Ухвала суду № 39948147, 24.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2021/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

24 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників та просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.12.2013 №0000734320 та податкову вимогу від 19.11.2013 №36-11.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувані податкове-повідомлення рішення та вимога прийняті податковим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 18.11.2013 Центральним офісом на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України було проведено камеральну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасної сплати податку на додану вартість за вересень 2013 року, за результатами якої складено Акт від 18.11.2013 № 1372/43-20/30436750.

19 Листопада 2013 року відповідачем було надіслано ТОВ «ПЛК» податкову вимогу № 36-11 від 19.11.2013, якою визначено останньому податковий борг за узгодженим грошовим зобов'язанням зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 6 066,02 грн.

В ході перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 120.2 ст. 120 ПК України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПК України, відповідно до п. 120.2 ст. 120 ПК України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000734320, яким ТОВ «ПЛК» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 88 705,80 грн. (за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 88 705,80 грн.).

Підставою для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) зазначене невиконання позивачем умов самостійного внесення змін до податкової звітності за вересень 2013 року. Тобто, на думку податкового органу, позивач повинен був самостійно визначити суму штрафу та вказати її у п. 26 уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за вересень 2013 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено заниження позивачем зобов'язань з ПДВ під час подання декларації з ПДВ за вересень 2013 року, а незаповнений рядок 25.1. в декларації з ПДВ за вересень 2013 року не призвів ані до заниження податкових зобов'язань (оскільки податкові зобов'язання в повній мірі відображені в рядку 25), ані до несплати таких зобов'язань (зобов'язання з ПДВ за вересень 2013 року в повній мірі сплачені до 29.10.2013 включно).

Крім того, суд дійшов висновку, що у зв'язку з відсутністю у позивача податкового боргу відсутній і об'єкт для нарахування пені, тому таке нарахування суперечить законодавству України, а податкова вимога від 19.11.2013 № 36-11 підлягає скасуванню як протиправна.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Згідно статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 49.4 статті 49 ПК України передбачено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 120.2 статті 120 ПК України передбачено, що невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Згідно абзаців 3-5 пункту 50.1 статті 50 ПК України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, :

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що Податковим кодексом України передбачено відповідальність саме за заниження податкових зобов'язань (їх недоплату) та, більше того, сума штрафу розраховується, виходячи з суми такого заниження (недоплати).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2013 позивачем на виконання ст. 203 ПК України та з урахуванням ст. 49 ПК України засобами електронного зв'язку було подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2013 року (реєстраційний номер № 9066755192). Сума задекларованого податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню та сплаті до бюджету, становила 1 774 116,00 грн.

Вказану декларацію було прийнято органом доходів і зборів без жодних зауважень.

Граничним строком оплати податкових зобов'язань з ПДВ, визначених поданою декларацією з ПДВ за вересень 2013 року, було 30.10.2013. На момент подання декларації з ПДВ за вересень 2013 року ТОВ «ПЛК» мало переплату з ПДВ за серпень 2013 року у сумі 597 426,00 грн., що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за серпень 2013 року та платіжним дорученням № 30586 від 27.09.2013.

29 Жовтня 2013 року ТОВ «ПЛК» було сплачено решту суми податку на додану вартість, визначеної в Декларації з ПДВ за вересень 2013 року, що підтверджується платіжним дорученням № 32587 від 29.10.2013.

Таким чином, позивачем у строки, передбачені ст. 57 ПК України, були сплачені задекларовані суми ПДВ до Державного бюджету в повному обсязі, що не заперечувалося відповідачем. Тобто, позивачем у повному обсязі було оплачено до Державного бюджету суму податкового зобов'язання ще до подання уточнюючого розрахунку, у строки, визначені законодавством.

Однак, за результатами подання податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року, вже після повної оплати податкових зобов'язань, було виявлено, що у вказаній податковій декларації, надісланій системою «M.E.Doc», заповнено рядок 25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню...», але розшифрування даного рядка у рядку 25.1. «сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету» відсутнє.

При цьому, файл вказаної податкової декларації, сформований позивачем в системі « 1С», містив заповнений рядок 25 та містив відповідно належним чином заповнений рядок 25.1.

Враховуючи наведене, 01.11.2013 позивач звернувся з відповідним листом вих. № m0268-13 до ТОВ «IT експерт», яке є провайдером програмного забезпечення «M.E.Doc» та з листом №Е0628-13 від 15.11.2013 до ПП «Бріммер-Софт», що надає послуги адміністрування бази « 1С» позивачу.

Листом від 18.11.2013 (вих. № 1811/01) ПП «Бріммер-Софт» повідомило позивача про те, що у відповідному xml-файлі (декларації з ПДВ за вересень 2013 року), вивантаженому 21.10.2013 з бази « 1С» до бази «M.E.Doc», зауважень не виявлено. Файл вивантаження відповідає усім вимогам стандарту XML, а саме: найменування усіх показників шапки і тіла файлу відповідає вимогам схеми J0200113. У файлі присутні заповнені показники R250GB і R251GB, що відповідають рядкам 25 і 25.1 Декларації. Заповнення рядка 25 без його розшифрування у рядках 25.1 та/або 25.2 - неможливий технічно.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надсилаючи декларацію з ПДВ за вересень 2013 року, позивач виконав усі необхідні дії щодо її правильного заповнення, в т.ч. із належним снесенням необхідних даних у р. 25 та р. 25.1. Декларації.

15 Листопада 2013 року засобами електронного зв'язку позивачем було подано «Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійних помилок» до декларації за вересень 2013 року, яким у рядку 25.1 відображено суму податку до сплати у розмірі 1 774 116 грн. так само як і у рядку 25.

При цьому, даний уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість жодним чином не вплинув на формування податкових зобов'язань позивача, не змінив податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість, оскільки рядок 25.1., є лише розшифруванням рядка 25, та при поданні Декларації 0110 в рядку 25.1. автоматично вказувалася та ж сума, що і в рядку 25, - 1 774 116,00 грн.

Поданням Уточнюючого розрахунку не спричинено ні недоотримання бюджетом податку на додану вартість, ні несвоєчасності його отримання, оскільки позивачем до 29.10.2013 суму ПДВ за вересень 2013 року сплачено повністю.

Враховуючи, що в декларації з ПДВ за вересень 2013 року, поданій позивачем 21.10.2013, позивачем було правильно визначено суму зобов'язань зі сплати ПДВ (рядок 25 Декларації), а відсутність в отриманій відповідачем декларації заповненого рядка 25.1. не є результатом помилки позивача, рядок 25.1 Декларації є лише розшифруванням рядка 25 і не може містити іншої суми зобов'язань, ніж та, що зазначена в рядку 25, - колегія суддів дійшла висновку, що під час подання декларації з ПДВ за вересень 2013 року не відбулось ані заниження, ані завищення податкових зобов'язань ТОВ «ПЛК» з ПДВ за вересень 2013 року, а подання Уточнюючого розрахунку до Декларації жодним чином не вплинуло на обсяг податкових зобов'язань позивача, а відтак, дійшла висновку про необґрунтованість тверджень апелянта щодо порушення позивачем п. 120.2 ст. 120, п. 50.1 ст. 50 ПК України та, як наслідок, протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Стосовно наявності правових підстав до винесення податковим органом вимоги від 19.11.2013 № 36-11 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Порядок нарахування та сплати пені регулюється главою 12 розділу II ПК України.

Так, відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України пеня нараховується на суму податкового боргу після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В податковій вимозі від 19.11.2013 № 36-11 вказано, що сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями ТОВ «ПЛК» зі сплати податку на додану вартість становить 6 066,02 грн. Дана пеня нарахована позивачу Центральним офісом за період з 21.10.2013 по до 15.11.2013, тобто з моменту подання декларації з ПДВ за вересень 2013 року та до моменту подання Уточнюючого розрахунку.

Крім того, дана пеня нарахована на суму 1 774 116,00 грн., вказану в р. 25.1. Уточнюючого розрахунку, оскільки, на думку органу доходів і зборів, дана сума, вказана в р. 25.1 Уточнюючого розрахунку, є сумою, на яку відбулося заниження зобов'язань зі сплати ПДВ за вересень 2013 року під час подання позивачем декларації з ПДВ за вересень 2013 року.

Однак, як вже було зазначено вище, незаповнений рядок 25.1. в декларації з ПДВ за вересень 2013 року не призвів ані до заниження податкових зобов'язань (оскільки податкові зобов'язання в повній мірі відображені в рядку 25), ані до несплати таких зобов'язань (зобов'язання з ПДВ за вересень 2013 року в повній мірі сплачені до 29.10.2013 включно).

Тобто, на момент надіслання відповідачем податкової вимоги від 19.11.2013 № 36-11 у ТОВ «ПЛК» був відсутній податковий борг зі сплати податку на додану вартість за вересень 2013 року. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку з відсутністю у позивача податкового боргу відсутній і об'єкт, на який здійснюється нарахування пені, а тому нарахування пені є таким, що суперечить законодавству України, а податкова вимога від 19.11.2013 № 36-11 підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 29 липня 2014 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.