Рішення № 39949629, 29.07.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2014 р. Справа № 909/591/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-2000", вул.Шевченка,42, м.Городенка, Городенківський район, Івано-Франківська область,78100

про стягнення 480000, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: представник Шевчук М.М., (довіреність № б/н від 28.07.14)

ВСТАНОВИВ:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-2000" про стягнення 480000,00грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору про надання консультаційних послуг №22-02-13-п від 20.02.13 в частині оплати наданих позивачем послуг та обгрунтовано положеннями статей 11, 509, 526, 599, 612, 629 Цивільного та 193 Господарського кодексів України.

В судове засідання позивач не з"явився, вимоги ухвали суду від 17.06.14 щодо подання суду рахунку згідно п.8.2 договору не виконав, однак направив суду акт звірки взаємних розрахунків станом на 24.07.14 та клопотання вх.№11806/14 від 29.07.14 щодо розгляду справи за його відсутності у зв"язку з неможливістю прибути в судове засідання.

Представник відповідача у відзиві на позов вих.№28/07/2014 від 28.07.14 (вх.№11807/14 від 29.07.14) та в судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Згідно з п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника відповідача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

20.02.13 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Крокус-2000"(клієнт) укладено договір про надання консультаційних послуг №22-02-13-п. За умовами даного договору клієнт зобов"язався доручити, прийняти та оплатити, а виконавець, у свою чергу, - надавати клієнту кваліфіковані консультації з питань комерційної діяльності й керування на підприємстві клієнта ( п.1.1, 2.1 договору). Термін дії договору - до повного виконання сторонами зобов"язань за цим договором ( п.3.1 договору).

Пунктом 7.1 договору №22-02-13-п сторони погодили, що здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами поетапно за актами здачі-приймання в місці знаходження клієнта.

Оплата послуг виконавця здійснюється клієнтом на підставі рахунку, виставленого виконавцем, складеного відповідно до підписаного сторонами акта приймання-передачі наданих послуг протягом 5-ти днів після одержання рахунку (п.8.1, 8.2 договору).

На підставі матеріалів справи (зокрема, акта здачі-прийняття виконаних послуг від 03.09.13, який підписаний відповідачем без жодних зауважень та заперечень та скріплений його печаткою, та акта звірки взаєморозрахунків ) судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем надано відповідачу обумовлені договором послуги на суму 480000,00грн., проте відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав.

З метою досудового врегулювання спору, 12.09.13 позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість. У відповідь на претензію відповідач листом №10/10-13 від 10.10.13 визнав наявність даної заборгованості та повідомив позивача про відсутність обігових коштів для її погашення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент прийняття рішення становить 480000,00грн.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

В судовому засіданні та у відзиві на позов, незважаючи на неподання позивачем рахунку згідно п.8.2 договору, представник відповідача позовні вимоги визнав.

За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оскільки договір про надання консультаційних послуг №22-02-13-п за своєю правовою природою є договором про надання послуг, до нього застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України.

В силу ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України). Наведена правова норма кореспондується зі ст.530 ЦК України, згідно якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи претензію позивача від 12.09.13, граничний термін оплати відповідачем наданих позивачем послуг - 15.10.13.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведені правові норми кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 33 ГПК України покладено обов'язок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, позовні вимоги визнав.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем договірних зобов"язань, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 96, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 614, 617, 629, 901 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 174, 218 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-2000" про стягнення 480000,00грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-2000"(м.Городенка, вул.Шевченка, 42, код ЄДРПОУ 36879635) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) 480000,00 (чотириста вісімдесят тисяч гривень) основного боргу та 9600,00 (дев"ять тисяч шістсот гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.07.14

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Легінь О. В. 30.07.14