Рішення № 39951133, 14.07.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2014 р.Справа № 921/500/14-г/18 Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за позовом Державної екологічної інспекції у Тернопільській області вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про cтягнення 1 477,12 грн. збитків, заподіяних державі в результаті самовільного водокориствання.

За участю представників:

позивач: Мазур Т.В., довіреність № 1-1/474 від 04.02.2014 р.;

відповідача: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Державна екологічна інспекція у Тернопільській області звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про cтягнення 1 477,12 грн. збитків, заподіяних державі в результаті самовільного водокориствання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено ст. 44 Водного кодексу України, а саме за період з 24.07.2013 р. по 29.01.2014 р. без наявності спеціального дозволу відповідачем самовільно використано 4 408 м.куб. поверхневих вод для рибництва, у зв'язку з чим державі завдано збитків в заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою господарського суду від 22.05.2014 р. порушено провадження у даній справі, її розгляд призначено на 16.06.2014 р., а також задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з неможливістю його сплати на момент подання позову та встановлено строк сплати судового збору в розмірі 1 827 грн. до першого судового засідання, тобто до 16.06.2014 року.

Ухвалою господарського суду від 16.06.2014 р. розгляд справи відкладено на 01.07.2014 р. у зв'язку з неявкою відповідача та поверненням на адресу суду ухвали від 22.05.2014 р. про порушення провадження у справі від відповідача із зазначенням причин повернення "за закінченням терміну зберігання" та " за зазначеною адресою не проживає", також відстрочено позивачу сплату судового збору до 01.07.2014 р.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2014 р. розгляд справи відкладено на 14.07.2014 р. у зв'язку з неявкою відповідача та поверненням на адресу суду ухвали від 16.06.2014 р. від відповідача із зазначенням причин повернення "за зазначеною адресою не проживає", а також необхідністю направлення відповідачу кореспонденції за адресою, що вказана позивачем в судовому засіданні 01.07.2014 р., а саме: АДРЕСА_1, та необхідністю здійснити запит до реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області щодо надання інформації про місце реєстрації ФОП ОСОБА_2, крім того, відстрочено позивачу сплату судового збору до 14.07.2014 р.

03.07.2014 р. на адресу суду від реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області надійшов витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України № 18933560 від 02.07.2014 р., згідно якого вбачається, що ФОП ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача у судовому засіданні 14.07.2014 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просить суд позов задоволити.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судове засідання 14.07.2014 р. не прибув.

Відтак, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. №1264-ХІІ, використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 02.07.2014 р., ОСОБА_2 з 09.10.2006 р. зареєстрований Зборівською районною державною адміністрацією Тернопільської області як фізична особа - підприємець, видом діяльності якого є, зокрема, прісноводне рибництво (аквакультура).

Згідно ст. 20 Закону №1264-ХІІ державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки відноситься до компетенції спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. №454/2011).

В свою чергу, державна екологічна інспекція у Тернопільській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Як вбачається із матеріалів справи, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області, згідно направлення на проведення планової перевірки № 81 від 27.01.2014 р. та на підставі наказу № 18 від 27.01.2014 р. було здійснено перевірку 29.01.2014 р. ФОП ОСОБА_2 на предмет дотримання останнім природоохоронного законодавства.

За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, використання та відтворення риби та інших водних живих ресурсів та Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, у якому зафіксовано, що забір води здійснюється без дозволу на спецводокористування, що є порушенням п. 9 ст. 44 Водного кодексу України.

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 року, акт перевірки - це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а відтак, зазначений акт слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

Окрім цього, доказів оскарження дій по складанню зазначеного акта у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, а відтак, на час вирішення спору він є чинним, відомості, зазначені в акті, відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані. Таким чином, акт перевірки є належним доказом у справі.

Відповідно до норм Закону №1264-ХІІ та Водного кодексу України усі води підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій.

Як передбачено п. 9 ст. 44 Водного кодексу України, користувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. У випадку використання води водних об'єктів загальнодержавного значення, дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища (ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України).

Як встановлено судом, термін дії дозволу № УКР-2498"А"/ТЕР на спеціальне водокористування, що виданий орендарю ставка в с. Годів ФОП ОСОБА_2, закінчився 24.07.2013 р., відтак, ФОП ОСОБА_2 в порушення п. 9 ч.1 ст. 44 Водного кодексу України, здійснював упродовж з 24.07.2013 р. по 29.01.2014 р. спеціальне водокористування без відповідного дозволу.

Оскільки площа водного дзеркала ставка становить 3,25 га, об"єм - 31 900 м.куб., а відтак, на підставі вищезазначених даних екологічною інспекцією розраховано, що відповідачем у спірний період самовільно використано 4 408 м.куб. поверхневих вод.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України. Особи, які винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування несуть відповідальність за порушення водного законодавства (п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України).

Пунктом "з" ч. 2 ст. 68 Закону №1264-ХІІ передбачено, що особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, несуть відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до ст. 68 Закону №1264-ХІІ та ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України - підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

На підставі вищезазначеного акту та зафіксованих порушень державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Тернопільській області за порушення природоохоронного законодавства 29.01.2014 р. складено протокол про адміністративне правопорушення №000134 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 5, згідно якої на ФОП ОСОБА_2 за вчинення ним адміністративного правопорушення накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 грн.

Крім того, за результатами перевірки контролюючим органом було складено припис № 2-1/402 від 29.01.2014 р. із змісту якого вбачається, що відповідача було зобов'язано до 29.05.2014 р. отримати дозвіл на спецводокористування. Даний акт індивідуальної дії належить до обов'язкового виконання у встановлені терміни.

Стаття 68 Закону №1264-ХІІ передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Так, позивачем здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі ФОП ОСОБА_2 внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів, проведеного у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів" (затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 р. за N 389 із змінами і доповненнями), внаслідок порушення вимог діючого законодавства, та встановлено, що державі заподіяні збитки внаслідок самовільного водокористування на загальну суму 1 477,12 грн.

З метою досудового врегулювання спору Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області направлено відповідачу претензію №1-1/1482 від 07.04.2014 р. для добровільного відшкодування ФОП ОСОБА_2 збитків, завданих державі в результаті порушення вимог водного законодавства. Однак претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що доказів погашення заявленої до стягнення суми суду не надано, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 477,12 грн. збитків, завданих державі самовільним водокористуванням правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Разом з тим суд зазначає, що згідно з пунктом 3.3 ч. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або, зокрема, стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Крім того, згідно п. 3.4 ч. 3 постанови пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013 р., у випадку коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.

Оскільки, станом на час розгляду спору позивач не надав доказів сплати судового збору за подання позовної заяви у встановленому порядку та розмірі до встановлених ухвалами суду 22.05.2014 р., 16.06.2014 р. та 01.07.2014 р. строків, а спір вирішений на користь позивача, відтак суд, у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та постанови пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013 р., покладає судовий збір на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 1 477,12 грн. збитків, заподіяних державі в результаті самовільного водокористування в наступних частинах:

- 30%, що становить 443 (чотириста сорок три) грн. 14 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України;

- 50%, що становить 738 (сімсот тридцять вісім) грн. 56 коп. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Годівської сільської ради;

- 20%, що становить 295 (двісті дев'яносто п'ять) грн. 42 коп. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради на р/р 33119331700250, код бюджету 24062100, МФО 838012, ідентифікаційний код одержувача 37943418 в ГУДКСУ у Тернопільській області.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

2. Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 14.07.2014 року через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька