Ухвала суду № 39953479, 21.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2014 року Справа № 32270/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Кузьмич С.М.,

судді Запотічний І.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.08.2010 року у справі № 2а-2797/10/1770 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

16.06.2010 року Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - СПД) звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0000201742/3 та №0003251742/3 від 20.05.2010 року. В позові покликається на те, що при переході зі спрощеної системи на загальну систему оподаткування, не підлягав обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість, позаяк його перехід на загальну систему обумовлювався не фактом перевищенням доходу за останні 12 календарних місяців у 500000 грн., а відбувся за власним, добровільним рішенням. Вказує, що відповідно до ст.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року, платники єдиного податку звільняються від сплати податку на додану вартість. А відтак, вважає, що, отриманий позивачем в період перебування на спрощеній системі оподаткування дохід, не підлягає оподаткуванню згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, а отже відлік 12 календарних місяців та виручки, більше ніж 300000 грн., отриманої протягом вказаного періоду, для обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість має розпочинатися лише з дня переходу на загальну систему оподаткування. Оскільки ж сума доходу позивача з моменту переходу на загальну систему оподаткування не досягнула 300000 грн., покладання на нього обов'язку зареєструватися платником податку на додану вартість є протиправним заходом. Крім того зазначає, що у податкового органу не було підстав застосовувати до позивача санкції за неподання звітності з податку на додану вартість, позаяк останню подають лише зареєстровані платники вказаного податку, а позивач таким не являвся.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.08.2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0003251742/3 від 20.05.2010 року, в частині визначення суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 податкового зобов'язання зі штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 340,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу. ДПІ вважає, що постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 18.08.2010 року винесена з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з наступних підстав. Перевіркою встановлено, що з 01.04.09р. підприємець здійснював свою діяльність на загальній системі оподаткування. Відповідно до пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість). Згідно руху коштів на розрахунковому рахунку та книги обліку доходів та витрат на момент переходу із спрощеної на загальну систему оподаткування, обліку та звітності виручка за останні дванадцять календарних місяців склала 344144.96 грн. Враховуючи, що СПД ОСОБА_1 отримав виручку, яка перевищила 300000 гривень, то відповідно до п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями, згідно якого особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання), він повинен був зареєструватися платником ПДВ, вести окремий облік з продажу та придбання товарів, незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні, нараховувати та сплачувати в бюджет податкові зобов'язяння по ПДВ з вартості реалізованих товарів (робіт, послуг). Однак, СПД ОСОБА_1 не зареєструвався платником ПДВ, не подавав до ДПІ у м. Рівне податкові декларації по ПДВ та не здійснював відповідний облік, чим порушив пп.2.3.1 п.2.3 ст.1. п.9.3 ст.9, пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР вії 03.04.97р. із змінами та доповненнями. Також судом першої інстанції не враховано, що СПД ОСОБА_1, в порушення пп.17.1.1 п. 17.1 ст.17 Закону України №2181-111. не подавав до ДПІ у м. Рівне декларації по ПДВ за травень 2009р. та червень 2009р. А тому просить скасувати рішення суду і постановити нове, яким відмовити в позові.

Також з рішенням суду не погоджується позивач. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом неправомірно застосовано п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97- ВР від 03.04.1997 року, яким передбачено, що якщо обсяг оподаткування операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену пп. 2.3.1 п 2.3. ст..2 цього закону, не більш ніж два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за звітним податковим періодом. Просить скасувати рішення суду І-ї інстанції, і постановити нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату,час і місце судового засідання .

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних міркувань.

Судом І-ї інстанції встановлено, що з 21 жовтня по 03 листопада 2009 року ДПІ у м.Рівне проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року. Її результати оформлені актом №188 від 10.11.2009 року. Актом зафіксовано, що СПД ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Рівненської міської ради 08.08.2005 року, свідоцтво №734445, і з цього ж часу перебуває на податковому обліку в ДПІ м.Рівне; в період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року перебував за спрощеній системі оподаткування, а з 01.04.2009 року оподаткування доходів здійснював за загальній системі оподаткування; платником ПДВ не реєструвався. Відповідно до п.2.5 акту перевірки, 01.04.2009 року СПД ОСОБА_1 перейшов на загальну систему оподаткування, при цьому виручка від реалізації продукції за попередні 12 місяців склала 342000 грн. Відтак діяльність позивача за період з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року (кінець періоду, охопленого перевіркою), підпадаючи під дію пп.2.3.1 п.2.3. ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, підлягала оподаткуванню податком на додану вартість. Оскільки ж позивач платником податку на додану вартість не зареєструвався і нарахування вказаного податку не проводив, ДПІ у м.Рівне зроблено висновки про порушення СПД ОСОБА_1 пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, пп.7.3, ст.7, п.9.5 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року і про необхідність нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20039,00 грн. за період з 21.04.2009 року по 30.06.2009 року по операціях з поставки спецодягу підприємцю ОСОБА_2 згідно накладної № РН-0000002 від 19.05.2009 року на суму 100303,00 грн.

На підставі таких висновків, 20.11.2009 року ДПІ у м.Рівне винесено податкове повідомлення-рішення №0003251742/0, згідно якого СПД ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 30398,50 грн., в тому числі 20039,00 грн. за основним платежем та 10359,50 грн. - за штрафними санкціями. Сума штрафних санкцій обрахована як 50% суми заниженого податкового зобов'язання 20039 * 50% = 10019,50 грн. , плюс сума штрафних санкцій за неподання декларацій з ПДВ за травень та червень 2009 року 170+170 = 340 грн., разом 10019,50 + 340,00 = 10359,50 грн.

29.01.2010 року ДПІ у м.Рівне винесено податкове повідомлення-рішення №0003251742/1, згідно якого СПД ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 30398,50 грн., в тому числі 20039,00 грн. за основним платежем та 10359,50 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення №0000201742/0, згідно якого СПД ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 33,00 грн., в тому числі 22,00 грн. за основним платежем та 11,00 грн. за штрафними санкціями. Останнє податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем до ДПІ у м.Рівне, рішенням керівника якої, скарга залишена без задоволення, та за результатом винесено податкове повідомлення-рішення з дробом "1".

Відповідно до вимог пп.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Разом з тим, в силу вимог пункту 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником податку на додану вартість. В свою чергу п.1 ст.1 Указу, надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000 грн. Указом визначено, що у разі перевищення граничної межі отриманої виручки, такі підприємці мають перейти на загальну систему оподаткування з подальшою реєстрацією платниками податку на додану вартість.

СПД ОСОБА_1 подав заяву про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з 01.04.2009 року. Обсяг його виручки за попередні 12 місяців за даними акту перевірки склав 342000 грн. (за власним підрахунком позивача 379639 грн.).

Колегія суддів погоджується з висновком акту перевірки що з 01.04.2009 року СПД ОСОБА_1, перебуваючи на загальній системі оподаткування, відповідно до пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" №168-97-ВР від 03.04.1997 року, підлягав обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість.

Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року, не встановлює переліку операцій, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, а лише надає право суб'єктам малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не сплачувати податок на додану вартість. Особа, яка відмовилась від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, позбавляється наданого Указом привілею, і наявність чи відсутність у неї обов'язку стати платником податку на додану вартість визначається виключно за критеріями, визначеними у пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Загальний порядок реєстрації платниками податку на додану вартість прямо передбачений ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Пунктом 9.3 ст.9 Закону передбачено, що особи, які підпадають під визначення п.2.3 ст.2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням. Абзацом 2 п.9.4 ст.9 Закону передбачено, що якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену пп.2.3.1 п. 2.3. ст.2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за звітним податковим періодом.

СПД ОСОБА_1 на 01.04.2009 року за попередні 12 календарних місяців одержав виручку в сумі більше 300000,00 грн., а отже він був зобов'язаний з 20.04.2009 року зареєструватись платником податку на додану вартість і повинен був сплачувати даний податок в дохід держави.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 21.04.2009 року по 30.06.2009 року, позивач отримав виручку в сумі 100303,00 грн., а тому відповідно до пп.2.3.1 п.2.3. ст..2, пп.3.1.1. п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.3, п.9.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, він зобов'язаний був нарахувати та сплатити до бюджету податок на додану вартість в розмірі 20061,00 грн. Оскільки позивач вказані вимоги не виконав, це призвело до порушення вимог податкового законодавства і, відповідно, до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а відтак ДПІ у м.Рівне цілком правомірно винесено податкові повідомлення-рішення про нарахування цієї суми основного зобов'язання (20039+22=20061) та застосовано 50% штрафної санкції (10019,50+11 =10030,50 грн.).

Стосовно висновків відповідача про необхідність застосування до позивача штрафу за неподання до податкового органу декларацій з податку на додану вартість за травень та червень 2009 року, колегія суддів зазначає, що до дати реєстрації платником податку на додану вартість, особа не має права на подання податкової декларації, а тому штрафні санкції, передбачені статтею 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість суб'єктом підприємницької діяльності, який не подав до органу податкової служби заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість, не застосовуються.

З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.08.2010 року у справі № 2а-2797/10/1770 без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Кузьмич С.М.

Запотічний І.І.