Ухвала суду № 39948264, 24.07.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 169/255/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Турак О.В. Провадження № 22-ц/773/1190/14 Категорія: 45 Доповідач: Осіпука В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2014 року місто Луцьк Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Русинчука М. М.,

при секретарі Лимар Р. С.,

з участю представників позивача Кондратюка В. В., Волкова І. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом фермерського господарства «Новий світанок» до фермерського господарства «АІС Агро», ОСОБА_3 про визнання договорів оренди землі недійсними, за апеляційною скаргою фермерського господарства «АІС Агро» на заочне рішення Турійського районного суду Волинської області від 15 травня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2014 року ФГ «Новий світанок» звернулось в суд із зазначеним позовом. Вказувало на ті обставини, що у 2010 році між відповідачем - орендодавцем ОСОБА_3 та ФГ «Світанок» було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,73 га, розташованої на території Овлочинської сільської ради Турійського району, Волинської області і зареєстровано в даній сільській раді. З часу укладення договору до нього не вносились зміни, договір не розривався та не визнавався недійсним.

Крім того позивач зазначав, що 15 жовтня 2013 року між відповідачами ОСОБА_3 і ФГ «АІС Агро» (с. Зоря, Володимир-Волинського району, Волинської області) повторно було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки площею 2,10 га, яка розміщена біля с. Ставки Турійського району на території Овлочинської сільської ради.

Вважаючи свої права як орендаря, вказаної земельної ділянки площею 1,73 га, порушеними, позивач просив суд визнати недійсним оспорюваний договір оренди земельної ділянки площею 2,10 га від 15 жовтня 2013 року, укладений між відповідачами та відшкодувати йому понесені судові витрати.

15 травня 2014 року заочним рішенням Трійського районного суду позов задоволено частково, визнано недійсним договори оренди землі, що укладені 15 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та фермерським господарством «АІС Агро», на земельні ділянки площею 0,74 га і 0,99 га та стягнуто з відповідачів в користь позивача по 121 грн. 80 коп. понесених судових витрат зі сплати судового збору.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ФГ «АІС Агро» просить його скасувати як необґрунтоване, прийняте судом без з'ясування всіх обставин справи і з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

У письмовому запереченні на скаргу позивач ФГ «Новий світанок» вважаючи оскаржене рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить залишити його без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позов ФГ «Новий світанок», суд першої інстанції виходив з того, що орендодавець ОСОБА_3, порушивши право орендаря ФГ «Новий світанок» на користування орендованими земельними ділянками загальною площею 1,73 га, в період дії договору їх оренди, 15 жовтня 2013 року уклав нові договори на ці ж земельні ділянки з новим орендарем ФГ «АІС Агро».

За таких обстави суд вважав, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення його позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних договорів оренди землі.

Такий висновок суду є правильним.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 2,10 га, яка складається з трьох окремих земельних ділянок, розташованих не території Овлочинської сільської ради Турійського району Волинської області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а. с. 6).

16 березня 2010 року між ОСОБА_3 і ФГ «Новий світанок» було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,73 га, що складається з двох окремих земельних ділянок площами 0,74 га та 0,99 га відповідно, строком на 5 років, який зареєстровано Овлочинською сільською радою Турійського району Волинської області 16 квітня 2010 року за номером 18 (а. с. 7-9). Даний договір на час розгляду справи сторонами не розривався, в судовому порядку ніким не оскаржувався і не визнавався недійсним, що свідчить про його чинність. Позивач ФГ «Новий світанок» під час дії цього договору належним чином виконувало свої обов'язки орендаря щодо внесення орендної плати орендодавцеві та сплати прибуткового податку із орендованих земельних паїв (а. с. 34 - 36).

Наведені обставини свідчать про те, що вказаний договір оренди, який після досягнення згоди з усіх істотних умов, був складений сторонами в письмовій формі ними підписаний та зареєстрований виконавчим комітетом відповідної місцевої ради за місцем розташування орендованої земельної ділянки і виконувався сторонами слід вважати укладеним.

Крім того встановлено, що 15 жовтня 2013 року без розірвання, чи визнання недійсним вказаного договору оренди земельної ділянки, відповідач ОСОБА_3 повторно уклав два договори оренди цієї ж земельної ділянки з орендарем ФГ «АІС Агро» строком на 10 років (а. с. 48 - 59) тим самим порушив вимоги ч. 2 ст. 214 ЦК України, якою передбачено, що відмова від двостороннього правочину можлива лише за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ст. ст. 13, 27 ч. 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 396 ЦК України особа, яка має право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушене право орендаря на орендовану ним земельну ділянку підлягає захисту у спосіб передбачений договором або законом, в тому числі й шляхом визнання недійсним правочину, укладеного орендодавцем на цю ж земельну ділянку з іншою особою.

Отже, встановивши ті обставини, що відповідач ОСОБА_3, порушуючи право ФГ «Новий світанок» на користування орендованою земельною ділянкою, відмовившись в односторонньому порядку від попереднього правочину, уклав з іншим орендарем договори оренди вказаної земельної ділянки, суд першої інстанції цілком правомірно прийшов до висновку про незаконність таких дій відповідача та визнав дані договори недісними.

Оскільки моментом вчинення правочину вважається момент коли сторони свого часу, в установленій формі, досягли згоди з усіх істотних його умов, а реєстрація договору є лише адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору то її проведення без дотримання належної форми не свідчить про неукладення самого договору на що покликався відповідач ФГ «АІС Агро» в апеляційній скарзі.

Таким чином, оскаржене рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу відповідно до ст. 308 ЦПК України слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача фермерського господарства «АІС Агро» відхилити, заочне рішення Турійського районного суду Волинської області від 15 травня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді