Ухвала суду № 39953368, 22.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13441/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Епель О.В.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвестпостач» до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техінвестпостач» (далі - позивач, ТОВ «Техінвестпостач») звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2013 №0003302202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва 07 жовтня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвестпостач» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану власність по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Підприємство «АРМЕТ» за період 01.11.2012 по 30.11.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Техінвестпостач» підпункту 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за листопад 2012 на суму 118 595,00 грн., та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2012 на суму 6 507,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 28.02.2013 №182/22-2/25386911, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Техінвестпостач» та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Підприємство «АРМЕТ» за договором від 01.06.2012 №01/06-1.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС складено акт від 28.02.2013 №182/22-2/25386911 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2013 №0003302202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 125 102 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач з вернувся з даним позовом до суду.

Обговорюючи спірні правовідносини, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Техінвестпостач» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Підприємство «АРМЕТ» (постачальник) було укладено договір поставки від 01.06.2012 №01/06-1, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця певний товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару.

Виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій підтверджується наступними документами, що містяться в матеріалах справи: копією укладеного договору від 01.06.2012 №01/06-1; копією специфікацій від 29.11.2012 №19, №18; копією актів прийому-передачі від 30.11.2012 №30-11/12, №30/1-11/12; копією видаткових накладних від 30.11.2012 №РН-000064, №РН-000063; копією рахунків-фактури від 29.11.2012 №СФ-0000061, №СФ-0000060; копією податкових накладних від 30.11.2012 №55, №56; копією електронних квитанцій; обґрунтування економічної доцільності господарського договору; копією сертифікатів якості товару, що постачався за договором від 01.06.2012 №01/06-1; копії договорів позивача із третіми особами разом із додатками.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем надано первинні документи, які стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Підприємство «АРМЕТ», що фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення.

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані лише на підставі аналізу Акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, на переконання судової колегії є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагента, відповідно до вимог податкового законодавства України, не можуть бути підставами для застосування санкцій щодо позивача.

Колегія суддів зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в повній мірі проаналізовано зміст правих норм, викладених у п. 44.1 статті 44, п.п. 198.3, 198.6 статті 198, 201.6 статті 201 ПК України, Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», надано належну оцінку обставинам справи, в зв'язку з чим, судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 28.07.2014 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Епель О.В.