Ухвала суду № 39952331, 29.07.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

29.07.2014 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі :

головуючого - судді Стана І.В.,

суддів - Вотьканича Ф.А., Марчука О.П.,

за участю прокурора - Дьоміна І.Ю.,

адвоката ОСОБА_1 та засуджених ОСОБА_2,

ОСОБА_3 і

законного представника останнього ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою, яку подала законний представник неповнолітнього засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 грудня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Вознесенськ Миколаївської області, мешканець АДРЕСА_1, гр. України, українець, студент 1 -го курсу Ужгородського професійного ліцею по спеціальності бухгалтер - обліковець, оператор комп'ютерного набору, не працюючий, не судимий,

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік і на нього покладено обов'язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, гр. України, українець, учень 2 - го курсу Мукачівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, не одружений, не судимий,

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік і на нього покладено обов'язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено попередній - підписка про невиїзд.

Згідно вироку, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнані винуватими й засуджені за вчинений злочин за таких обставин.

25 січня 2012 року приблизно о 23-й годині ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_5, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, через огорожу проникли на охоронювану територію товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Максфер», що розташоване по вул. Болгарській, 8, у м. Ужгороді, звідки, розрізавши отвір у металічних дверях, проникли в складське приміщення ТОВ «Максфер», таємно викрали 433 кілограми брухту міді вартістю 58 гривень за 1 кілограм, усього на загальну суму 25 114 гривень, після чого з викраденим із місця вчинення злочину зникли, чим завдали ТОВ «Максфер» матеріальну шкоду на вказану вище суму.

В апеляційній скарзі законний представник неповнолітнього засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 вказує на те, що вирок є незаконним внаслідок суворості, неправильного застосування кримінального закону та істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. Посилається на те, що в ході судового слідства суд не вжив у повній мірі заходів до з'ясування питань, які згідно ст. 64 КК України підлягають обов'язковому з'ясуванню, а також на встановлення й перевірки обставин, що впливають на ступінь тяжкості злочину та обставин, що характеризують особу обвинуваченого, і пом'якшують покарання. При цьому посилається на те, що судом не враховано те, що ОСОБА_3 злочин учинив під впливом збігу тяжких особистих обставин : з 1998 року його батьки розлучені, місце знаходження батька невідоме, аліментів на його утримання вона не отримує, що на момент вчинення діяння ОСОБА_3 не виповнилося 16 років. Крім того, апелянт посилається на те, що організатором вчинення злочину був ОСОБА_5, який фактично втягнув неповнолітнього сина в злочинну діяльність. Також вказує на те, що однією з основних причин скоєння ОСОБА_3 протиправного діяння стало його незаконне засудження вироком Ужгородського міськрайонного суду від 07.12.2011 року, внаслідок чого ОСОБА_3 був відрахований з Ужгородського професійного ліцею, і залишився без засобів до існування. Тому апелянт вважає, що при призначенні неповнолітньому ОСОБА_3 покарання наявні підстави для застосування щодо нього положень ст. 69 КК України. Крім того, апелянт посилається на те, що в порушення вимог ч. 5 ст. 72 КК України, суд першої інстанції до строку покарання, яке призначено ОСОБА_3 покарання не зарахував час його перебування під вартою протягом досудового слідства в справі, а саме період з 26 березня 2012 року по 24 грудня 2012 року - 8 місяців та 28 днів. Просить вирок змінити ; зарахувати до строку відбуття ОСОБА_3 покарання час перебування його під вартою в період з 26 березня 2012 року по 24 грудня 2012 року ; пом'якшити покарання, яке призначено ОСОБА_3 із застосуванням ст. 69 КК України шляхом переходу до іншого, більш м'якого й ураховуючи час перебування протягом досудового слідства ОСОБА_3 під вартою, звільнити його від відбування покарання.

Іншими учасниками процесу судове рішення не оскаржувалось.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, основні доводи апеляційної скарги, пояснення учасників процесу : засудженого ОСОБА_3, його законного представника ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу, і просили з указаних апелянтом підстав вирок змінити, прокурора, яка вважала вирок законним та обґрунтованим, промови вказаних вище учасників процесу в судових дебатах та останнє слово засудженого ОСОБА_3, дослідивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Кримінальна справа щодо засудженого ОСОБА_3 розглядається за відсутності захисника останнього, неявка якого не перешкоджає її розгляду. При прийнятті рішення про розгляд кримінальної справи за відсутності адвоката засудженого ОСОБА_3 колегія суддів враховує те, що як ОСОБА_3, так і його законний представник ОСОБА_4 не заявляли клопотання про відкладення слухання справи на інший термін у зв'язку з неявкою захисника, а також те, що в апеляції не ставиться питання про погіршення становища засудженого.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна, скоєному за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням в інше приміщення, ґрунтується на сукупності зібраних по справі, перевірених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів ; учасниками процесу не оспорюється, тому апеляційним судом, з урахуванням положень ст. 365 КПК України, не перевіряється, що його дії за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.

Доводи апеляційної скарги, яку подала законний представник неповнолітнього засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_3 призначено суворе покарання, про неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення кримінально-процесуального закону, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Так, з вироку вбачається, що судом першої інстанції при призначенні засудженому ОСОБА_3 покарання враховано характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, те, що злочин є тяжким, конкретні обставини, за яких його скоєно, дані про його особу та обставини, що пом'якшують його покарання. У тому числі, судом враховано те, що ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно, є раніше несудимою особою, - обставини, що пом'якшують його покарання : повністю визнав вину в скоєному, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та часткове відшкодування завданої шкоди. Обставин, які обтяжують покарання засудженого ОСОБА_3 по справі не встановлено, і на такі не міститься посилання у вироку. При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті рішення колегія суддів обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3, крім того, визнає скоєння злочину неповнолітнім.

Доводи апеляційної скарги про визнання обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 скоєння злочину під впливом збігу тяжких особистих обставин : з 1998 року його батьки розлучені, місце знаходження батька невідоме й аліментів на його утримання ОСОБА_4 не отримує, колегія суддів визнає такими, що не підтверджуються будь-якими документами. При оцінці цих доводів колегія суддів вважає, що саме апелянт повинна надати докази в підтвердження доводів, на які посилається в апеляційній скарзі, у тому числі наведених вище.

Доводи апеляційної скарги про те, що організатором вчинення злочину був ОСОБА_5, який фактично втягнув неповнолітнього ОСОБА_3 в злочинну діяльність, колегія суддів також відхиляє. При оцінці цих доводів ураховується, що апелянтом висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна, скоєному за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням в інше приміщення, не оспорюється, що висновок суду в цій частині не перевіряється й те, що як органом досудового слідства, так і судом не здобуто достовірних даних про те, що організатором вчинення злочину був саме ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги про те, що однією з основних причин скоєння ОСОБА_3 протиправного діяння стало його незаконне засудження вироком Ужгородського міськрайонного суду від 07.12.2011 року, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи. При оцінці цих доводів враховується, що органом досудового слідства встановлені причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, у тому числі те, що однією з головних причин встановлено слабкий контроль та профілактична робота інспекторів ДАЇ, які обслуговували територію по маршруту перевезення викраденого майна, і які не вжили достатні заходи по виявленню викраденого брухту міді ; проведення не належному рівні працівниками ВКМСД Ужгородського МУ УМВС України в Закарпатській області , служби в справах дітей Ужгородської міської ради, центру соціальних служб для сім'ї та молоді Ужгородської міської ради профілактичної роботи серед неповнолітніх й не проведення працівниками вказаних вище служб роз'яснювальної роботи серед неповнолітніх у навчальних закладах з питань недопущення скоєння злочинів та настання кримінальної відповідальності за вчинені діяння.

Відрахування ОСОБА_3 з навчального закладу, а саме з Ужгородського професійного ліцею й те, що він залишився без засобів до існування, колегія суддів визнає за такі обставини, що не давали йому підстав для скоєння злочину, не позбавляли його можливості працевлаштуватись й отримувати заробітну плату.

З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу про те, що засудженому ОСОБА_3 призначено суворе покарання й вважає висновки суду першої інстанції при застосуванні щодо ОСОБА_3 ст. 75 КК України належним чином обґрунтованими, - призначене покарання необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, справедливим.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення кримінально-процесуального закону, колегія суддів відхиляє. При оцінці цих доводів колегія суддів враховує, що апелянт не вказує на те в чому саме полягає неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення кримінально-процесуального закону.

На інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни вироку, в апеляційній скарзі не вказується. За змістом ст. 338 КПК України суд зобов'язаний встановити початок строку відбування покарання, зарахувати до строку відбування покарання час перебування підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного під вартою, при призначенні покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині визнаються такими, що не свідчать про незаконність або необґрунтованість висновків суду при постановленні вироку, у тому числі в частині призначеного покарання.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які є безумовною підставою для його скасування з направленням справи на новий судовий розгляд або на додаткове розслідування, колегія суддів не вбачає.

Окрім цього, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку необґрунтовано вказав на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 крадіжку чужого майна вчинили за попередньою змовою з ОСОБА_5.

Так, із кримінальної справи вбачається, що її матеріали щодо обвинуваченого ОСОБА_5 виділені в окреме провадження в зв'язку з ухиленням та переховуванням обвинуваченого ОСОБА_5 від органа досудового слідства.

За змістом ст. ст. 275, 334 КПК України, суд при вмотивуванні своїх висновків не може вживати формулювання, які б указували на винність осіб - прізвище, ім'я та по батькові, що не є підсудними по справі, і щодо яких рішення по суті пред'явленого їм обвинувачення не приймає.

Тому колегія суддів з мотивувальної частини вироку виключає посилання на те, що крадіжку чужого майна ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вчинили разом із ОСОБА_5, і вважає, що вказаний у мотивувальній вироку злочин засуджені вчинили разом з іншою особою, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження.

Керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України та ст. ст. 365, 366, 379 КПК України (1960 року), апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

З мотивувальної частини вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 грудня 2013 року щодо засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виключити посилання на вчинення крадіжки чужого майна разом із ОСОБА_5, і вважати, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вказаний у мотивувальній вироку злочин учинили разом з іншою особою, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження.

У решті вирок залишити без зміни.

Апеляційну скаргу, яку подала законний представник неповнолітнього засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

На судові рішення в даній справі може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у трьохмісячний строк із моменту набрання ними законної сили.

Судді: