Рішення № 39941701, 23.07.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2014 р. Справа № 914/2115/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект», м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар», с.Бистриця Гірська Дрогобицького району Львівської області

про стягнення 134014,52 грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Горбань М.Ю.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект», м.Кривий Ріг Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар», с.Бистриця Гірська Дрогобицького району Львівської області про стягнення 134014,52 грн., з яких 120152,54грн. основного боргу, 8519,31грн. пені та 5342,67грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 18.06.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.07.2014р. Ухвалою суду від 02.07.2014р розгляд справи відкладено на 23.07.2014р. у зв’язку із неявкою сторін.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 23.07.2014р. не забезпечив, на адресу господарського суду Львівської області надійшла заява (вх.№31944/14 від 23.07.2014р.) про доручення до матеріалів справи клопотання та розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 23.07.2014р. повторно не забезпечив, кореспонденція, надіслана на зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу, а саме: 82190, Львівська область, Дрогобицький район, с.Бистриця Гірська, вул.Ювілейна, 108знаходитьсяв матеріалах справи, повернута суду установою зв’язку із відміткою «Адресат вибув».

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз’яснено, що за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи вищенаведене, суд, у відповідності до ст.75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв’язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» (постачальник за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дар» (покупець за договором, відповідач по справі) укладено договір поставки №161012-4 від 16.10.2012р., за яким постачальник зобов’язався передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця металопродукцію, надалі – «товар», а покупець – прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору (п.1.1).

Позивачем протягом жовтня та листопада 2012 року здійснено поставку товару загальною вартістю 255152,54грн., що підтверджується накладною №2436 та товарно-транспортною накладною №2436 від 25.10.2012р., підписаними представниками сторін та видатковою накладною №2718 та товарно-транспортною накладною №2718 від 15.11.2012р., підписаними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до п.2.2 договору, оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі або у рахунках. Договором, а саме п.2.5, встановлено, що покупець оплачує 100% вартості товару протягом 10 днів від дати поставки товару, якщо інше не зазначено у специфікаціях. Заявою (вх.№31944/14) ТзОВ «НВФ Дніпропроект» повідомлено суд, що специфікації у рамках договору поставки №161012-4 від 16.10.2012р. не підписувались.

Як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку позовних вимог та акті звірки взаємних розрахунків, підписаному позивачем та направленому відповідачу для підписання, станом на 25.06.2014р. отриманий товар оплачено відповідачем частково на суму 135000,00грн., відтак, у ТзОВ «Дар» утворилась заборгованість перед ТзОВ «НВФ Дніпропроект» в розмірі 120152,54грн. Інших доказів на підтвердження повної чи часткової оплати за договором до матеріалів справи не долучено.

Враховуючище вищенаведене, ТзОВ «НВФ Дніпропроект» звернулось до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 120152,54грн. основного боргу, 8519,31грн. пені та 5342,67грн. 3% річних.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на відсутність в матеріалах належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання ТзОВ «Дар» взятих на себе за договором зобов’язань з оплати товару, отриманого на підставі накладних №2436 від 25.10.2012р. та №2718 від 15.11.2012р., суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 120152,54грн. основного боргу обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договором, а саме п.5.2, встановлено, що за прострочення строків оплати товару, встановлених в цьому договорі та додатках до нього, покупець, на вимогу постачальника, сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки.

Суд звертає увагу, що Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.2,5 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз’яснено, що приписом ч.6 ст.232 ГК України, передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 8519,31грн. пені, нарахованих за період з 22.11.2013р. по 22.05.2014р., слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення 5342,67грн. 3% річних, суд зазначає, що відповідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши долучені до позовної заяви розрахунки, суд приходить до висновку, що позивачем враховано встановлений п.2.5 договору 10-денний строк для виконання зобов’язання із оплати, станом на 28.11.2012р. (дату початку проведення нарахувань 3% річних позивачем) ТзОВ «Дар» прострочило виконання зобов’язання з оплати за товар поставлений згідно накладних №2436 від 25.10.2012р. та №2718 від 15.11.2012р., однак при проведені розрахунків ТзОВ «НВФ Дніпропроект» не враховано, що кількість днів у 2012 році становила 366, а не 365, як звично. Провівши перерахунок, суд приходить до висновку, що до задоволення підлягають 5341,76грн. 3% річних, нарахованих за встановлений позивачем період з 28.11.2012р. по 22.05.2014р. включно (541 день).

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, суд приходить до висновку, що витрати зі сплати судового збору в розмірі 2509,89грн. слід покласти на відповідача

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар» (Львівська область, Дрогобицький район, с.Бистриця Гірська, вул.Ювілейна, буд.108; код ЄДРПОУ 32217045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» (Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, просп. Карла Маркса, буд.60, приміщення 41; код ЄДРПОУ 33718185) 120152,54грн. основного боргу, 5341,76грн. 3% річних та 2509,89грн. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 28.07.2014р.

Суддя Щигельська О.І.