Постанова № 39955379, 29.07.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2014 року 810/3885/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервіс Монтаж» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройсервіс Монтаж» (далі - ТОВ «Стройсервіс Монтаж» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Броварська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2014 № 0002782202, № 0002842202, № 0001941702 та № 0001951702.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо виконання будівельних робіт між ним та Приватним підприємством «Женевьєва», Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління 26» (далі - ПП «Женевьєва», ТОВ «Будівельне управління 26») мали реальний характер - роботи виконано, прийнято й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Крім цього, позивач зазначив, що висновок податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки грошові кошти у загальній сумі 9336,24 грн., які у вересні 2012 року видавались під звіт працівнику ТОВ «Стройсервіс Монтаж» для господарських потреб були повернуті останнім до каси товариства як не використані, що підтверджується прибутковими касовими ордерами.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 08.07.2014, не з'явився.

Разом з цим, 08 липня 2014 року через канцелярію Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач правом на подання письмових заперечень не скористався, у судове засідання, призначене на 08.07.2014, не з'явився. Матеріали справи містять інформацію про його повідомлення своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Жодних заяв чи клопотань про відкладення судового засідання чи про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомленні своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Стройсервіс Монтаж», ідентифікаційний код 33728848, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, пров. Парковий, буд. 4, зареєстроване як юридична особа 09.08.2005. Як платник податків позивач узятий на податковий облік у податковому органі з 10.08.2005 за № 2577.

Позивач з 30.08.2005 зареєстрований платником податку на додану вартість, про що Броварською ОДПІ видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 13642296.

Як вбачається із змісту інформації, наявної на офіційному сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (електрона адреса в мережі Інтернет http://irc.gov.ua/ua/) видами діяльності ТОВ «Стройсервіс Монтаж» є інші будівельно-монтажні роботи; покриття підлоги й облицювання стін; інші роботи із завершення будівництва; інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

Відповідно до ліцензії, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, ТОВ «Стройсервіс Монтаж» має право здійснювати будівельні та монтажні роботи (термін дії з 08.04.2011 по 08.04.2016) (том І а.с.98).

У період з 05.02.2014 по 25.02.2014, посадовою особою Броварської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Стройсервіс Монтаж» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складений акт від 04.03.2014 № 160/10-06-221/33728848 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем:

- частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України;

- вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 355455,00 грн., в тому числі за вересень 2011 року на суму 1905,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 57124,00 грн., за листопад 2011 року на суму 136349,00 грн., за грудень 2011 року на суму 96018,00 грн.; за березень 2012 року на суму 29169,00 грн. та за квітень 2012 року на суму 34980,00 грн.;

- вимог підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 402385,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року на суму 2191,00 грн., за ІV квартал 2011 року на суму 332915,00 грн., за І квартал 2012 року на суму 30645,00 грн. та за ІІ квартал 2012 року на суму 36634,00 грн.;

- вимог підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 177.8 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1647,47 грн.;

- вимог статті 7, статті 8, статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ, в результаті чого позивачем занижено єдиний внесок на суму 685,35 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання робіт у ПП «Женевьєва», ТОВ «Будівельне управління 26» та безпідставне віднесення позивачем до витрат, витрати на їх придбання у вищевказаних контрагентів, що ґрунтується на невідповідності наданих до перевірки документів вимогам Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 № 168/704, у зв'язку з відсутністю у них точної інформації про об'єкт будівництва, кількість використаних матеріалів, людино-годин, машино-годин, устаткування тощо.

Зважаючи на зазначені обставини, посадова особа Броварської ОДПІ дійшла висновку, що сума податку на додану вартість, сплачена позивачем за господарськими операціями з ТОВ ПП «Женевьєва», ТОВ «Будівельне управління 26» включена до податкового кредиту та витрат безпідставно.

Крім цього, висновок податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску обґрунтовано тим, що до перевірки не надано доказів належності до виробничих витрат грошових коштів у загальній сумі 9336,24 грн., які у вересні 2012 року видавались під звіт працівнику ТОВ «Стройсервіс Монтаж» для господарських потреб.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Броварською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.03.2014: № 0002842202, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 419205,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 402385,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 16820,00 грн.; № 0002782202, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 444319,84 грн., у тому числі, за основним платежем - 355455,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 88864,00 грн.; № 0001941702, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 2059,34 грн., у тому числі, за основним платежем - 1647,47 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 411,87 грн. та № 0001951702, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з фізичних осіб-підприємців у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність на суму 856,69 грн., у тому числі, за основним платежем - 685,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 171,34 грн.;

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, подавши скарги до Головного управління Міндоходів у Київській області (скарга від 19.03.2014 № 7) та у подальшому до Міністерства доходів і зборів України (скарга від 30.05.2014 № б/н) (том І а.с.61-68, 77-86).

Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 23.05.2014 № 1255/10/10-36-10-01-04/297 скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 14.03.2014 № 0001951702, зобов'язано Броварську ОДПІ виставити вимогу про сплату боргу (недоїмки) та винести рішення про застосування штрафних санкцій відповідно до вимог чинного законодавства. В задоволенні іншої частини скарги відмовлено, а податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 14.03.2014 № 0002782202, № 0002842202 та № 0001941702 залишенно без змін (том І а.с.69-76).

За результатами розгляду повторної скарги рішенням Міністерства доходів і зборів України від 17.06.2014 № 10754/6/99-99-100005 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 14.03.2014 № 0002782202, № 0002842202 та № 0001941702 без змін. Разом з цим, Міністерством доходів і зборів України збільшено штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб у сумі 514,58 грн. (том І а.с.87-94).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзац другий).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Крім цього, в силу положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

З метою забезпечення всебічного і повного з'ясування обставин справи, суд витребував у позивача письмову інформацію про об'єкт(и) будівництва, на якому(их) ПП «Женевьєва» і ТОВ «Будівельне управління 26» виконували будівельні роботи (назва, адреса, замовник будівництва тощо) та первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт виконання ПП «Женевьєва» та ТОВ «Будівельне управління 26» будівельних робіт.

Так, з наданих позивачем суду документів вбачається, що між замовником - ТОВ «Стройсервіс Монтаж» та підрядником - ПП «Женевьєва» укладено два договори підряду, а саме: від 14.10.2011 № 141011 та від 01.03.2012 № 010312, відповідно до яких замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати комплекс монолітно-монтажних робіт, ремонтно-оздоблювальних робіт, влаштування промислових підлог, наливних підлог та фундаментів (том І а.с.102-107).

Відповідно до пункту 1.2 вказаних договорів підряду, перелік робіт, їх ціна та обсяг вказуються в актах виконаних робіт.

Крім цього, як зазначив позивач, між замовником - ТОВ «Стройсервіс Монтаж» та підрядником - ТОВ «Будівельне управління 26» укладено усний договір підряду, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати різку отворів у залізобетоні.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 15 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, у договорі підряду сторони зобов'язані визначити найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню підрядником, інші показники, що характеризують предмет договору. Разом з цим, в порушення вимог зазначеної норми законодавства, вказані договори не містять інформації щодо предмету договору.

На підтвердження факту виконання ПП «Женевьєва» та ТОВ «Будівельне управління 26» на користь позивача будівельних робіт позивачем до перевірки та матеріалів справи надані:

- акти за жовтень 2011 року № 18, № 19, 20, 21, за листопад 2011 року № 22, № 23, № 24, № 25, № 27, за грудень 2011 року № 28, № 29, № 30, № 31, за березень 2012 року № 1, № 2, № 4, № 5, № 6, № 7 та за вересень 2011 року № 160901 (том І а.с.108-111, 113, 115, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131, 133, 134, 135, 137, 139, 141, 169);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень, листопад, грудень місяці 2011 року, березень 2012 року та квітень 2012 року (том І а.с.112, 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 136, 138, 140, 142);

- податкові накладні від 31.10.2011 № 249, від 31.10.2011 № 348, № 217, № 303, від 29.11.2011 № 462, від 30.11.2011 № 523, № 524, № 526, № 581, № 582, від 27.12.2011 № 484, від 28.12.2011 № 500, від 01.03.2012 № 200, від 14.03.2012 № 256, від 20.03.2012 № 291, від 30.03.2012 № 364, від 31.03.2012 № 373, від 16.09.2011 № 293 (том І а.с.143-159, 170);

- виписки по банківському рахунку позивача (том ІІ а.с.91-111).

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною першою статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарських операцій підлягає перевірці факт здійснення господарських операцій.

У такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом доказування у даній справі є факт виконання ПП «Женевьєва» та ТОВ «Будівельне управління 26» на користь позивача будівельних робіт.

Примірні форми первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", затвердженні наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 № 554, який був чинний на час існування спірних правовідносин.

Дослідивши наданні позивачем акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт судом встановлено, що вони по формі та змісту не відповідають вимогам первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" та загальним вимогам до первинного документа, які містяться у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, надані позивачем акти та довідки не містять обов'язкової, для даних видів документів, інформації, зокрема, щодо найменування об'єкту будівництва, його адреси, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), найменування генпідрядника та інформації, яка є обов'язковою для будь-якого первинного документа, а саме, місця складання актів та довідок, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та прізвища, ім'я по батькові осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Разом з цим, відсутність вказаної інформації об'єктивно унеможливлює встановити реальність виконання ПП «Женевьєва» та ТОВ «Будівельне управління 26» будівельних робіт, їх обсяг, зміст та осіб, що їх виконували.

Суд не приймає до уваги письмові пояснення позивача від 07.07.2014 про те, що залучення ПП «Женевьєва» та ТОВ «Будівельне управління 26» до виконання будівельних робіт було обумовлено наявністю укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Тріада» і Товариством з обмеженою відповідальністю «К.А.Н. Строй» відповідних угод для їх виконання (том ІІ а.с.1-6) та договори, укладені ТОВ «Стройсервіс Монтаж» з ТОВ «БМК Тріада» від 02.03.2012 № 9, від 05.04.2012 № 14 від 05.04.2012 № 14 та з ТОВ «К.А.Н. Строй» від 25.10.2010 № ЛТ120 (том ІІ а.с.70-88, 112, 113), з огляду на таке.

Як вбачається із змісту договорів, укладених між позивачем та ПП «Женевьєва», ТОВ «Будівельне управління 26» та складених актів, ТОВ «Стройсервіс Монтаж» виступає замовником будівництва, а ПП «Женевьєва», ТОВ «Будівельне управління 26» - підрядниками.

У той же час, як вбачається з договорів, укладених між позивачем та ТОВ «БМК Тріада» і ТОВ «К.А.Н. Строй», ТОВ «Стройсервіс Монтаж» виступає підрядником будівництва, а ТОВ «БМК Тріада» і ТОВ «К.А.Н. Строй» - генпідрядниками будівництва.

Тобто, із зазначених договорів не вбачається, що ПП «Женевьєва» та ТОВ «Будівельне управління 26» виступають субпідрядниками по відношенню до будівельних робіт, замовлених ТОВ «БМК Тріада» і ТОВ «К.А.Н. Строй» у позивача.

Крім цього, як вбачається із змісту договорів, укладених ТОВ «Стройсервіс Монтаж» з ТОВ «БМК Тріада» від 02.03.2012 № 9 (пункт 7.5), від 05.04.2012 № 14 (пункт 7.5) від 05.04.2012 № 14 (пункт 7.5), субпідрядник зобов'язаний виконати роботи власними силами та засобами за вказаними договорами. Тобто, умови зазначених договорів не передбачать можливість залучення субпідрядників.

Відповідно до умов договору, укладеного між ТОВ «Стройсервіс Монтаж» з ТОВ «К.А.Н. Строй» від 25.10.2010 № ЛТ120, підрядник має право підписувати договори на виконання робіт за цим договором із субпідрядниками за умови їх погодження із генпідрядником.

Крім цього, відповідно до пункту 63 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, генеральний підрядник у порядку, встановленому договором підряду, погоджує із замовником питання про залучення до виконання робіт субпідрядників. Замовник може відмовити у такому погодженні з письмовим обґрунтуванням свого рішення.

Разом з цим, позивачем не надано суду жодних доказів погодження генпідрядниками та замовниками будівництва залучення до виконання будівельних робіт субпідрядників - ПП «Женевьєва» та ТОВ «Будівельне управління 26».

Крім цього, суд звертає увагу на надану позивачем зведену інформацію у табличному вигляді про кількість, вартість отриманих позивачем робіт, дати проведення кожної операцій та підстави її проведення (том ІІ а.с.111, 112).

Так, як вбачається із вказаної інформації, позивачем у деяких випадках договір субпідряду укладено раніше ніж основний договір.

Зокрема, ТОВ «Стройсервіс Монтаж» укладено:

- договір № 010312 з ПП «Женевьєва» 01.03.2012, у той час як договір № 9 з ТОВ «БМК Тріада» укладено 02.03.2012.

- договір № 141011 з ПП «Женевьєва» 14.10.2011, у той час як договір № 14 з ТОВ «БМК Тріада» укладено 05.04.2012.

З огляду на зазначене, суд констатує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо документального підтвердження виконання ПП «Женевьєва» та ТОВ «Будівельне управління 26» на користь позивача будівельних робіт.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх рішень не звільняє позивача від обов`язку доказування власних тверджень чи заперечень.

У ході розгляду справи позивачем не доведено факту реальності господарських операцій по взаємовідносинам із ПП «Женевьєва», ТОВ «Будівельне управління 26».

Водночас, за відсутності факту придбання робіт (послуг) або у разі якщо придбані роботи (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи відсутність у позивача належного документального оформлення господарських операцій з виконання ПП «Женевьєва», ТОВ «Будівельне управління 26» на його користь будівельних робіт, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача, у цій частині, є необґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 14.03.2014 № 0001941702 суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з видаткових касових ордерів від 06.09.2012 № 11, від 07.09.2011 № 12, від 10.09.2012 № 13 у вересні 2012 року працівнику ТОВ «Стройсервіс Монтаж» ОСОБА_1 у зв'язку з виробничою необхідністю (придбання товарно-матеріальних цінностей) були видані грошові кошти у розмірі 9336,24 грн., (том І а.с.175-177), які були повернуті ним у повному обсязі відповідно до прибуткових касових ордерів від 07.09.2012 № 9, від 10.09.2011 № 10, від 11.09.2012 № 11 (том І а.с.178-180).

Як вбачається із змісту заперечень ТОВ «Стройсервіс Монтаж» від 06.03.2014 на Акт перевірки, ним разом із запереченнями додавались видаткові та прибуткові касові ордери (том І а.с.56-60). Однак, відповідачем не надано жодної оцінки вказаним первинним документам.

Порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк, врегульовано пунктом 170.9 статті 170 Податкового кодексу України.

З аналізу вказаної норм права вбачається, що оподаткуванню підлягають суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт лише при порушенні строку на повернення коштів, який встановлено підпунктом 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України (п'яти банківських днів).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, невикористані грошові кошти у розмірі 9336,24 грн. були повернуті ОСОБА_1 у строк, що не перевищує п'яти банківських днів, що свідчить про відсутність порушення позивачем вимог податкового законодавства у цій частині та, як наслідок, про обґрунтованість позовних вимог.

Щодо податкового повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 14.03.2014 № 0001951702 суд зазначає таке.

Як було встановлено судом, податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 14.03.2014 № 0001951702 було скасовано рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 23.05.2014 № 1255/10/10-36-10-01-04/297 за результатами розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 866439,69 грн., та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнює 17328,80 грн. А відтак, у даному випадку, розмір судового збору, що підлягає сплаті позивачем, обмежується 4 розмірами мінімальної заробітної плати, що станом на 1 січня становить суму 4872,00 грн.

Відповідно до квитанції від 24.06.2014 №197 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн. Враховуючи відсоткове співвідношення між сумою заявлених позовних вимог з розміром задоволених вимог, за результатами математичного розрахунку суд дійшов висновку, що сума судового збору, яка підлягає додатковому стягненню з позивача становить 4373,60 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 14.03.2014 № 0001941702.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервіс Монтаж» (ідентифікаційний код 33728848) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4373 (чотири тисячі триста сімдесят три) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 липня 2014 року.