Постанова № 39949812, 30.07.2014, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1048/14-а Провадження № 2-а/591/129/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2014 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Мальованої-Когер В.В.

при секретарі - Карпенко Д.В., Кайда І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Сумської міської ради про визнання рішення нечинним , скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії ,-

встановив:

Позивачі звернулися до суду 19.02.2014 року з позовом та просили постановити судове рішення яким визнати нечинним та скасувати рішення Сумської міської ради № 2940-МР від 18.12.2013 року у частині відмови у затвердженні проеекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність у межах норм безоплатної приватизації ОСОБА_1 площею 0,0864 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 - площею 0,783 га, розтошованою за адресою АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової та громадської забудови Сумської міської ради. В подальшому, 07.07.2014 року позивачами було подано заяву про збільшення позовних вимог (а.с.64) , згідно якої вони просили постановити рішення, яким Визнати незаконною відмову Сумської міської ради у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельних ділянок у власність у межах норм безоплатної приватизації ОСОБА_1 площею 0,0864 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 - площею 0,783 га, розтошованою за адресою АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової та громадської забудови Сумської міської ради, оформлену Рішенням № 2940-МР від 18.12.2013 року, визнати його в цій частині нечинним та зобов'язати відповідача розглянути на черговій сесії Ради питання про затвердження вищезазначеного проекту землеустрою.

Позивачі подали суду письмову заяву, в якій зазначили про те, що позов підтримують у повному обсязі, просять його задовольнити, а також просили розглядати справу у їх відсутність.

Представник Сумської міської ради в судовому засіданні заявив, що проти вимог заперечує, оскільки наданий позивачами проект землеустрою не відповідає вимогам ст. 118 ЗК України, а тому, СМР прийняла законне та обґрунтоване рішення.

Суд розглянувши матеріали позову та заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи № 1805/7068/2012, провадження № 2-а/1805/605/2012 , приходить до переконання щодо необґрунтованості позовних вимог позивачів, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що рішенням Сумської міської ради (надалі СМР) № 2826-МР від 15.07.2009 року «Про затвердження містобудівних обґрунтувань об'єктів містобудування на території м.Суми» (а.с.10-11) було розподілено територію під індивідуальну житлову забудову земельної ділянки загальною площею 0,954 га за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, 22.07.2009 року рішенням СМР № 2887-МР «Про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с.12) надано було такий дозвіл щодо відведення йому земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування будівель та споруд за адресою АДРЕСА_2 орієнтовною площею 0,1000 га. Що стосується такого ж рішення відносно ОСОБА_2, то слід зазначити, що сторонами таке рішення не надавалося, хоча суд сприяв у витребуванні таких доказів. Згідно з висновками постійно діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою № 80 від 22.04.2011 року (а.с. 13-14) було погоджено наданий проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам, в тому числі ОСОБА_1, за адресою АДРЕСА_2 площею 0,0864 га та ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0783 га.

18.12.2013 року рішенням СМР № 2940-МР «Про надання у власність земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2» вказаним особам було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні у власність вищезазначених ділянок за рахунок житлової та громадської забудови СМР (а.с.15) .

З матеріалів справи вбачається, що проект землеустрою позивачі передали до Сумської міської ради 17.07.2013 року. На час його отримання змінилось законодавство, яке регламентує порядок прийняття Сумською міською радою позитивного рішення. Зокрема, частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України (в редакції від 06.09.2012) визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до частини 8 статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Статтею 186-1 визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та подається на погодження до органу містобудування та архітектури.

А тому проект землеустрою наданий позивачами, не відповідав діючим нормам Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Містобудівною документацією є затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій. Різновидом такої документації є генеральний план. В преамбулі оскаржуваного рішення Сумська міська рада посилається на протокол засідання постійної комісії з питань архітектури, будівництва, регулювання земельних відносин Сумської міської ради від 17.10.2013 № 106 (а.с.36), де зазначено, що земельні ділянки не відносяться до території ІЖБ.

Крім того, суд вважає зазначити слідуюче. Згідно з п. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законом України визнаються незаконними в судовому порядку.Відповідно до абзацу 8 пп. 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. №7, у разі визнання акта незаконним, суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.Слід відмітити, що Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів «нормативно-правовий акт» та «правовий акт індивідуальної дії». За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований. Обов'язковою ознакою як нормативно-правового акта загальної дії так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами. Суд зазначає, що рішення виконавчого комітету Сумської міської ради , що оскаржується, не є таким, що встановлює, змінює чи скасовує норми права, містить індивідуально-конкретний припис і поширюється на конкретних осіб та вичерпало свою дію одноразовим застосуванням.З огляду на викладене, суд вважає, що вищевказане рішення виконавчого комітету Сумської міської ради є правовим актом індивідуальної дії, а тому, беручи до уваги встановлену судом протиправність даного рішення, не може бути визнано нечинним. При цьому, зважаючи на те, що позовні вимоги позивачів про визнання нечинним спірного рішення не можуть бути задоволені, оскільки дане рішення не є нормативно-правовим актом.

Керуючись Конституцією України , Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»,ст.ст.11, 71, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Сумської міської ради відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю..

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня отримання повного тексту копії постанови.

Для суб'єкта владних повноважень десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя В.В.Мальована-Когер