Рішення № 39945821, 29.07.2014, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/6936/14

Провадження №2/751/1286/14

Рішення

Іменем України

29 липня 2014 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Мороз К. В.

при секретарі Шестак К. В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Кравченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Чернігівської області про стягнення грошових коштів на відшкодування завданої шкоди,

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з прокуратури Чернігівської області 10489 грн. 49 коп. відшкодування шкоди, завданої внаслідок бездіяльності, пов'язаної з несвоєчасною виплатою грошової допомоги. Мотивуючи вимоги тим, що у серпні 2008 року звільнився з органів прокуратури у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років і мав право на отримання грошової допомоги без сплати податку. За час вирішення спору про виплату грошової допомоги у судових інстанціях відбулися зміни у законодавстві і виплата грошової допомоги була здійснена за виключенням податку в сумі 10489 грн. 49 коп.. Внаслідок довготривалої бездіяльності прокуратури області по виплаті грошової допомоги позивач недоотримав частину суми, тобто завдана матеріальна шкода і ця шкода повинна бути відшкодована винною стороною. Норма Закону № 2756 від 02.12.2010 року, що викладена в п.45, не має зворотної дії на правовідносини, які склались у мене з відповідачем ще у серпні 2008 року щодо отримання грошової допомоги без сплати податку.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Пояснив, що збитками є недоотримана сума з вини відповідача. Бездіяльність відповідача полягає у несвоєчасній виплати грошової допомоги протягом п'яти років. Закон України "Про прокуратуру" є спеціальним законом і лише з 2010 року визначив сплату податку з грошової допомоги.

Представник відповідача просила відмовити у задоволені позовних вимог. Пояснила, що збитків позивачу не заподіяно, оскільки податок був би відрахований і в 2008 році.

Вислухавши осіб, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що наказом № 213 к від 08 серпня 2008 року ОСОБА_1 звільнено з 13 серпня 2008 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( ст. 38 КЗпП України) (а. с. 3).

З копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2013 року ( а. с. 4) вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-10689/09/2570 виданого 02.11.2010 року Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов'язання прокуратуру Чернігівської області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, передбачену Законом України "Про прокуратуру" при виході на пенсію за вислугою років, закінчено. Відповідно до копії платіжного доручення від 20.06.2013 року за № 1231 виплачено на користь ОСОБА_1 грошову допомогу при виході на пенсію у розмірі 52562.81 грн., передбачену Законом України "Про прокуратуру" .

З копії листа першого заступника прокурора Чернігівської області № 18-241 від 11.07.2013 року ( а. с. 6) та листа заступника прокурора Чернігівської області № 18-303 від 11.09.2013 року ( а. с. 9) вбачається, що сума утриманого податку на доходи фізичних осіб з грошової допомоги нарахованої відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" складає 10489 грн. 49 коп. і перерахована 20 червня 2013 року.

Судом враховується, що правило частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", за яким було передбачено виплату прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності грошової допомоги без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури було встановлено Законом України від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ «Про внесення змін до Закону «Про прокуратуру», який набрав чинності 24 липня 2001 року.

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб ", який набрав чинності з 1 січня 2004 року, до загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи включалися доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику податків відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. До винятків зі складу зазначеного оподатковуваного доходу, встановлених пунктом 4.3 зазначеної статті цього Закону, суми отриманої грошової допомоги при виході на пенсію за вислугою років чи по інвалідності прокурорам або слідчим прокуратури на підставі частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" не включалися.

Таким чином, положення статей 3, 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб " є більш новими, порівняно з положеннями частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" і за загальним правилом дії норм права у часі саме вони підлягали пріоритетному застосуванню до оподаткування грошової допомоги, виплаченої позивачу у зв'язку з його виходом на пенсію за вислугою років з органів прокуратури у серпні 2008 року.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), і пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Пункт 22.2 Прикінцевих положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб " містить застереження, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, які містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Положення статей 3, 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб " є спеціальними у застосуванні до спірних правовідносин у порівнянні з частиною п'ятнадцятою статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", оскільки на час їх виникнення саме Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб " визначалися правила оподаткування будь-яких доходів фізичних осіб України, в тому числі і прокурорів та слідчих прокуратури.

Враховуючи, що податок з грошової допомоги нарахованої відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" підлягав відрахуванню і станом на серпень 2008 року, тому суд приходить до висновку, що позивачу не завдані збитки в розумінні ст. 22 ЦК України в сумі 10489 грн. 49 коп. внаслідок несвоєчасної виплати грошової допомоги згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. 67 Конституції України, ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" N 1789-XII від 5 листопада 1991 року, ст. ст. 3, 4, п. 22.2 Прикінцевих положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб " N 889-IV від 22 травня 2003 року, ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" N 1251-XII від 25 червня 1991 року, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

В задоволені позову ОСОБА_1 до прокуратури Чернігівської області про стягнення грошових коштів на відшкодування завданої шкоди - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя К. В. Мороз