Ухвала суду № 39941732, 28.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

"28" липня 2014 р.Справа № 915/509/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Жекова В.І., Сидоренка М.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.06.2014 р.

у справі №915/509/14

за позовом Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева"

до Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара"

про розірвання договору оренди, зобов'язання передати майно та стягнення 87017,80 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.06.2014 р. позов Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" задоволено повністю, розірвано договір оренди обладнання №457дп, укладений між Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" та Державним підприємством "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" 07.12.2011р., зобов'язано Державне підприємство "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" повернути Державному підприємству "Завод імені В.О. Малишева" закладний стенд для АДР 9953-6325 (1 шт.), закладний стенд для АДР 9953-6326 (1 шт.), кантувач для корпусу БТР-4Е АДР 9953-6328 (1 шт.), стягнуто з Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" на користь Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" 74502 грн. 41 коп. боргу, 6973 грн. 64 коп. індексу інфляції, 5541 грн. 75 коп. трьох відсотків річних та 4263 грн. судового збору.

25.07.2014 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшла змінена апеляційна скарга Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" на вищевказане рішення господарського суду Одеської області від 02.06.2014 р. у справі №915/509/14.

Ознайомившись з поданими матеріалами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно із ч.2 ст.44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України „Про судовий збір".

За вимогами п.2 ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати; за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України „Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пунктом 2 частини 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 р. №01-06/1175/2011 передбачено, що розміри ставок судового збору (станом на 1 січня календарного року) (стаття 4 Закону України „Про судовий збір") встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (МЗП). Розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру МЗП, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року). За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (абзац перший частини третьої статті 6 Закону України „Про судовий збір"). Наведене стосується об'єднання в одній позовній заяві вимог майнового і немайнового характеру, зв'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами (стаття 58 Господарського процесуального кодексу України), наприклад, про визнання недійсним правочину (господарського договору) та про витребування переданого за ним майна.

Таким чином, оскільки у даній справі об'єднано декілька позовних вимог, а саме дві немайнові - про розірвання договору та зобов'язання передати майно, а також майнова - про стягнення боргу, а апелянт просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області у повному обсязі, він мав сплатити судовий збір у зазначеному вище порядку та розмірі, а саме 2131,50 грн.

Як свідчать матеріали справи при поданні апеляційної скарги Державне підприємство "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" судовий збір взагалі не сплатило.

Скаржник відповідно до ст.5 Закону України „Про судовий збір" та норм чинного законодавства не звільнений від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Разом з тим, у резолютивній частині апеляційної скарги Державне підприємство "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" просить враховуючи майновий стан позивача, на підставі ст. 8 Закону України „Про судовий збір" звільнити його від сплати судового збору та посилається на неможливість перерахування судового збору у зв'язку із арештом Державною виконавчою службою банківських рахунків, нерухомого та рухомого майна.

Проте, колегією суддів відхиляється дане прохання скаржника, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України „Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Ствердження апелянта про те, що Державною виконавчою службою було здійснено арешт банківських рахунків, нерухомого та рухомого майна Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" є необґрунтованим та, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, недоведеними належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим колегія суддів не знаходить правових підстав для звільнення апелянта від сплати судового збору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Зважаючи на вищенаведене колегія суддів повертає апеляційну скаргу Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.06.2014 р. без розгляду.

Керуючись ст. 86, п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, колегія суддів.-

Ухвалила:

Повернути апеляційну скаргу Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.06.2014 р. у справі №915/509/14 без розгляду.

Справу №915/509/14 повернути до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Сидоренко М.В.