Постанова № 39952150, 24.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 липня 2014 року № 826/8413/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в м. Києві про визнання наказів, поновлення на посаді

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління МВС України в місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління внутрішніх справ України від 21 вересня 2012 року № 336 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого оперуповноваженого Святошинського районного управління ГУ МВС України в м. Києві капітана міліції ОСОБА_1»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в м. Києві від 03 жовтня 2012 року № 563 о/с «Щодо особового складу» про звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України з 05 жовтня 2012 року ОСОБА_1;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів , учинених іноземцями та відносно них) відділу карного розшуку Святошинського районного управління міста Києва ГУ МВС України з 5 жовтня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні 08 липня 2014 року, яке відкладалось на 15 липня 2014 року у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів.

Вирішуючи питання про поважність пропуску строку звернення із адміністративним позовом, судом встановлено, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2012 року ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 17 грудня 2013 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва запобіжний захід - тримання під вартою змінено на запобіжний захід - заставу.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивачем зазначено, що з 2011 року страждає на хронічне захворювання цукровий діабет другого ступеня, знаходження під вартою ускладнило стан здоров'я, тому після зміни запобіжного заходу останній неодноразово звертався за медичною допомогою. Крім цього, останній зазначає, що копію спірного наказу отримано 10 червня 2014 року у відповідь на письмовий запит адвоката ОСОБА_2 При цьому, доказів отримання трудової книжки матеріали справи не містять.

Заявляючи клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду представник відповідача посилається на ознайомлення позивача із наказом про звільнення 27 вересня 2012 року, разом з тим, суд враховує, що про своє звільнення позивач міг дізнатися у 27 вересня 2012 році, проте фізично останній був позбавлений можливості звернутись до адміністративного суду із позовом про поновлення його на посаді через перебування під вартою.

При цьому, перебування позивача під вартою у вказаний період представником відповідачами не спростовується, проте на думку останніх, такі доводи не свідчать про поважність пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

За таких обставин, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва перебування позивача під вартою у період з 22 серпня 2012 року по 17 грудня 2013 року, погіршення стану здоров'я, відсутність доказів вручення позивачу трудової книжки та отримання копії наказу про звільнення 10 червня 2014 року у відповідь на запит адвоката від 21 травня 2014 року (фактично саме після отримання копії спірних наказів позивач, ознайомившись із їх змістом, міг скористатися правом судового захисту), в сукупності свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

У судовому засіданні 15 липня 2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, порядок проходження служби в органах внутрішніх справ визначаються Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію"; Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06 грудня 1991 року № 552.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі, є, зокрема, визнання незаконними рішень Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення його із займаної посади.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ України з 2000 року.

В рамках розслідування кримінальної справи, порушеної 15 вересня 2011 року Генеральною прокуратурою України, 22 вересня 2011 року було проведено ряд оперативних заходів і затримано керівництво ВБНОН Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві та 3 підлеглих працівників за підозрою у отриманні від невстановленої особи незаконної грошової винагороди.

20 серпня 2012 року у рамках кримінальної справи № 49-3291 порушено кримінальну справу № 49-3291 відносно старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них відділу карного розшуку Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві капітана міліції ОСОБА_1 за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. з ст. 364, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 та ч. 3 ст. 368 КК України.

Представником відповідача зазначено, що для з'ясування обставин, що призвели до виникнення надзвичайної події було проведено службове розслідування, за результатом якого встановлено ігнорування позивачем норм службової та професійної етики, а саме приписів Етичного кодексу працівника ОВС України, схваленого рішенням колегії МВС України 05 жовтня 2000 року за № 7КМ/8 де зазначено, що працівник органів внутрішніх справ України повинен у своїй роботі неухильно керуватись законодавством України, виконувати норми Дисциплінарного Статуту, виявляти стійкість, принциповість, непримиренність у боротьбі зі злочинністю; нехтуванням позивачем інтересами служби.

Наказом Головного управління МВС України в місті Києві від 21 вересня 2012 року № 336 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Головного управління МВС України в місті Києві" за порушення службової та професійної етики, нехтування інтересах служби, що призвело до порушення кримінальної справи старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них відділу карного розшуку Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві капітана міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ.

Наказом Головного правління МВС України в місті Києві від 03 жовтня 2012 року № 563 о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військови облік) згідно з п. 66 (за дискредитацію) капітана міліції ОСОБА_1, з 05 жовтня 2012 року.

Слід зазначити, що підставою для винесення вищезазначених наказів стали висновки службового розслідування за фактом порушення Генеральною прокуратурою України кримінальної справи відносно капітана міліції ОСОБА_1, затверджені начальником Головного управління МВС України в місті Києві генерал-лейтенантом Крикун О.О. 21 вересня 2012 року.

В ході проведення службового розслідування встановлено, що згідно подання Генеральної прокуратури України від 28 серпня 2012 року № 21/3-38540-11 про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів, колишніми працівниками Святошинського районного управління установлено, що створена ОСОБА_4 злочинна організація у складі, в тому числі, ОСОБА_1 упродовж 2010-2011 років на території міста Києва, Київської, Полтавської, Черкаської та Винницької областей України, використовуючи владні повноваження працівників міліції та слідчих, систематично вчиняли розбійні напади, перевищення влади, зловживання владою та службовим становищем працівниками правоохоронних органів, службові підроблення, завідомо незаконні затримання та тримання від вартою осіб, проведення незаконних обшуків, приховання злочинів, одержання хабарів, незаконні придбання, зберігання, перевезення та збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

Відтак, у висновку службового розслідування зазначено, що за порушення норм службової та професійної етики, нехтування інтересам служби, що призвело до порушення кримінальної справи та пред'явленню обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. з ст. 364, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 та ч. 3 ст. 368 КК України старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них відділу карного розшуку Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві капітана міліції ОСОБА_1 запропоновано звільнити з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що підставою для висновку про порушення позивачем вимог службової та професійної етики, нехтування інтересах служби, стали обставини, що є предметом доказування у кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого ОСОБА_1

Згідно із частиною 6 статті 21 Закону України "Про міліцію" звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили.

Пунктом 67 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, також передбачено, що особи рядового або начальницького складу, засуджені за вчинення злочину або притягнуті до адміністративної відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня отримання органом внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Суд звертає увагу, що на час проведення службового розслідування відносно позивача обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно постанови Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2012 року.

Як зазначено в пункті 8 статті 12 Дисциплінарного статуту звільнення з органів внутрішніх справ - є видом дисциплінарного стягнення.

Згідно із статтею 14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Разом з цим, у статті 15 Дисциплінарного статуту не має жодного посилання на вчинення дисциплінарного проступку, несумісного з подальшим проходженням служби в органах внутрішніх справ України, який виразився у грубому порушенні вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ігноруванні відомчих нормативних актів щодо дотримання дисципліни та законності, що у подальшому призвело до порушення кримінальної справи.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України N 9-рп/99 від 27 жовтня 1999 року передбачено, що "Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду".

На думку суду, вищезазначені обставини повністю проігноровано в наказах відповідача від 21 вересня 2012 року № 336 та від 03 жовтня 2012 року № 563 о/с.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2013 року у справі К/800/14253/13 (№ 2а-12707/09/2670).

Крім цього, слід звернути увагу, що відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України № 552 від 06 грудня 1991 року (далі по тексту - Інструкція № 552), яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Матеріали справи не містять копії наказу про призначення службового розслідування, висновок за фактом порушення Генеральною прокуратурою України кримінальної справи відносно капітана міліції ОСОБА_1, також не містить інформації про підстави призначення наказу, що в свою чергу не унеможлює встановлення тривалості службового розслідування, оскільки початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.

Інструкцією № 552, зокрема пунктом 15 передбачено, що особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право:

- знайомитися після закінчення службового розслідування із затвердженим висновком, а з дозволу керівника, який призначив службове розслідування, з матеріалами перевірки в частині, що його стосуються, якщо це не суперечить вимогам про збереження державної і службової таємниці (п.15.3);

- оскаржувати затверджений висновок службового розслідування у порядку, встановленому Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України (п. 15.4).

Як вже зазначалось, на момент проведення службового розслідування та складання висновків позивач перебував під вартою у зв'язку з обранням міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто був позбавлений можливості ознайомлення та оскарження висновків службового розслідування.

Суд звертає увагу, що особа РНС, щодо якої проводиться службове розслідування, порушено кримінальну справ, може бути відсторонена від виконання службових обов'язків за займаною посадою зі збереженням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших надбавок і виплат.

В даному випадку, замість відсторонення позивача від виконання службових обов'язків на час проведення службового розслідування та вирішення кримінальної справи по суті, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення підставою для чого стало порушення саме службової дисципліни, невиконання своїх службових обов'язків, як керівника, що призвело до настання цієї надзвичайної події.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній вирок за результатами порушеної 20 серпня 2012 року кримінальної справи № 49-3291.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Слід звернути увагу, що зазначена норма встановлює, що небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення, водночас, зазначена норма встановлює і обов'язок начальника, який проводить службове розслідування, зажадати такі пояснення від порушника.

В даному випадку, матеріали справи не містять доказів відмови позивача від надання пояснення з приводу службового розслідування ані спроб отримати пояснення від позивача.

Судом враховано, що на момент проведення службового розслідування позивач мав діюче дисциплінарне стягнення, так наказом Святошинського районного управління від 05 червня 2012 року № 85 за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог ст.ст. 12, 14 Закону України «Про міліцію», ОСОБА_1 оголошено зауваження. Проте, позивача звільнено за порушення кримінальної справи, про що прямо зазначено у висновку службового розслідування та спірних наказах.

Відтак, звільнення позивача з органів внутрішніх справ є неправомірним та проведено із порушенням порядку проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ та накладання дисциплінарних стягнень, а тому адміністративний позов щодо визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 21 вересня 2012 року № 336 та від 03 жовтня 2012 року № 563 о/с підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі № 826/1031/14.

З урахуванням встановленої неправомірності оскаржуваних наказів, позивач підлягає поновленню на посаді з дня звільнення. Тому, вимога про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів , учинених іноземцями та відносно них) відділу карного розшуку Святошинського районного управління міста Києва ГУ МВС України з 5 жовтня 2012 року також підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі не доведено правомірність оскаржуваного наказу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Перевіривши оскаржувані позивачем накази про звільнення на дотримання вимог вищезазначених нормативних актів, суд вважає їх неправомірним, а адміністративний позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління внутрішніх справ України від 21 вересня 2012 року № 336 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого оперуповноваженого Святошинського районного управління ГУ МВС України в м. Києві капітана міліції ОСОБА_1».

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в м. Києві від 03 жовтня 2012 року № 563 о/с «Щодо особового складу» про звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України з 05 жовтня 2012 року ОСОБА_1.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них) відділу карного розшуку Святошинського районного управління міста Києва ГУ МВС України з 5 жовтня 2012 року.

5. Відповідно до статті 256 КАС України постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них) відділу карного розшуку Святошинського районного управління міста Києва ГУ МВС України допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник