Вирок № 39940250, 03.06.2014, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/611/14-к

Провадження № 1-кп/386/52/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 року смт. Голованівськ Голованівський районний суд Кіровоградської області

у складі головуючого судді Гут Ю.О.

при секретареві Прядун А.В.

з участю прокурора Сіренченко О.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Голованівськ кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12014120130000170 від 09.05.2014 року про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шепилове Голованівського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, стан здоровя задовільний, одруженого, не військовозобов'язаного, утриманців та пільг не має, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України;

угоду про примирення від 21.05.2014 року між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В

26.05.2014 року з прокуратури Голованівського району Кіровоградської області до Голованівського районного суду Кіровоградської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно: ОСОБА_1, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 2014120130000170 від 09.05.2014 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України разом з угодою про примирення укладеною між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 від 21.05.2014року, відповідно до якої сторонами кримінального провадження визнано наступне обвинувачення:

ОСОБА_1 скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжка), при таких обставинах:

05 травня 2014 року ОСОБА_1 в денний час перебуваючи на території місцевого кладовища с. Шепилове Голованівського району розташованого по вулиці Каліна, де у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме металевої огорожі, розташованої навколо однієї із могил. Реалізуючи свій намір на викрадення чужого майна ОСОБА_1 ввівши ОСОБА_3 в оману, якому він повідомив, що огорожа навколо могили належить його родичам, та близько 12 години 00 хвилин спільно з ОСОБА_3, на мотоциклі останнього приїхали на територію місцевого кладовища, де ОСОБА_1 шляхом вільного доступу демонтував, таємно викрав та обернув на свою користь металеву огорожу вартістю 225 грн., належну ОСОБА_2, яка була встановлена навколо могили ОСОБА_4, внаслідок чого заподіяв матеріальної шкоди ОСОБА_2 на вказану суму.

Вказана угода про примирення ініційована підозрюваним ОСОБА_1 та погоджена потерпілим ОСОБА_2

Згідно вказаної угоди ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю визнав свою вину у таємному викрадені чужого майна (крадіжца), та беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_2 від висунення вимог та претензій матеріального характеру до ОСОБА_1 в рамках даного кримінального провадження, повністю відмовиться, у зв'язку з тим, що матеріальна шкода заподіяна даним кримінальним правопорушенням відшкодована ї

йому в повному обсязі.

Сторони кримінального провадження погодились на призначення покарання підозрюваному ОСОБА_1 по ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді штрафу у виді громадських робіт строком на 100 годин.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України , тобто у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), визнав повністю та пояснив, що дійсно заволодів чужим майном потерпілого ОСОБА_2 за обставин викладених в обвинувальному акті та угоді про примирення.

Потерпілий претензій матеріального та морального характеру до нього не має. Між ними укладено угоду про примирення , ініціатором якої був він сам.

Він розуміє свої права , визначені в п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України , тобто , що він має право на судовий розгляд в повному обсязі, йому зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, характер обвинувачення , вид та міра передбаченого угодою покарання.

Угоду з потерпілим про примирення він уклав добровільно, просить її затвердити.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не зявився з причин незадовільного стану здоровя, надіслав до суду про це письмову заяву, в якій окрім цього зазначив, що рішення про укладення угоди про примирення 21.05.2013 року вони з ОСОБА_1 приймали самостійно вдобровільному стані. При укладенні угоди про примирення на нього не було від ОСОБА_1 та інших осіб. просить угоду про примирення затвердити та не заперечує проти зазначеної в угоді про примирення міри покарання у вигляді 100 годин громадських робіт.

Матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_1 він не має.

Прокурор клопотання обвинуваченого та потерпілого про затвердження угоди про примирення підтримав, вважає , що вона відповідає вимогам закону , тому її необхідно затвердити, визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначити йому узгоджене угодою покарання по ч. 1 ст. 185 КК України у виді громадських робіт строком на 100 годин.

Суд, розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, заслухавши обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2 прокурора, дійшов до висновку, що угода про примирення підлягає затвердженню виходячи з наступного :

Згідно ч. 5 ст.469 КПК України укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватись в будь - який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно п. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Як вбачається з наданих суду матеріалів ОСОБА_1 19.05.2014 року було повідомлено про підозру. Угода про примирення укладена 21.05.2014 року після повідомлення про підозру .

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковані як кримінальне правопорушення , передбачене ч. 1 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яке , згідно ст. 12 КК України, відноситься до кримінальних правопорушень невеликої тяжкості.

Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє свої права , визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення сторонами угоди про примирення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій ,будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді,умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, не порушують законних прав та інтересів сторін .

Міра покарання, яка узгоджена сторонами, є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого і відповідає вимогам та загальним засадам призначення покарання, передбачена санкцією ч. 1 ст. 185 КК України .

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право , зокрема , затвердити угоду. За умовами ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок , яким затверджує угоду , і призначає узгоджену сторонами міру покарання .

Суд, заслухавши показання обвинуваченого, оглянувши письмову заяву потерпілого, дослідивши обвинувальний акт, угоду про примирення, матеріали досудового розслідування дійшов до висновку, що ОСОБА_1 бґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, кримінальне провадження свідчить про наявність обставин та фактичних підстав для визнання винуватості і його дії вірно кваліфіковані по ч. 1 ст. 185 КК України .

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, угода про примирення не суперечить положенням ч.2, 4 ст. 469 КПК України , за своїм змістом відповідає вимогам ст. 473 КПК України та ч. 1 ст. 185 КК України , в тому числі стосовно міри та виду узгодженого сторонами покарання та наслідків невиконання угоди .

Суд не має сумнівів в тому, що обвинувачений цілком розуміє , що він має право на судовий розгляд , під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, а обвинувачений має права, визначені пунктом першим ч. 4 ст. 474 КПК України та розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди , передбачені ст. 473 КПК України, зокрема, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи ,які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом , він цілком розуміє свої права, передбачені ч. 5 ст. 474 цього Кодексу.

Суд переконався в тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком примусу, застосування насильства, погроз або наслідком обіцянок чи дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Підстав для відмови в затверджені угоди судом не встановлено.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним необхідно затвердити, обвинуваченого визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України , так як вина його доведена і його дії вірно кваліфіковані по ч. 1 ст. 185 КК України та призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.

Цивільний позов по справі не заявлено, судові витрати та речові докази відсутні.

Запобіжний захід відповідно до видів, передбачених ст. 131 КПК України, обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст.ст. 314,373,374,468,469,471,473,475 КПК України , суд

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про примирення , укладену 21.05.2014 року між сторонами кримінального провадження - обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 1-кп/386/52/14 зареєстрованому в ЄРДР за № 12014120130000170 від 09.03.2014 за ч. 1 ст. 185 КК України.

На підставі затвердженої сторонами кримінального провадження угоди про примирення ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити ОСОБА_1 по ч. 1 ст. 185 КК України, узгоджене потерпілим та підозрюваним в угоді про примирення від 21.05.2014 року, покарання у вигляді 100 (сто) години громадських робіт.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_1 не обиралась.

Речові докази по кримінальному провадженні відсутні.

Матеріали досудового провадження в одному томі на 81 аркуші витребувані судом, долучити до матеріалів судового провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області через Голованівський районний суд Кіровоградської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок , якщо його не скасовано , набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції .

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку .

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення .

Учаснику судового провадження , який не був присутній в залі судового засідання , копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя Ю. О. Гут