Рішення № 39949665, 28.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10698/14 28.07.14

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1

про стягнення 10 149,34 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Метелкіна О.Л.

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 10 149,34 грн., з яких: основний боргу у сумі 8 349,60 грн., 3% річних у розмірі 620,56 грн., пеня сумою 639,46 грн. та інфляційні збитки в розмірі 539,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за право користування рекламним місцем згідно договору №2393/ТК про право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами від 19.06.2007р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи листа Державної міграційної служби №6.1/5255-14 від 17.07.2014 вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03191, АДРЕСА_1.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р. та від 03.07.2014 р. судом направлено на зазначену листі адресу відповідача, при цьому конверт з ухвалою суду від 03.06.2014 р. повернувся до суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», а конверт з ухвалою суду від 03.07.2014 р. до суду не повернувся.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 28.07.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2007 р. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" та Суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_1 укладено договір на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами, умовами якого передбачено, що позивач надає відповідачу право на тимчасове користування місцем за адресами додатків, які є невід'ємною частиною цього договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами (далі-ОЗР), а відповідач зобов'язався використовувати надане місце за цільовим призначенням - для розміщення ОЗР, здійснювати оплату за право користування місцем та звільняє місце у 3-й термін після закінчення терміну дії дозволу в частині наданого права користування, яке припиняє дію дозволу або цього договору.

Відповідно до п. 4.5. договору, плата за право тимчасового користування місцем сплачується відповідачем щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданої позивачем, на поточний рахунок останнього.

Згідно п. 6.3. договору, за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.05.2011 року по 30.06.2012 року позивачем були надані послуги згідно умов договору на загальну суму 8 349,60 грн., що підтверджується виставленими рахунками-фактурами на оплату (копії в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за надані послуги не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 8 349,60 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 8 349,60 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 620,56 грн. за період з 21.05.2011 р. по 27.05.2014 р., пеня сумою 639,46 грн. за період прострочення 6 місяців та інфляційні збитки в розмірі 539,72 грн. за період з 21.05.2011 р. по 27.05.2014 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 2393/ТК на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами від 19.06.2007 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 2393/ТК на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами від 19.06.2007 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 8 349,60 грн. основної заборгованості.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 620,56 грн. за період з 21.05.2011 р. по 27.05.2014 р., пені сумою 639,46 грн. за період прострочення 6 місяців та інфляційних збитків в розмірі 539,72 грн. за період з 21.05.2011 р. по 27.05.2014 р. за невиконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договорами, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних, і встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами від 19.06.2007 р., з нього підлягають стягненню 3% річних у розмірі 620,56 грн. за період з 21.05.2011 р. по 27.05.2014 р., пеня сумою 639,46 грн. за період прострочення 6 місяців та інфляційні збитки в розмірі 539,72 грн. за період з 21.05.2011 р. по 27.05.2014 р.

Таким чином, враховуючи положення ст. 49 ГПК України, суд покладає судовий збір, сплачений позивачем, на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 (03191, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів узвіз, буд. 8, ідентифікаційний код - 26199714) 8 349 (вісім тисяч триста сорок дев'ять) грн. 60 коп. - заборгованості, 620 (шістсот двадцять) грн. 56 коп. - 3% річних, 639 (шістсот тридцять дев'ять) грн. 46 коп. - пені, 539 (п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 72 коп. - інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 28.07.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.