Вирок № 39940555, 29.07.2014, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа 350/946/14-к

Номер провадження 1-кп/350/44/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2014 року смт.Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано - Франківської області

ускладі: головуючої судді Калиній Г.В.

з участю: секретаря судового засідання ВидойникІ.П. прокурора Максимів О.В.

захисника адвоката ОСОБА_1

представника потерпілої адвоката ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, з середньою освітою, одруженого, що має на утриманні малолітню дитину, не працюючого, раніше не судимого, громадянина України, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Злочин вчинено за наступних обставин.

7 березня 2014 року приблизно о 20 годині, керуючи автомобілем марки "ВАЗ21013" реєстраційний № НОМЕР_1 обвинувачений їхав автодорогою Т-0902 «Креховичі - Дзвіняч» у смт. Перегінськ по вул. С.Стрільців у напрямку смт. Рожнятів.

У цей час по лівому грунтовому узбіччі, в попутному напрямку ішла потерпіла ОСОБА_3 разом із своєю матір»ю ОСОБА_5

Обвинувачений ОСОБА_4 не врахував дорожню обстановку, не обрав у встановлених межах безпечну швидкість руху, проявив неуважність, не справився з керуванням та виїхав на ліве узбіччя, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3

При цьому обвинувачений ОСОБА_4 порушив такі пункти Правил дорожнього руху України:

2.3. б) яким передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну;

10.1. який зобов'язує водія перед будь - якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

12.1 яким визначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться , і стан транспортного засобу , щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

У результаті порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху України внаслідок дорожньо - транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні середнього ступеня тяжкості та легке тілесне ушкодження.

Свою вину у вчиненні злочину обвинувачений визнав повністю та пояснив, що злочин ним вчинено при викладених вище обставинах. Він дійсно у той вечір їхав автомобілем у смт. Перегінськ по вул. С.Стрільців. Його засліпило світлом фар зустрічного автомобіля і він, об»їзджаючи велосипедиста, що рухався у попутному йому напрямку, наїхав на потерпілу, спричинивши їй тілесні ушкоджження середнього ступеню тяжкості. Відразу з місця пригоди він завіз її до лікарні, надавав кошти на її лікування, а також відшкодував частково заподіяну їй моральну шкоду. Всього витрати на лікування склали 11760 гривень. Крім того сплатив матері потерпілої 9900 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Не заперечує, що остання в підтвердження отримання коштів написала розписку де зазначила, що отримала кошти в рахунок відшкодування витрат на лікування, однак вона не представила підтверджуючих документів на ці витрати, тому він рахує, що частково давав кошти і в рахунок відшкодування моральної шкоди. Будь яких письмових доказів у підтвердження своїх доводів щодо часткового відшкодування моральної шкоди представити суду не може.

У вчиненому щиро розкаюється. Він не хотів вчинити дану ДТП, не бажав спричинення потерпілій тілесних ушкоджень. У зв»язку з цим дуже морально страждає. Просить про проведення по справі скороченого судового слідства, оскільки вважає недоцільним дослідження зібраних по справі доказів, у підтвердження його вини у вчиненні злочину, які він не оспорює.

Усвідомлює, що його діями заподіяні фізичні і моральні страждання потерпілій, однак на даний час знайти додаткові кошти на відшкодування моральної шкоди не має можливості, оскільки не має робти, має на утриманні малолітню дитину, на лікування потерпілої позичив багато грошей, які не має можливості віддати.

Він є єдиним працюючим членом родини. Сам хворіє і потребує коштів на лікування. Його сім»я перебуває у тяжких матеріально-побутових умовах. Тому просить відмовити у стягненні з нього на користь потерпілої додаткових коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди. Позов прокурора про відшкодування витрат лікувальному закладу на лікування потерпілої визнає.

Просить застосувати щодо нього Закон України "Про амністію у 2014 році" та звільнити від покарання, оскільки має на утриманні малолітню дитину та вчинив злочин до прийняття зазначеного закону.

Вислухавши думки учасників процесу суд приходить до висновку, що показання ОСОБА_4 щодо обставин вчинення злочину не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту та обставин вчинення злочину, істинності та добровільності його позиції.

За таких обставин, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються. Обвинуваченому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці фактичні обставини в апеляційному порядку та ухвалено, судове слідство обмежити допитом обвинуваченого і потерпілої і дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого та підтверджують позовні вимоги потерпілої.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 дала показання про те, що 7 березня цього року вечором поверталася додому з церкви і на обочині дороги була збита автомобілем під керуванням обвинуваченого.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень вона терпіла сильні фізичні болі та моральні страждання, оскільки з часу отримання травм по сьогоднішній час продовжує безперервно лікуватися, перенесла хірургічне втручання. Тривалий період часу лежала на витяжці і потребувала стороннього догляду. По даний час позбавлена можливості спілкуватися з друзями і знайомими, у звичному режимі навчатися, оскільки обмежена в рухах відповідним шийним корсетом та милицями. Крім того вона переживає чи внаслідок отриманих травм зможе у майбутньому вести звичний спосіб життя, створити сім»ю, народжувати дітей, нормально вчитися та працювати за спеціальністю. Можливо їй буде потрібна ще одна дороговартісна операція. Вона просить про відшкодування саме моральної шкоди. Витрати на лікування обвинувачений відшкодував частково її матері, а тому такі вимоги до нього не заявляються.

Просить стягнути з обвинуваченого в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000 гривень та витрати на отримання правової допомоги в розмірі 500 гривень. Кошти, що вона просить стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди будуть витрачені на її можливе лікування в майбутньому.

Допитана в судовому засіданні як свідок мати потерпілої ОСОБА_5 дала показання про те, що внаслідок отриманих травм її дочка тривалий час лікувалася у стаціонарі, перенесла операцію, внаслідок чого вона понесла значні матеріальні витрати. Обвинувачений частково відшкодував ці витрати, у загальному підсумку повернув їй біля 20000 гривень. Тому на даний час не стоїть питання про відшкодування матеріальної шкоди.

Крім понесених особисто нею матеріальних витрат, дочка терпіла фізичний біль, морально страждала, оскільки не могла самостійно рухатися, без її допомоги себе обслуговувати, у звичному режимі вчитися, спілкуватися із друзями - студентами. До цього часу невідомо, які наслідки буде мати травма хребта, чи зможе дочка бути фізично повноцінною.

Висновком експерта № 137 від 6 червня 2014 року (а.с. 96-99 ) підтверджено, що у ОСОБА_3 малися тілесні ушкодження у виді закритої черепно - мозкової травми з переломом лобної кістки, забоєм головного мозку легкого ступеня; перелому дужки 5-го шийного хребця з підвивихом до переду; закритого уламкового перелому верхньої третини правої стегнової кістки із зміщенням уламків по ширині та довжині; закритого перелому правої лонної та правої сідничної кісток, синця в ділянці голови.

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд приймає до уваги, що він вчинив злочин середньої тяжкості та його особу, те що до кримінальної відповідальності він притягається вперше, позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні малолітню дитину та непрацюючу дружину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд не вбачає, а обставинами що пом»якшують його покарання визнає щире розкаяння у вчиненні злочину та сприяння органам досудового слідства у його розкритті, його активне відшкодування витрат на лікування потерпілої, що злочин вчинено з необережності, а також його тяжке матеріальне становище та стан його здоров»я.

За таких обставин суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді обмеження волі у межах санкції ст. 286 ч.1 КК України з позбавленням спеціального права.

Відповідно до п. в ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році", постановлено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Обвинувачений має сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, з необережності вчинив даний злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості. Злочин вчинено до вступу у дію закону України «Про амністію у 2014 році», а тому ОСОБА_4 підлягає до звільнення від призначеного судом покарання за вчинення даного злочину.

Потерпілою заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди та судових витрат, який підлягає до часткового задоволення, з врахуванням глибини та тривалості моральних страждань потерпілої та поведінки самого обвинуваченого після вчинення злочину, його тяжкого матеріального становища та стану його здоров»я.

Суд вважає не доведеними посилання обвинуваченого на те, що він крім відшкодування всіх витрат на лікування частково відшкодував потерпілій і моральну шкоду заподіяну спричиненням травм, оскільки вони є голослівними і не підтверджені будь-якими об»єктивними доказами.

Зокрема матеріальні витрати на лікування потерпілої несла її мати. Обвинувачений відшкодовував ці витрати останній і з цього приводу у них були свої взаєморозрахунки. Позов про відшкодування цих витрат у процесі даного кримінального провадження не заявлений, а тому це питання не є предметом дослідження у рамках даного кримінального провадження.

Моральна шкода полягає у терпінні фізичного болю та моральних страждань саме потерпілим і підлягає до відшкодування останньому. Обвинувачений не надав суду будь-якого доказу про те, що обговорював з потерпілою розмір відшкодування їй особисто за спричинені моральні страждання чи що він їй особисто надавав будь-які кошти саме в рахунок відшкодування моральних і фізичних страждань.

За таких обставин у суду відсутні підстави для висновку, що така моральна шкода потерпілій відшкодована хоч би частково.

Також суд приймає до уваги, що у суму відшкодування моральної шкоди потерпіла заклала ризики майбутнього лікування, що не може відшкодовуватися шляхом відшкодування моральної шкоди, а при понесенні фактичних витрат може бути відшкодовано у порядку відшкодування матеріальної шкоди.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України, та з врахуванням матеріального становища обвинуваченого відповідно до ст. 119 КПК України вважає за можливе звільнити його від процесуальних витрат по справі за проведення експертиз.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України та призначити йому покарання - один рік обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.

На підставі п. в ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році" звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від призначеного судом основного та додаткового покарання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 20000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 500 гривень судових витрат по справі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Івано-Франківської обласної клінічної лікарні на р\р 35416001019134, МФО 836014 код 01993150 в ГУДКСУ в Івано-Франківській області 1065 гривень 41 копійку витрат на лікування потерпілої.

Процесуальні витати на проведення судових експертиз віднести за рахунок держави.

До вступу вироку у законну силу запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 залишити попередньо обраний - особисте зобов»язання.

Речові докази по справаі: автомобіль марки "ВАЗ21013" реєстраційний № НОМЕР_1, який зберігається в обвинуваченого передати власнику ОСОБА_8, а одяг та інші особисті речі потерпілої, що зберігаються у камері зберігання речових доказів Рожнятівського РВ УМВС - потерпілій ОСОБА_3

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Рожнятівський районний суд протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя