Постанова № 39944378, 16.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 р. Справа № 804/7173/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача представника відповідача Лозовий О.А. Туркіна А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Технічної підтримки "МЕМ" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Технічної підтримки «МЕМ» (далі - позивач, ТОВ «Центр Технічної підтримки «МЕМ») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Амур - Нижньодніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 28.04.2014 № 0001952201, яким ТОВ «ЦТП «МЕМ» збільшено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 584190,00 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі 146047,50 грн., усього 730237,50 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 28.04.2014 №0001942201, яким ТОВ «ЦТП «МЕМ» збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 827797,00 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі 206954,25 грн., усього 1034751,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

16 травня 2014 року ТОВ «ЦТП «МЕМ» через поштове відправлення отримало податкові повідомлення рішення від 28.04.2014 № 0001942201, від 28.04.2014 №0001952201, які були прийняті за результатами проведеної виїзної планової документальної перевірки ТОВ «ЦТП «МЕМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, оформленої актом від 24.03.2014 №705/04-61-22-1/33517193.

Податкове повідомлення - рішення від 28.04.2014 № 0001942201, прийняте у зв'язку з порушенням позивачем п. 138.1 ПКУ, яким ТОВ «ЦТП «МЕМ» збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 827797,00 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі 206954,25 грн., усього 1034751,25 грн..

Податкове повідомлення - рішення від 28.04.2014 № 0001952201, прийняте у зв'язку з порушенням Позивачем п. 198.3, 198.6, 201.4, 201.7 ПКУ, яким ТОВ «ЦТП «МЕМ» збільшено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 584190,00 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі 146047,50 грн., усього 730237,50 грн.

ТОВ «Центр Технічної підтримки «МЕМ» не погоджується із висновками викладеними в акті перевірки № 705/04-61-22-1/33517193 від 24.03.2014 року та вважає податкові повідомлення - рішення ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 28.04.2014 № 0001952201 та №0001942201 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судове засідання з'явився, адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову та зазначив наступне.

Перевіркою повноти визначення доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року встановлено заниження доходу від операційної діяльності в 4 кварталі 2012 року в сумі 979 205, 4 грн., задекларованих суб'єктом господарювання показників.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод позивача з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки не були фактично підтверджені. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податок на прибуток.

Таким чином, в порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПКУ позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту всього на суму 584 190, 38 грн., у т.ч. за лютий 2011 року - на суму 28 85, 00 грн., за вересень 2011 року - на суму 31 806, 93 грн., за грудень 2011 року - на суму 26 969, 22 грн., за січень 2012 року - на суму 8 138, 67 грн., за лютий 2012 року - на суму 74 256, 34 грн., за березень 2012 року - на суму 41 648, 03 грн., за травень 2012 року - на суму 18 103, 34 грн., за червень 2012 року - на суму 8 256, 35 грн.. за вересень 2012 року - на суму 110 581, 85 грн., за листопад 2012 року - на суму 147 342, 12 грн., за грудень 2012 року - на суму 88 237. 53 грн. по податковим накладним, отриманим від постачальників за рахунок визнання угод нереальними, що призвело до заниження податку на додану вартість.

З огляду на вищевикладене відповідач вважає, що податкові повідомлення - рішення від 28.04.2014 № 0001952201 та №0001942201 винесені на законних підставах та не підлягають скасуванню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, 28 серпня 2012 року між Позивачем (покупець) та ТОВ «С.Т.С.-СІЧ» було укладено договір поставки товарів №96/08/12, за яким продавець зобов'язався поставити на адресу покупця товар відповідно до накладних, а покупець зобов'язався оплатити отриманий товар.

Протягом вересня-грудня 2012 року позивачем було отримано від ТОВ «С.Т.С.-СІЧ» товар на загальну суму 1666171,00 без ПДВ. На підтвердження здійснення господарської операції, ТОВ «ЦТП «МЕМ» від ТОВ «С.Т.С.-СІЧ» було отримано товар та складено відповідно податкові накладні. Копії первинних документів надаємо в додатку до адміністративного позову.

Товар, а саме інструменти, що придбали у ТОВ «С.Т.С.-СІЧ» в подальшому було реалізовано на території України.

Між ПП «Альянс-СД» та позивачем відповідно до накладної № 0005 від 01.02.2011 позивачем було придбано у ПП «Альянс-СД» промисловий інструмент на загальну суму 173100,00 з ПДВ. Товар отримано та складено відповідно податкову накладну. Копії первинних документів надаємо в додатку до адміністративного позову.

На підставі договору № 310711 від 31.07.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ ФПК «Корті» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу. На виконання названого договору було отримано рахунок-фактуру № 19/08 від 01.08.2011 року та складено видаткову накладну від 01.08.2011 року позивачем було придбано у ТОВ ФПК «Корті» промисловий інструмент на загальну суму 190841,54 грн. у тому числі ПДВ 31806,93 грн.

На підставі договору поставки від 12.02.2012 № 17, укладеного між позивачем (покупець) та ПП «Галан-Буд» (постачальник), останній зобов'язався продати ТОВ «ЦТП «МЕМ» промисловий інструмент, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на загальну суму 264322,11 грн., у тому числі ПДВ 44053,69 грн.

Здійснення господарської операції було зафіксоване первинними бухгалтерськими документами, а саме видатковими накладними № 34 від 24.02.2012, № 42 від 21.03.2012, № 93 від 30.03.2012, № 81 від 21.06.2012. Товар отримано та складено відповідно податкові накладні.

03 вересня 2012 року між ПП «АТМ» (продавець) та ТОВ «ЦТП «МЕМ» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 37/09/2012, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити товар - промисловий інструмент на загальну суму 77563,12 грн., в тому ПДВ 12927,29 грн.

Здійснення господарської операції підтверджується видатковою накладною № 3123 від 17.09.2012. Товар отримано та складено відповідно податкову накладну.

На підставі договорів поставки № 46 від 03.01.2012, № 57 від 02.02.2012, № 59 від 07.02.2012 року, укладених між ТОВ «Авінс Трейд» (постачальник) та ТОВ «ЦТП «МЕМ» (покупець), постачальник зобов'язався поставити, а покупець оплатити товар - промисловий інструмент на загальну суму 183881,00 грн., в тому числі ПДВ 30646,84 грн.

На виконання умов договору відповідно до видаткових накладних № 338 від 13.02.2012, № 339 від 14.02.2012, № 265 від 30.01.2012, № 264 від 21.03.2012 товар було отримано покупцем та складено відповідно податкові накладні.

У відповідності з договором поставки від 03.01.2012 № 38, укладеного між ТОВ «ТВК «Базіс-Трей» (постачальник) та ТОВ «ЦТП «МЕМ» (покупець), постачальник зобов'язався поставити, а покупець оплатити товар - промисловий інструмент на загальну суму 254528,12 грн., у тому числі ПДВ 42421,37 грн.

На виконання умов договору відповідно до видаткових накладних № 43 від 30.01.2012, № 90 від 24.02.2012, № 131 від 21.03.2012, № 207 від 30.03.2012, № 119 від 17.05.2012 товар було отримано покупцем та складено відповідно податкові накладні.

У відповідності з договорами постави № ВК2607 від 20.09.2011 року та № 149 від 02.12.2011 року укладених між ТОВ «НВП «Металелектронмаш» (постачальник) та ТОВ «ЦТП «МЕМ» (покупець), постачальник зобов'язався поставити, а покупець оплатити товар - промисловий інструмент на загальну суму 361500,33 грн., в тому числі ПДВ 60250,05 грн.

Здійснення господарської операції було зафіксоване первинними бухгалтерськими документами, а саме видатковими накладними № 106 від 11.01.2012, № 275 від 30.01.2012, № 95 від 11.01.2012, № 96 від 11.01.2012, № РН 0000339 від 29.11.2011, на підставі яких товар було передано відповідальній особі покупця та складено відповідно податкові накладні. Копії первинних документів надаємо в додатку до адміністративного позову.

По всім названим вище господарським операціям розрахунки здійснені у безготівковій формі, заборгованість за поставлений товар станом на день звернення з адміністративним позовом відсутня.

Так, здійснюючи опис в акті перевірки порушень, допущених позивачем під час виконання господарських операцій, Відповідач як на підставу таких порушень робить посилання на акти про неможливість проведення зустрічних звірок, а саме:

Акт від 18.07.2012 № 345/225/36094109 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Галан-Буд» за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2012 року;

Акт від 18.07.2012 № 344/225/34984100 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВК «Базис-Трейд» за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2012 року;

Акт від 26.10.2012 № 1250/225/33421370, акт від 09.07.2012 № 324/225/33421370 про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «НВП «Металелектронмаш» за вересень, листопад 2011, січень, лютий 2012 року.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно положень п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 19 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушеннями вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що на підтвердження господарських взаємовідносин Позивача з його контрагентами, ТОВ «Центр Технічної підтримки «МЕМ» до Державної податкової інспекції у Амур - Нижньодніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області були надані в повному обсязі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення господарських операцій і їх спрямованість на настання реальних правових наслідків та які повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україніста до яких під час проведення перевірки не було жодних зауважень.

Суд звертає увагу, що всі операції з придбання товарів на підтвердження валових витрат та податкового кредиту за вищевказаний період первинними документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, та іншими документами, що свідчать про проведення розрахунків, які є достатньою підставою для відтворення господарських операцій з контрагентами в податковому обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток. Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що придбані товари підприємство використовувало для господарської діяльності придбання товарів здійснено з метою безпосереднього використання при наданні послуг, які відносяться до господарської діяльності позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 1 статті З ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, до ТОВ «Центр Технічної підтримки «МЕМ» не може бути застосовано порушення норм чинного законодавства з боку його контрагентів, в тому числі, недостовірність відомостей про них у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Податкові накладні оформленні у відповідності до вимог ст..201 ПК України, МФУ від 01.11.2011 року №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та порядок заповнення податкової накладної», заповнені особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 п.137.1 ст.137 ПК України надання послуг підтверджується актом або іншим документом, оформленим відповідно до чинного законодавства України. Також, така позиція викладена в листі ДПС України від 06.02.2012 року №2282/6/15-1415.

Суд зазначає, що доказами порушень позивачем норм податкового законодавства відповідач наводить акти і перевірок контрагентів ТОВ «ЦТП «МЕМ», а саме ПП «Альянс - СД» - акт перевірки від 26.05.2011 № 690/233/36573507 дотримання вимог податкового законодавства за період 01.02.2011-28.02.2011 та акт від 21.12.2012 № 7198/22-4/24606641 невиїзної документальної перевірки ПП «АТМ».

Однак, роблячи посилання на висновки цих актів, відповідачем не враховано, що за адміністративним позовом ПП «Альянс-СД» було відкрито провадження у справі № 2а/0470/6870/11. Постановою від 01.07.2011 у даній справі суд визнав протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі М.Дніпропетровська щодо встановлення порушень з боку ПП «Альянс-СД» та складання актів перевірок №209/233/36573507 від 05 квітня 2011 року та № 690/233/36573507 від 26 травня 2011 року.

Також постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2013, залишеною без змін вищими судовими інстанціями, у справі № 804/1268/13а за позовом ПП «АТМ» суд визнав протиправними дії державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "ATM", за результатами якої складено Акт № 7198/22-4/24606641.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Вищезазначені норми законодавства, які регулюють порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Крім того, суд зазначає, що господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договорів з його контрагентами, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю»у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Суд також зазначає, що невиконання контрагентом позивача свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього платника. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Факт порушення вищезазначеними контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Вказаних обставин не було доведено відповідачем в Акті перевірки, позивач не знав та не міг взнати, що також не доведено відповідними доказами, про те що його контрагент здійснює будь-які порушення податкового законодавства.

У даному випадку відповідачем не доказано ні факту здійснення вищезазначеними контрагентами позивача та/чи їхніми постачальниками діяльності, пов'язаної з незаконним втриманням бюджетного відшкодування ПДВ, ні факту залучення позивача до такої діяльності.

Таким чином, будь-які дії третіх юридичних осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг) позивача (тобто не є контрагентами позивача), не впливають на правомірність формування позивача податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати фінансово-господарської діяльності Позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. 3 ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. 3 ст. 586, ч. 3 ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. 3 ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.

З аналізу вище викладених норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд вважає, що Акт перевірки від 24.03.2014 №705/04-61-22-1/33517193 не тільки не містить посилань на вину саме позивача, яка виразилася в намірі порушити публічний порядок, а й не доводить умислу на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Таким чином, суд, враховуючи те, що викладені в акті перевірки від 24.03.2014 №705/04-61-22-1/33517193 факти та висновки відповідача є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про нікчемність правочинів, а отже суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення від 28.04.2014 року № 0001952201 та №0001942201 - протиправні та підлягають скасуванню .

Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновки Державної податкової інспекції у Амур - Нижньодніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області зроблені без належного дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному Акті не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України відносно того, що угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Технічної підтримки «МЕМ» до Державної податкової інспекції у Амур - Нижньодніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 28.04.2014 № 0001952201, яким ТОВ «ЦТП «МЕМ» збільшено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 584190,00 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі 146047,50 грн., усього 730237,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 28.04.2014 №0001942201, яким ТОВ «ЦТП «МЕМ» збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 827797,00 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі 206954,25 грн., усього 1034751,25 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Технічної підтримки «МЕМ» судові витрати в розмірі 487, 20 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20 червня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 20.06.2014 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді Н.В. Захарчук Н.В. Захарчук В.В. Кухар