Постанова № 39942287, 23.07.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м.Києва Мосьондз І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 6 червня 2014 року,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 06 червня 2014 року ОСОБА_3 визнано винно у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України та піддао адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що складає 117 863,02 гривень з конфіскацією цих товарів «світильники, торшери, настільні лампи», вагою брутто 6531.50 кг., загальною вартістю 14745,78 дол. США, наведеної у інвойсі № EX-0019 від 18.07.2013 року.

Як встановив суд першої інстанції, ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» ОСОБА_3 вчинив порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, за наступних обставин:

Згідно протоколу про порушення митних правил № 0200/10000/ від 20 березня 2014 року, 20.07.2013 в зоні діяльності Яготинської митниці з Польщі на митну територію України автомобільним транспортом р.н. НОМЕР_1 на підставі товаросупровідних документів: CMR № 000591 від 19.07.2013, книжки МДП № JX.72958467 від 13.07.2013 та інвойсу № EX-0019 від 18.07.2013 переміщено товари «світильники, торшери, настільні лампи», вагою брутто 6531.50 кг., загальною вартістю 14 745,78 дол. США.

Відповідно до товаросупровідних документів:

- одержувачем товарів є ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» (ЄДРПОУ 38490763, м. Київ, вул. Кіквідзе, 28);

- продавцем та відправником товарів є компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» (1F1, 25 Crighton Place, Edinburgh, EH7 4NY, United Kingdom, Великобританія);

Товари поставлені на виконання умов контракту № EX-08-05-13 від 08.05.2013, укладеного між ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» та компанією «MAXIMUS BUSINESS LTD» (Великобританія) в на умовах поставки CIP Київ.

22.07.2013 товари, заявлені до митного оформлення в Київській міжрегіональній митниці Міндоходів (митний пост «Західний») в режимі ІМ-40 за МД №100250000/2013/064192, оформлено та випущено у вільний обіг.

06.09.2013 відповідно до законодавства України з питань митної справи, зокрема ст. 567 Митного кодексу України Київською міжрегіональною митницею Міндоходів з метою перевірки законності ввезення товарів на митну територію України до Департаменту митної справи Міндоходів ініційовано направлення запиту до митних органів Великобританії.

10.12.2013 Київською міжрегіональною митницею Міндоходів з Департаменту митної справи Міндоходів листом № 26448/7/99-99-24-03-10-17 від 05.12.2013 вх. № 2185085/5 отримано відповідь митних органів Великобританії.

З відповіді митних органів Великобританії встановлено, що компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» є ліквідованою та з 17 травня 2013 року виключена з реєстру.

До митного контролю, в якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України подані CMR № 000591 від 19.07.2013 та інвойс EX-0019 від 18.07.2013, відповідно до яких продавцем та відправником товарів є компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD».

Крім того, на інвойсі № EX-0019 від 18.07.2013, який також містить посилання на контракт EX-08-05-13 від 08.05.2013, проставлено печатку компанії «MAXIMUS BUSINESS LTD», яка, відповідно до відповіді митних органів Великобританії, на час видачі вищевказаних документів є ліквідованою.

В контракті № EX-08-05-13 від 08.05.2013 в розділі «Определения» зазначено, що «Счет - фактура (инвойс) - является неотъемлемым документом к Контракту, в котором стороны согласовывают ассортимент, количество, цену за единицу, общую стоимость, условия поставки каждой партии Товара и имеет силу Приложения (Спецификации)».

Отже, на час поставки товарів, враховуючи ліквідацію компанії «MAXIMUS BUSINESS LTD», контракт EX-08-05-13 від 08.05.2013 був фактично не дійсним, а інвойс № EX-0019 від 18.07.2013, який є невід'ємною частиною контракту та його Доповненням (специфікацією), виданий ліквідованою компанією (стороною зовнішньоекономічного контракту), яка не є здатною до укладання контракту.

Таким чином, проведеною перевіркою встановлено, що товари загальною вартістю 14 745,78 дол. США., або 117863,02 грн. згідно курсу Національного банку України на день переміщення (20.07.2013), переміщені через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання як підстави для переміщення товарів документів, що мають ознаки підробки, що містять неправдиві відомості щодо відправника та не правдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товарів, що є порушенням митних правил, відповідальність за яке, передбачена ст. 483 МК України.

Відповідно до наказу № 2-к від 19.07.2013 директор ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» гр. ОСОБА_4 звільнилась з займаної посади, а наказом № 3-к від 02.08.2013 на посаду директора був призначений гр.ОСОБА_5.

В період, з 19.07.2013 по 01.08.2013 керівником ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» був ОСОБА_3, який, відповідно до наказу № 2 від 06.06.2013 року працює на посаді заступника директора підприємства, та виконував обов'язки керівника підприємства за відсутності директора.

Отже, в період з 19.07.2013 по 01.08.2013 ОСОБА_3 відповідав за фінансово-господарську діяльність підприємства та був зобов'язаний надавати для митного контролю і оформлення документи з достовірною та правдивою інформацією.

Відповідно, заступник директора ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» ОСОБА_3 до поставки товарів в Україну, під час узгодження інвойсу № EX-0019 від 18.07.2013, який є невід'ємною частиною контракту та його Доповненням (специфікацією), повинен був пересвідчитись в правоздатності компанії «MAXIMUS BUSINESS LTD» (1F1, 25 Crighton Place, Edinburgh, EH7 4NY, United Kingdom, Великобританія).

Таким чином, дії громадянина України ОСОБА_3 призвели до переміщення товарів загальною вартістю 117863,02 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання як підстави для переміщення товарів документів, що мають ознаки підробки, містять неправдиві відомості щодо відправника, одержувача та неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товарів.

Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що декларування товарів під час митного оформлення здійснювала уповноважена особа, що підтверджується карткою Київської регіональної митниці, яка відповідно до положень ч.5 ст.266 МК України, уповноважена на декларування товарів від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант. Апелянт звертає увагу, що виходячи з положень ч.7 ст.257 МК України, перелік відомостей, які підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів. Також стверджує, що будь-яких дій щодо незаконного переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві дані, ОСОБА_3 не вчиняв.

Крім цього зазначає, що протокол про порушення митних правил за своїм змістом, не в повній мірі відповідає вимогам ст.494 МК України, оскільки викладені в ньому дані про місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил мають неконкретний характер, в ньому немає жодних даних про вчинення безпосередньо ОСОБА_3, будь-яких дій, пов'язаних з переміщенням або дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

На підтвердження вини у порушенні митних правил посадова особа митного органу та суд першої інстанції послались на письмове повідомлення митних органів Великобританії (лист від 23.10.2013 року №МА 1262/2013). Разом з цим, в матеріалах справи з такими реквізитами мається лише копія листа Міністерства доходів і зборів України від 5 грудня 2013 року до Київської регіональної митниці, додатком до якої є копія листа НМ Rеvепие@Сиstoms з питань взаємної митної оцінки та копія його неофіційного перекладу, у якому слово «ліквідована» взято в лапки, що свідчить про те, що компанія лише була виключена з реєстру. З урахуванням цього вважає, що митним органом не надано належних доказів про ліквідацію компанії «Maximus Business LTD» згідно законодавства Великобританії на час переміщення товару через митний кордон України, що в свою чергу не можу служити доказом вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.

За результатами апеляційного розгляду просить постанову суду скасувати, та провадження в справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.

Заслухавши захисника ОСОБА_2, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, представника Київської регіональної митниці та прокурора, які заперечували проти її задоволення, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та ін. Згідно вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення повинно бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі цих вимог закону, а також ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази вини особи у вчиненні правопорушення, та дати їм належну оцінку в їх сукупності. Однак, ці вимоги закону судом при розгляді вказаної справи дотримано не повністю.

Так, в оскаржуваній постанові при визначенні юридичної кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.1 ст.483 МК України суд встановив факт порушення ОСОБА_3 митних правил, без зазначення конкретних дій на підтвердження такого порушення. Між тим, диспозиція цієї статті містить перелік дій, за вчинення яких настає відповідальність, що обов'язково повинно бути зазначення в постанові, якою особу визнано винною в порушенні митних правил. Натомість, в постанові суду міститься лише загальне посилання на нормативні акти і не дана належна оцінка поясненням представника ОСОБА_2 на спростування її доводів, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази прихожу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України, а також події цього правопорушення.

Відповідно до цього закону адміністративна відповідальність настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості

Отже, основним безпосереднім об'єктом правопорушення за даним законом є встановлений порядок переміщення товарів та ТЗ через митний кордон України, а об'єктивною стороною є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, активна поведінка (вчинок) особи.

Суб'єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України у тому числі і шляхом надання неправдивих відомостей, які необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

З наведеного випливає, що кінцевою метою порушника має бути визначення коду товару чи його митної вартості такими, що не відповідають дійсності.

Згідно з ч. 2 ст. 198 МК України органу доходів і зборів в пункті пропуску через державний кордон України відповідно до ст. 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про попуск їх через митний кордон України. Так, при перевезенні автомобільним транспортом документами, що містять відомості про товари, є: комерційні документи на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів; найменування товарів; відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки; найменування товарів; вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів. Також подається митна декларація і рахунок або інший документ, який визначає вартість товару.

За приписами ч. 7 ст. 257 МК України перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими, відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Як видно з матеріалів справи, при митному оформленні товару в режимі «Експорт» ТОВ «Віватімпорт» зазначило достатньо відомостей, за допомогою яких можна ідентифікувати й класифікувати товар, тобто виконало вимоги відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651.

З матеріалів справи вбачається, що контракт № ЕХ-08-05-13 був укладений між ТОВ «Віватімпорт» та компанією «Maximus Business LTD» 8 травня 2013 року, тобто до того, як компанію було виключено з Реєстру. Таким чином, даних про те, що на момент укладення контракту компанія «Maximus Business LTD» була до цього нездатна, ні у протоколі про порушення митних правил, ні у матеріалах справи не наведено, тобто не має даних, що вона діяла з порушенням ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

З наведеного випливає, що лист митних органів Великобританії від 23 жовтня 2013 року, в якому міститься інформація про ліквідацію компанії «Maximus Business LTD» та виключення її з реєстру 17 травня 2013 року, не може вважатися належним та достатнім доказом того, що відомості про продавця товару, зазначені в товаросупровідних документах, є неправдивими.

Також, згідно ст. ст. 345-354 МК України, митні органи мають право здійснювати митний контроль правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та достовірності зазначених у них даних, законності ввезення товарів на митну територію України та ін., у тому числі своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати митних платежів, результати якої оформлюються актом (довідкою), в яких за наявності зазначаються і факти заниження та факти завищення податкових зобов'язань підприємства, але і такі дані у справі відсутні.

Представник Київської міжрегіональної митниці Міндоходів як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій, не вказували, що дані, зазначені в товаросупровідних документах, в митній декларації, вплинули на цілі справляння митних платежів, в тому числі визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Наведене свідчить про те, що митним органом не надано достатніх, достовірних та належних доказів, які б беззаперечно вказували на те, що дії ОСОБА_3, який на час укладення контракту та одержання товару був директором ТОВ «Віватімпорт», були спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю та подання ним органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості стосовно продавця саме з метою неправильного визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

В суді апеляційної інстанції представник митного органу висловив припущення щодо мети вчинення даного порушення митних правил, а саме можливого ухилення від повної сплати податків та митних платежів. Такі пояснення апелянта судом апеляційної інстанції до уваги не беруться, оскільки судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

За таких обставин вважаю, що матеріали справи не містять достатніх доказів про порушення ОСОБА_3 митних правил, а тому постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 6 червня 2014 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, підлягає скасуванню, а провадження у справі відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України - закриттю у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч.6 ст.530, п.1 ч.1 ст.531 МК України, ст.294 КУпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 6 червня 2014 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що складає 117 863,02 гривень з конфіскацією цих товарів, а саме «світильники, торшери, настільні лампи», вагою брутто 6531.50 кг., загальною вартістю 14745,78 дол. США, наведеної у інвойсі № EX-0019 від 18.07.2013 року - скасувати.

Провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.А.Мосьондз

Справа № 33/796/830/2014

Категорія: ч.1 ст.483 МКУ

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_6

Доповідач Мосьондз І.А.