Постанова № 39951262, 25.07.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/2220/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого: Циганій С.І.,

суддів: Варняка С.О., Василяки Д.К.,

при секретарі: Чернієнко М.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Штуци О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства земельних ресурсів України, відділу Держземагенства у Чаплинському районі Херсонської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного агентства земельних ресурсів України (далі - відповідач-1), відділу Держземагенства у Чаплинському районі Херсонської області (далі - відповідач-2), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-1 №227-кт/а від 05.06.2014р. про звільнення її з посади начальника відділу Держземагенства у Чаплинському районі Херсонської області, скасувати наказ відповідача-2 №14-к від 11.06.2014р. "Про оголошення наказу Дерземагенства України №227-кт/а від 05.06.2014р.", поновити на посаді, зобов'язати виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати заподіяну моральнуї шкоду в розмірі 5000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 22.11.2012р. позивачка працювала на посаді начальника відділу Держземагенства у Чаплинському районі Херсонської області. Наказом в.о. голови Дерджавного агенства земельних ресурсів України від 05.06.2014р. №227-кт/а позивача було звільнено з займаної посади відповідно до п.7-1 ст.36 КЗпП та припинено державну службу відповідно до п.7 ст.30 ЗУ "Про державну службу". Наказом відповідача-2 №14-к від 11.06.2014р. "Про оголошення наказу Дерземагенства України №2227-кт/а від 05.06.2014р." позивачку визнано такою, що звільнена з посади та припинила держану службу.

Позивач вважає протиправним наказ про звільнення у зв'язку з притягненням її до адміністративної відповідальності за ст.172-7 ч.1 КУпАП, так як частиною другою статті 22 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції" передбачено звільнення лише за притягнення до відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, які визначені ст.ст.6-10 цього Закону. Вважає, що такий наслідок притягнення до відповідальності за корупційне правопорушення, як звільнення, має обов'язково застосовуватися лише у випадку порушення встановлених вказаним Законом обмежень і не стосується випадків притягнення до відповідальності за недотримання передбачених цим Законом обов'язків.

В судовому засіданні позивач, його представник адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, вважає оскаржувані накази правомірними та законними. При вирішенні питання про звільнення позивача з посади була взята до уваги постанова Чаплинського районного суду Херсонської області від 17.12.2013р., якою ОСОБА_1, визнано винною у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП, і застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу 340 грн. Крім того зазначив, що оскільки позивач є посадовою особою юридичної особи публічного права та одержує заробітну плату за рахунок районного бюджету та відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції" є суб'єком відповідальності за корупційні правопорушення. Отже позивача звільнено з посади за наявності законних підстав, а тому просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з таких мотивів та підстав.

Постановою Чаплинського районного суду Херсонської області від 17.12.2013р. ОСОБА_1, визнано винною у вчиненні адміністративного корупційного прапорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП, і застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу 340 грн., за неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 06.02.2014р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Чаплинського районного суду Херсонської області від 17.12.2013р. щодо неї - без змін.

Наказом Дерземагенства України №227-кт/а від 05.06.2014р. ОСОБА_1 звільнена з посади начальника відділу Держземагенства у Чаплинському районі Херсонської області у зв'язку з набранням законної сили судового рішення, відповідно до якого вона визнана винною у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, відповідно до пункту 7-1 статті 36 КЗпП та припинена державна служба на підставі ст.30 Закону України "Про державну службу".

Відповідно до наказу відділу Держземагенства у Чаплинському районі Херсонської області №14-к від 11.06.2014р. оголошений наказ Дерземагенства України №227-кт/а від 05.06.2014р. про звільнення ОСОБА_1

При прийнятті постанови у даній справі суд до спірних правовідносин застосовує наступні правові норми.

Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до визначення термінів, наведених у статті 1 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04.2011р. №3206-VI, конфлікт інтересів - суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень. Статтею 14 цього ж Закону визначено, що особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону (до яких відноситься позивач), зобов'язані: 1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів; 2) невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Стаття 172-7 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів.

Як встановлено вищевказаною постановою позивач вчинив корупційне правопорушення щодо неповідомлення безпосереднього керівника у передбаченому законом випадку про наявність конфлікту інтересів. Такі обставини в силу статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) мають преюдиційне значення та не потребують доказування у даній справі.

Відповідно до ст.36 КЗпПУ, однією з підстав припинення трудового договору є набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції". У випадках передбачених ч.1 п.7-1 ст36 Кодексу законів про працю України та ст.22 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Також суд не враховує позицію позивача про відсутність попередження позивача про його наступне звільнення, оскільки притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених ст.22 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" та ст.36 КЗпПУ, підлягають звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, тобто без застосування попередження.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на доведеність факту неповідомлення позивачем безпосереднього керівника про врегулювання конфлікту інтересів, а також враховуючи, що відповідачі при прийнятті рішень про звільнення позивача з посади діяли на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та чинним законодавством, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваних наказів, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.153, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_1 залишити без задоволення в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 липня 2014 р.

Головуючий Циганій С.І.

Судді Василяка Д.К.

Варняк С.О.

кат. 12.3