Рішення № 39944570, 25.07.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2014 р. Справа № 911/2012/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС"

до першого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ПК Трейдсервісгруп"

та другого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ»

про стягнення 2 855,26грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (дов. б/н від 01.04.2013р.);

від першого відповідача не з'явилися;

від другого відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС" (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПК Трейдсервісгруп" (далі - перший позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» (далі - другий відповідач) про солідарне стягнення з відповідачів 768,59грн. пені, 1 981,73грн. інфляційних втрат та 104,94грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів 500грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 113 від 26.03.2007р. та договором поруки № 11-03-2014-7 від 11.03.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2014р. порушено провадження у справі № 911/2012/14, розгляд справи призначено на 20.06.2014р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 20.06.2014р. та 04.07.2014р. розгляд справи відкладено на 20.06.2014р. та 25.07.2014р. відповідно.

У судовому засіданні 25.07.2014р. представник позивача підтримав позов повністю.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Відповідачі у судове засідання 25.07.2014р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників відповідачів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.03.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 113, згідно якого продавець зобов'язався передати товар згідно умов договору, а покупець - прийняти товар та провести оплату за товар в строк та на умовах договору.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд встановив, що рішенням господарського суду Донецької області від 09.06.2008р. (суддя Будко Н.В.) (а.с. 19-23), яке набрало законної сили, у справі № 36/61 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» про стягнення 306 078,47грн., встановлено, що на виконання умов договору та додаткових угод №1 та №2 до нього позивач передав відповідачу насіння соняшника за видатковими накладними №РН-СЛ00149 від 02.04.07р. на суму 46 634грн. 40коп., №РН-СЛ00434 від 03.05.07р. на суму 31 087грн. 80коп., №РН-СЛ00437 від 03.05.07р. на суму 55 630грн. 80коп., №РН-СЛ00435 від 05.05.07р. на суму 33 451грн. 20коп., №РН-СЛ00686 від 11.05.07р. на суму 15 435грн., №РН-СЛ00524 від 12.05.07р. на суму 34 360грн. 20коп., №РН-СЛ00721 від 26.06.07р. на суму 13 603грн. 20коп., а всього на суму 230 202грн. 60коп.; факт отримання відповідачем товару підтверджується вищевказаними видатковими накладними, а також довіреностями відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯНЧ №305029 від 26.06.07р. та ЯНН №767942 від 10.05.07р.; відповідач взяті на себе договірні зобов'язання не виконав, отриманий від позивача товар своєчасно не оплатив; 13.03.08р. між сторонами була укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої відповідач частково погасив борг в сумі 206 035грн. 20коп., у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем на день пред'явлення позову складала не 230 202грн. 60коп., як зазначено у позовній заяві, а 24 167грн. 40коп.; після пред'явлення позову відповідач платіжним дорученням №20 від 26.05.08р. погасив залишок боргу в сумі 24 167грн. 40коп., тобто на день вирішення спору по суті заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня; стягнуто з відповідача на користь позивача суму інфляції 23 644грн. 79коп., 3% річних в сумі 2 310грн. 22коп., пеню в сумі 14 215грн. 76коп., штраф в сумі 1 691грн. 71коп., витрати по сплаті держмита в сумі 643грн. 38коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 24грн. 80коп.

26.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро" (Первісний кредитор) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Новий кредитор) укладено угоду № К-51-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» (Боржник) зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3 % річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу № 113 від 26.03.2007р.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3. угоди вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить 2 855,26грн. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору купівлі-продажу № 113 від 26.03.2007р., є загальною сумою (розміром) пені, 3 % річних, інфляційних втрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період із 04.11.2009р. по 21.10.2011р., розмір яких становить: 768,59грн. пені, 104,94грн. 3 % річних та 1 981,73рн. інфляційних втрат.

Згідно п. 3.2. угоди новий кредитор зобов'язаний протягом 5 днів з дати виконання на його користь зобов'язання боржником письмово повідомити первісного кредитора про таке виконання.

Відповідно до п. 6.1. угоди угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за угодою.

03.03.2014р. на виконання угоди від 26.01.2011р. ТОВ «Тридента Агро» надіслало на адресу ТОВ «Гранум» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2011р. (а.с. 27), що підтверджується фіскальним чеком № 8137 від 03.03.2014р. (а.с. 28) та описом вкладення у цінний лист від 03.03.2014р. (а.с. 28).

02.07.2012р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС" (Новий кредитор) укладено угоду № 131/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» (Боржник) зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3 % річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу № 113 від 26.03.2007р. та згідно угоди № К-51-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 26 січня 2011 року, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу № 113 від 26 березня 2007 року.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3. угоди від 02.07.2012р. вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить 2 855,26грн. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору купівлі-продажу № 113 від 26 березня 2007 року, є загальною сумою (розміром) пені, 3 % річних, інфляційних втрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період із 03.04.2008р. по 25.05.2008р., розмір яких становить: 768,59грн. пені, 104,94грн. 3 % річних та 1 981,73рн. інфляційних втрат.

Згідно п. 3.2. угоди від 02.07.2012р. новий кредитор зобов'язаний протягом 5 днів з дати виконання на його користь зобов'язання боржником письмово повідомити первісного кредитора про таке виконання.

Відповідно до п. 6.1. угоди від 02.07.2012р. угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за угодою.

03.03.2014р. на виконання угоди від 02.07.2012р. ФОП ОСОБА_2 надіслав на адресу ТОВ «Гранум» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012р. (а.с. 32), що підтверджується фіскальним чеком № 8138 від 03.03.2014р. (а.с. 33) та описом вкладення у цінний лист від 03.03.2014р. (а.с. 33).

11.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ПК Трейдсервісгруп" (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС" (Кредитор) укладено договір поруки № 11-03-2014-7, згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ «Гранум» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3 % річних та інфляційних витрат, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 договору.

Згідно п.п. 2.1., 3.1. договору поруки № 11-03-2014-7 від 11.03.2014р. під основним договором в договорі розуміють угоду № 131/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012р., укладену на підставі договору купівлі-продажу № 113 від 26 березня 2007 року. Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені, 3 % річних та інфляційних втрат у сумі 2 855,26грн.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки № 11-03-2013-22 від 11.03.2014р. у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Пунктом 6.1. договору поруки № 11-03-2014-7 від 11.03.2014р. передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

15.03.2014р. позивач звернувся до першого відповідача з вимогою № 15-7/03 від 15.03.2013р. (а.с. 36), згідно якої позивач просив першого відповідача виконати зобов'язання відповідно до договору поруки № 11-03-2013-22 від 11.03.2014р., яка 18.03.2014р. отримана директором Товариства з обмеженою відповідальністю „ПК Трейдсервісгруп" Назаркевичем О.В., що підтверджується підписом останнього на вказаній вимозі.

18.03.2013р. перший відповідач звернувся до позивача з відповіддю на вимогу № 17 від 18.03.2014р. (а.с. 37), згідно якої останній повідомив позивача, що зобов'язання за договором поруки № 11-03-2014-7 від 11.03.2014р. будуть виконанні в строк до 31.10.2014р.

Предметом позову є вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 768,59грн. пені, 1 981,73грн. інфляційних втрат та 104,94грн. 3 % річних.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Приписами частини першої ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд встановив, що до позивача згідно угоди № 131/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012р. та договору поруки № 11-03-2013-22 від 11.03.2014р. перейшло право вимоги до відповідачів, у зв'язку з неналежним виконанням останніми договору купівлі-продажу № 113 від 26.03.2007р.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачами грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу № 113 від 26.03.2007р., позивачем за період з 03.04.2008р. по 25.08.2008р. нарахована пеня в розмірі 768,59грн., зокрема: 356,56грн. за період з 03.04.2008р. по 29.04.2008р. на суму боргу 24 167,40грн. та 412,03грн. за період з 30.04.2008р. по 25.05.2008р. на суму боргу 24 167,40грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За прострочення виконання грошових зобов'язань покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п. 8.2. договору купівлі-продажу № 113 від 26.03.2007р.).

Пунктом 8.3. договору купівлі-продажу № 113 від 26.03.2007р. передбачено, що відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договором, здійснюється без обмеження строку.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 6), суд обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 03.04.2008р. по 25.08.2008р. складає загалом 768,59грн., зокрема: 356,56грн. за період з 03.04.2008р. по 29.04.2008р. на суму боргу 24 167,40грн. та 412,03грн. за період з 30.04.2008р. по 25.05.2008р. на суму боргу 24 167,40грн. Відтак, вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 768,59грн. пені підлягає задоволенню повністю.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачами грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу № 113 від 26.03.2007р., позивачем за період з березня 2008р. по травень 2008р. нараховано 1 981,73грн. інфляційних втрат та 104,94грн. 3 % річних за період з 03.04.2008р. по 25.05.2008р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем у розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 6), арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з березня 2008р. по травень 2008р. та 3 % річних, нарахованих за період з 03.04.2008р. по 25.05.2008р. з урахуванням суми боргу 24 167,40грн. складає 1 981,73грн. інфляційних втрат та 105,28грн. 3 % річних відповідно. Відтак, вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 1 981,73грн. інфляційних втрат та 104,94грн. 3 % річних підлягають задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, позивач просить покласти на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 500грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 07-2/04-14 від 07.04.2014р. (а.с. 38-40), акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 12.05.2014р. (а.с. 42), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009р. (а.с. 43), платіжне доручення № 518 від 10.04.2014р. на суму 500грн. (а.с. 44).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р.).

Враховуючи наведене, предмет даного спору, час, який адвокат витратив на підготовку матеріалів у даній справі та задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідачів 500грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 768,59грн. пені, 1 981,73грн. інфляційних втрат та 104,94грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідачів порівну.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що солідарне стягнення судових витрат не передбачено законом та між сторонами відсутній обов'язок щодо солідарної сплати судових витрат.

Аналогічна правова позиція міститься у абзаці третьому п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. та постанові Вищого господарського суду України від 04.02.2014р. у справі № 904/7731/13.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22; ідентифікаційний код 38267861) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» (84145, Донецька обл., м. Слов'янськ, м. Миколаївка, вул. Щорса, буд. 5; ідентифікаційний код 31586254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23; ідентифікаційний код 38039872) 768 (сімсот шістдесят вісім гривень) 59 коп. пені, 1 981 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят одну гривню) 73 коп. інфляційних втрат, 104 (сто чотири гривні) 94 коп. 3 % річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22; ідентифікаційний код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23; ідентифікаційний код 38039872) 250 (двісті п'ятдесят гривень) 00 коп. витрат на послуги адвоката та 913 (дев'ятсот тринадцять гривень) 50 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» (84145, Донецька обл., м. Слов'янськ, м. Миколаївка, вул. Щорса, буд. 5; ідентифікаційний код 31586254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23; ідентифікаційний код 38039872) 250 (двісті п'ятдесят гривень) 00 коп. витрат на послуги адвоката та 913 (дев'ятсот тринадцять гривень) 50 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 29.07.2014р.

Суддя П.В. Горбасенко