Рішення № 39949725, 24.07.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року Справа № 925/1028/14

Господарський суд Черкаської області в особі судді Шумка В.В., при секретарі судового засідання Пастуховій О.С., за участю представників:

прокурора - Єлісеєвої О.О.,

позивача - Ченцова О.Є. - за довіреністю,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Черкаського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі аварійно-рятувального загону спеціального призначення управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області

до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат»

про стягнення 12 314, 88 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про стягнення з відповідача на користь позивача 12 314, 88 грн. боргу по оплаті наданих послуг відповідно до умов укладеного сторонами договору на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 02 червня 2009 року №226.

Прокурор та представник позивача позов підтримали з викладених у позовній заяві підстав та мотивів.

Відповідач, належно повідомлений про час та місце проведення судового засідання, участі свого представника в судовому засіданні не забезпечив, відзиву на позов не подав.

За таких обставин, згідно з ст. 75 ГПК України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення прокурора та представника позивача суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав та мотивів.

Згідно з ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів, що 02 червня 2009 року сторони уклали договір №226 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій (далі у тексті рішення - "договір" у відмінках).

Згідно з умовами цього договору предметом договору є організація та здійснення «Аварійно-рятувальною службою» аварійно-рятувального обслуговування «Об'єкта» з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на «Об'єкті» надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій (п. 1. договору).

За договором (розділ 2) позивач зобов'язався:

здійснювати добір основного особового складу «Аварійно-рятувальної служби» відповідного кваліфікаційного рівня та стану здоров'я, придатного до роботи в екстремальних умовах. Постійно підтримувати необхідний фізичний, психологічний рівень підготовки рятувальників та високий рівень професіоналізму для проведення аварійно-рятувальних робіт.

Забезпечувати функціонування структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості однієї оперативної одиниці згідно з нормативом виїзду на «Об'єкт», що регламентується планами реагування на надзвичайні ситуації (планами ліквідації аварій, планами локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій).

Створювати та підтримувати у належному стані відповідні матеріально-технічні резерви для проведення аварійно-рятувальних робіт.

Організовувати ремонт та технічне обслуговування аварійно-рятувальних засобів, зазначених у Табелі оснащення.

Зберігати інформацію про державну та комерційну таємницю, яка стала відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

Пунктом 2.5. договору визначені обов'язки «Аварійно-рятувальної служби» під час ліквідування надзвичайних ситуацій.

Відповідач зобов'язався оплачувати, відповідно до умов договору, постійне та обов'язкове обслуговування «Аварійно-рятувальною службою» «Об'єкта», у тому числі відшкодовувати витрати, що пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій (п. 3.12).

Вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості однієї оперативної одиниці складає 3,5% від загальної вартості постійного та обов'язкового обслуговування об'єкта (117285,00 грн.), а саме 4104,96 грн. на рік.

Оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт виконується за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо) (п. 4.1).

Плата за обслуговування «Об'єкта» «Аварійно-рятувальною службою» здійснюється щомісячним перерахуванням коштів у визначені строки згідно з наданим рахунком.

Порядок відмови від послуг «Аварійно-рятувальної служби» встановлений пунктом 6.3. договору, згідно з яким «Об'єкт» повинен не пізніше як за місяць письмово попередити про це іншу сторону.

Згідно з позовною заявою заборгованість приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат» за договором за періоди з 01.07.2009 по 30.06.2010, з 01.07.2010 по 30.06.2011, з 01.07.2012 по 30.06.2013 становить 12314,88 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

На підтвердження функціонування позивача у режимі постійної готовності тим суду надано витяги із нарядів на службу за вказаний у позовній заяві період, з яких вбачається, що караули позивача, а також спецтехніка перебували в цілодобовому чергуванні, в постійній бойовій готовності.

Рахунки регулярно надсилалися відповідачу, однак до теперішнього часу не сплачені.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача були направлені листи-вимоги №197 від 04.04.2013, №175 від 03.04.2014 про необхідність сплати заборгованості, які залишені без розгляду.

В порушення ст.ст. 530, 629, 526, 903 ЦК України, ст. 193 ГК України, пунктів 3.12., 4.1., 4.2. договору вимоги позивача виконані не були, рахунки не оплачені, що й стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Господарські зобов'язання між сторонами виникли з моменту укладення договору, які за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Виходячи з розділу 2 договору обов'язки позивача полягали у перебуванні в режимі постійної бойової готовності для забезпечення своєчасного реагування на надзвичайну подію на «Об'єкті».

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з нарядів на службу, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» йдеться про те, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Таким чином, суд вважає, що у відповідача виник обов'язок оплати послуг, з врахуванням п. 4.2. договору, після одержання надісланих позивачем рахунків.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат» (20300, вул. Дерев'янка, м. Умань, Черкаська область, код 02779234) на користь аварійно-рятувального загону спеціального призначення управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (вул. Сумгаїтська, 4, м. Черкаси, код 25576385) 12 314, 88 грн. боргу.

Стягнути з приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат» (20300, вул. Дерев'янка, м. Умань, Черкаська область, код 02779234) в доход Державного бюджету України через Уманську ОДПІ - 1827 грн. судового збору.

Накази видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.07.2014.

Суддя В.В. Шумко