. Час на який вагони покидають депо становить до 8 годин, коли вагони покидають територію на ніч, що підтверджується копіями сторінок журналу перепису вагонів, порядок розташування вагонів на коліях постійно змінювався, у зв'язку з чим вагони, яким на думку позивача спричинено збитки, не покидали територію депо з вересня 2012 року до кінця січня 2013 року.

Крім того скаржником зазначено, що позивачем не доведено винність співробітників ПП "ОЛІМР-ЮГ" у неналежному виконанні посадової інструкції.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

29.07.2014 року до початку розгляду апеляційної скарги, представником відповідача подано через канцелярію суду клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку неможливістю присутності представника в судовому засіданні у зв'язку з відрядженням, проте доказів на підтвердження зазначеного надано не було.

Вказане клопотання судовою колегією залишено без задоволення з огляду на те, що відповідно із ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладається за обставин, зазначених в цій статті, якщо спір при цих обставинах не може бути вирішено в даному засіданні. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, судова колегія вважає, що апеляційна скарга може бути розглянута в даному судовому засіданні без участі представника відповідача. До того ж судова колегія вважає, що відповідач не довів належними доказами неможливість направлення іншого представника в судове засідання, оскільки з його клопотання та наявних матеріалів справи не вбачається кількісний склад юридичного відділу його підприємства, а тому відповідач не довів належними доказами поважність причини неявки в судове засідання.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 05.06.2012 року між ДП "Одеська залізниця" пасажирська служба, ЛВЧД-3 (Замовник) та Приватним підприємством "ОЛІМП-ЮГ" (Виконавець) було укладено договір на охорону №ОД/Л-12-401НЮ. За умовами якого ДП "Одеська залізниця", Пасажирська служба, ЛВЧД-3 (надалі - Позивач) доручає, а ПП "ОЛІМП-ЮГ" (надалі - Відповідач) зобов'язується забезпечити охорону об'єктів пасажирського вагонного депо Одеса-Головна (ЛВЧД-3), Позивач передає належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях), на земельних ділянках, що перераховані у Дислокації об'єктів, визначені Додаток №1 до договору, що передається (далі - Об'єкт) під охорону постів Відповідача, а Відповідач, зобов'язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісності майна Позивача на Об'єкті з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого доступу сторонніх осіб до майна на Об'єкт, збереження його фізичного стану, п.1.1 договору (а.с.8-12).

Відповідно до п.1.3 Договору, система охорони об'єктів та розташування постів визначається Відповідачем і узгоджується з Позивачем за підсумками обстеження об'єкта, про що сторонами складається «Акт обстеження об'єкта».

Пунктом 4.1.2 договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний забезпечити у межах наданих повноважень охорону об'єкта із зберіганням на ньому товарно-матеріальних, а також валютних цінностей замовника в межах ліміту їх зберігання, визначеного у встановленому законодавством порядку, від розкрадання, пошкодження чи знищення.

Виконавець несе матеріальну відповідальність за збиток, заподіяний Замовнику внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків (п.6.1).

За кожен факт неякісного надання послуг за цим Договором Виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості послуг за місяць (п.8.2).

Як вбачається з матеріалів справи Пасажирські вагони були передані під охорону відповідно до п.п. 2.11.3 договору , про що свідчить підпис постового виконавця - відповідача та відповідної особи замовника - позивача у відповідних розділах Журналу приймання-здавання Об'єкта.

Журнал приймання-здавання об'єкта вівся належним чином тобто: відповідним чином було складено Акт, з зазначеними недоліками та з відміткою, що вагони перевірені, закручені, опломбовані та передані - прийнятті під охорону відповідачем, а також зазначено ким саме здані вагони під охорону та ким прийняті.

Відповідно до актів приймання-передачі пасажирських вагонів, а саме:

№63400 прибув на ст. Карпово 8.10.2012, а 29.01.2013 вибув з бази відстою ст. Карпово;

№23792 прибув на ст. Карпово 24.04.2012 на даний час знаходиться на базі відстою ст. Карпово;

№28403 прибув на ст. Карпово 12.09.2012 на даний час знаходиться на базі відстою ст. Карпово;

№20242 прибув на ст. Карпово 25.11.2012, а 20.02.2013 вибув з бази відстою ст. Карпово;

№10195 прибув на ст. Карпово 30.10.2012, а 31.01.2013 вибув з бази відстою ст. Карпово;

№11268 прибув на ст. Карпово 29.09.2012, а 04.02.2013 вибув з бази відстою ст. Карпово;

№23677 прибув на ст. Карпово 04.09.2012, а 21.01.2013 вибув з бази відстою ст. Карпово;

№23008 прибув на ст. Карпово 16.09.2012 на даний час знаходиться на базі відстою ст. Карпово;

№23693 прибув на ст. Карпово 09.09.2011 на даний час знаходиться на базі відстою ст. Карпово;

№28130 прибув на ст. Карпово 05.08.2012 на даний час знаходиться на базі відстою ст. Карпово;

№26282 прибув на ст. Карпово 20.09.2012 на даний час знаходиться на базі відстою ст. Карпово;

№26241 прибув на ст. Карпово 16.09.2012 на даний час знаходиться на базі відстою ст. Карпово;

№20384 прибув на ст. Карпово 04.10.2012 на даний час знаходиться на базі відстою ст. Карпово;

№28437 прибув на ст. Карпово 03.07.2012 на даний час знаходиться на базі відстою ст. Карпово.

Зазначені вагони знаходились на території парку відстою ст. Карпово під охороною відповідача з вересня 2012 року до кінця січня 2013 року та знаходились на 4-х коліях в глибині парку відстою (між другим та третім переїздами) і не пересувалися зі своїх місць. Маневрові роботи з зазначеними вагонами не виконувались, що підтверджується відсутністю записів у Журналі та відсутністю акта передачі вагонів від працівників відповідача. Для виконання маневрів пов'язаних, з відсутністю вагонів на території парку (під охороною) хоча б на невеличкій термін, вагони повинні передаватись під охорону працівникам депо.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Одеської залізниці та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ПП "ОЛІМП - ЮГ" викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем, за твердженням позивача пасажирському вагонному депо Одеса-Головна ДП Одеська залізниця було завдано збитки. Відповідно до видатної накладної від 29.11.2012 № 24-522 ціна одного високовольтного рукава (штекер з кабелем для високовольтного з'єднання) складає - 2 569,92 гривень. Таким чином підприємству нанесено збитки у сумі: 18 шт. х 2569,92 грн. = 46 258,56 гривень.

Згідно з ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч.2 ст.217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом..

Згідно зі ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: 1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; 2) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; 3)неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; 4)матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитків, повинна довести як розмір збитків так і факт їх понесення.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 Цивільного Кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків, та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Загальна норма щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення визначена ст.22 ЦК України, частиною другою якої передбачено, що збитками є :

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Крім того, пунктом 6.1 Договору від 05.06.2012 №ОД/Л-12-401НЮ передбачено, що «Відповідач» несе матеріальну відповідальність за збиток, заподіяний «Позивачу» в наслідок не виконання або не належного виконання своїх обов'язків.

Відповідно до п. 6.2.1, позивачем було направлено лист від 22.01.2013 року № ЛВЧД-3-14/118 про заподіяні збитки Відповідачем, проте відповіді отримано не було.

05.02.2013 ДП «Одеська залізниця» вдруге звернулось до керівництва ПП «ОЛІМП-ЮГ», з претензією №НЮ-14/131 про сплату заподіяних збитків.

28.02.2013 року ДП «Одеська залізниця» отримала відповідь на претензію від 05.02.2013 року № Н,-14/131, в якій відповідач не погодився з завданими збитками та вважає, що не несе відповідальність за заподіяні замовнику збитки.

Пунктом 8.2 Договору від 05.06.2012 №ОД/Л-12-401НЮ передбачено, що за кожен факт неякісного надання послуг «Виконавець» сплачує «Замовнику» штраф у розмірі 20 % від вартості послуг за місяць.

Неякісним наданням послуг є порушення відповідачем обов'язків, передбачених п. 4.1 зазначеного договору, а саме: допущення факту завдання Позивачу збитків, внаслідок розкрадання, крадіжок розбою, грабежу, а також знищення або пошкодження майна Позивача.

Вартість послуг за лютий місяць відповідно до Акту №0000000860 здачі-приймання робіт (надання послуг) становить - 293 416,50 грн. (двісті дев'яносто три тисячі чотириста шістнадцять грн. 50 коп.)Таким чином штраф складає: 293 416,50 х 20 % = 58 683,30 грн.

За змістом ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Згідно з п.1 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Разом з відшкодуванням збитків особа, яка порушила господарське зобов'язання або правила здійснення господарської діяльності, зобов'язана сплатити стороні, права якої порушено, штрафні санкції (варіант - штрафні санкції у виді грошової суми (ст. 230 ГК України). Тобто у правопорушника виникає так звана штрафна відповідальність.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги Приватного підприємства "ОЛІМР-ЮГ", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Приватне підприємство "ОЛІМР-ЮГ" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2014 року по справі № 916/723/13 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ДП "Одеський авіаційний завод" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ОЛІМР-ЮГ" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „16" червня 2014 року по справі № 916/723/13 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „30" липня 2014 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров