КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4411/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 липня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Губської О.А., Епель О.В.,
за участю секретаря: Бащенко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2014 року у адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції України в м. Києві про визнання дій неправомірними, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження №42300428, зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції України в м. Києві, в якому просив суд визнати протиправними дії державного виконавця щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження №42300428, скасування вказаної постанови та зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2012 року у справі №2а-8711/12/2670.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справ повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 09 жовтня 2012 року Окружним адміністративним судом м. Києва на підставі постанови від 17 вересня 2012 року у справі №2а-8711/12/2670 видано виконавчий лист про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РТЛ Україна» податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 3172167,75 грн. шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку №26000005405501/840/978/980 Регіонального управління ПАТ «КБ «Надра» у м. Києві, МФО 320564, на бюджетний рахунок №31112029700007 (одержувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897 в ГУ ДКСУ в м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100).
05.03.2014 року головний державний виконавець ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві розглянувши заяву позивача від 28.02.2014 року про примусове виконання виконавчого листа №2а-8711/12/2670, що виданий 09.10.2012 року, виніс постанову про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження №42300428 на підставі пункту 4 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".
В обґрунтування відмови у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження відповідач посилається на те, що чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому, на його думку, органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються, оскільки процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України, ані законодавством про виконавче провадження.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність з боку відповідача протиправних дій щодо винесення вказаної постанови, оскільки орган державної податкової служби має право на звернення до виконавчої служби з метою виконання рішення суду.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно частини першої та другої статті 2 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що в випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.
Разом з тим, відповідно до положень статті 41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 95.3 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.
Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.
Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.
Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.
Отже, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. Відповідно в розглядуваних випадках немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", оскільки процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження.
Як вбачається з виконавчого листа №2а-8711/12/2670, що виданий Окружним адміністративним судом м. Києва 09.10.2012 року, стягувачем є орган доходів і зборів - Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва, предметом рішення, яке на думку позивача підлягає примусовому виконанню, є стягнення коштів, тобто податкового боргу, відповідно для вказаного судового рішення передбачений окремий порядок виконання без залучення органів державної виконавчої служби, оскільки така процедура є самостійною, яка регулюється Податковим кодексом України.
Згідно пункту 4 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за підвідомчістю виконання рішення.
Як вірно зазначено апелянтом, підвідомчість це певне коло питань, розгляд і вирішення яких віднесено законодавством до компетенції тих чи інших органів держави (установ, відомств) або громад, організацій. Значення підвідомчості полягає у тому, що вона дає змогу розмежувати компетенції різних органів (наприклад органів виконавчої влади, суду, прокуратури тощо) і встановлювати характер та межі розв'язання відповідних справ (спорів).
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження №42300428 винесена відповідачем на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством України, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції України в м. Києві задовольнити.
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2014 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Постанову у повному обсязі складено 28.07.2014 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: О.А. Губська
Суддя: О.В. Епель
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Епель О.В.
Федотов І.В.
Судове рішення № 39946086, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 21.07.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 826/4411/14. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: