Постанова № 39942080, 23.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 922/405/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко Плюс"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 рокуу справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Компресор"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко Плюс"простягнення коштів В С Т А Н О В И В:

у лютому 2014 року, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Компресор" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення ТОВ "Балмолоко Плюс" 171 218 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов договорів № 20 від 07.02.2011 року та № 126 від 25.05.2011 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.04.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 року рішення місцевого господарського суду скасовано та постановлено про стягнення з відповідача 144 218 грн. боргу, а в решті позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду оскаржена в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 10.07.2014 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Згідно ч. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, між сторонами укладено договір № 20 від 07.02.2011 року, за умовами якого ТОВ "НВП "Компресор" (виконавець) зобов'язався за завданням ТОВ "Балмолоко Плюс" (замовник) виконати роботи з реконструкції холодильного цеху (роботи з ремонту існуючого холодильного обладнання, поставку, монтаж та пусконаладку нового холодильного обладнання), а останній сплатити за це обладнання та виконані роботи.

За п. 1.2 зазначеного договору, загальна вартість договору становить 554 388 грн.

Пунктом 2.1 цього договору встановлено, що оплата здійснюється таким чином : - замовник здійснює передоплату 50 % від суми договору до початку робіт, - 30 % від суми договору по факту поставки обладнання та 20 % від суми договору після підписання акту приймання виконаних робіт.

07.02.2011 року сторони уклали договір № 126, за яким ТОВ "НВП "Компресор" зобов'язалось поставити ТОВ "Балмолоко Плюс" товар (компресорні запчастини), а останній прийняти його та розрахуватись за цей товар з правом на можливу відстрочку платежів.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе обов'язків апеляційним господарським судом встановлено, що на виконання умов зазначених договорів, за актами приймання виконаних робіт, складеними 30.03.2011 року та 25.05.2011 року відповідачу надано послуг з виконання підрядних робіт на загальну суму 381 396 грн., що у касаційній скарзі не оспорюється, а також поставлено матеріальних цінностей за видатковими накладними № РН-0000064 від 30.03.2011 року, № РН-0000108 від 25.05.2011 року та № РН-000125 від 15.06.2011 року загальною вартістю 160 008 грн. Проте платіжними дорученнями № 37 від 15.02.2011 року, № 137 від 25.05.2011 року, № 139 від 15.02.2011 року відповідач здійснив оплату виконаного та матеріальних цінностей лише частково у сумі 377 170 грн. і залишок заборгованості складає 144 218 грн.

Надаючи правову оцінку доказам у справі, наданими позивачем на підтвердження своїх вимог апеляційний господарський суд правильно зазначив, що твердження відповідача про неотримання товару по накладній № РН-0000064 від 30.03.2011 року на суму 109 992 грн. безпідставні, оскільки оплачуючи 25.05.2011 року рахунок від 30.03.2011 року № РН-0000064 на суму 109 992 грн. відповідач усвідомлював, що це є платою за отриманий по цій накладній товар, а тому за таких обставин, коли 277 194 грн. є лише частковою оплатою виконаних робіт, як і попередня оплата 10 000 грн. за отриманий товар по договору № 126 від 25.05.2011 року, апеляційний господарський суд прийшов до правильного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 144 218 грн., правомірно частково задовольнив позов, і підстав для скасування чи зміни постанови апеляційного суду за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко