Постанова № 39940044, 11.06.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 червня 2014 р. № 820/4958/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Маренич Т.О.

за участю:

представника позивача - Копійки О.С.,

представника відповідача - Токаренко Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю до Харківської митниці Міндоходів, Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Спільне підприємство "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Міндоходів, в якому просить суд:

- скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000029/1 від 19.09.2013 року;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00034 від 19.09.2013 року;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю надмірно сплачені 34947,66 грн. податку на додану вартість;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю надмірно сплачені 15885,30 грн. мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю судовий збір у розмірі 255 грн. 78 коп.;

- стягнути з Харківської митниці Міндоходів витрати, пов'язані із прибуттям до суду, які понесені позивачем у розмірі 469, 43 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківської області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що декларантом підприємства було подано до ВМО "Вантажний" митного поста " Куп'янськ" митну декларацію за формою МД-2 № 807010001/2013/807346 для митного оформлення товару: ікра оселедця солоно -морожена. Митна вартість товару була розрахована декларантом вірно та становить 344706 грн. за 20000 кг. (нетто) товару. Проте, відповідачем відмовлено в митному оформленні згаданої митної декларації та прийнято спірне Рішення про коригування митної вартості товару № №807010001/2013/000029/1 від 19.09.2013 року, за яким позивачу скориговано митну вартість товару у більшу сторону. На підставі даного Рішення відповідачем прийнято спірну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00034 від 19.09.2013 року. Не погодившись з таким рішенням митного органу, декларант позивача, керуючись ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України та враховуючи митну вартість, встановлену у рішенні, подав до органу доходів і зборів нову митну декларацію за формою МД-2 № 807010001/2013/807359, за результатами митного оформлення якої органом доходів і зборів було випущено той же товар (ікра оселедця солоно -морожена) у вільний обіг під фінансові гарантії. У спірному рішенні орган доходів і зборів не погодився з митною вартістю товару позивача та зробив коригування митної вартості у більшу сторону, а саме: підвищив її до 503559 грн., що на 158 853 грн. збільшило загальну митну вартість товару. Це в свою чергу призвело до збільшення на 15 885, 30 грн. мита, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання.

Позивач вважає, що рішення та картка відмови митного органу підлягають скасуванню, оскільки є безпідставними, необґрунтованими, упередженими та такими, що суперечать чинному законодавству. Так, за судженням позивача, митним органом допущено у спірному Рішенні порушення, зокрема у графі 33 Рішення: не вказано встановлених законом підстав, що слугували підставою для його прийняття.

Стосовно майнової вимоги позивач зазначає, що він звертається до суду за захистом порушених прав і інтересів з вимогою спочатку скасувати вищевказані рішення та картки відмови відповідача тому, що неправильна оцінка митної вартості товарів у Рішенні №807010001/2013/000029/2 від 19.09.2013 року і призвела до матеріальних збитків позивача у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання при подальшому митному оформленні товару, який він був вимушений сплатити для недопущення псування товару, а у наступній позовній вимозі (майновій) позивач, реалізуючи свої права закріплені ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає стягнути на його користь з Державного бюджету України суму надміру сплачених ним платежів - як логічний наслідок скасування оскаржуваних рішень та картки відмови судом та відновлення порушеного правого становища позивача, яке існувало до прийняття спірних рішень та картки відмови митним органом та оформлення нової ВМД.

Окрім того, позивач, посилаючись на ч. 1 ст. 87 та ст. 91 КАС України, просить суд стягнути з відповідача - Харківської митниці Міндоходів витрати, пов'язані із прибуттям до суду, які понесені позивачем у розмірі 469, 43 грн. з розрахунку: 29, 9 літрів фактично витраченого за поїздку бензину Х вартість одного літру бензину = 469, 43 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вказані вище обставини, просив суд прийняти рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідач - Харківська митниця Міндоходів, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що спірні рішення винесені на підставі, у межах повноважень відповідача і у спосіб, передбачений законом. Так, 18.09.2013р. до відділу митного оформлення "Вантажний" митного поста " Куп'янськ " для здійснення митного контролю декларантом позивача - СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" ТОВ, було заявлено до митного оформлення митну декларацію від 18.09.2013р. № 807010001/2013/807346, товар: ікра оселедця солоно-морожена, без ястикової оболонки, витримана в розчині з низьким вмістом солі, виду: "CLUPEA HARENGUS", в картонних коробах по 20 кг, виробник: "NORWAY PELAGIC AS" (SF 225) NO, торгова марка відсутня, дата виготовлення: вересень 2012р., 1000 коробів, картонні короби на дерев'яних піддонах. Заявлена митна вартість -2, 05 дол. США/кг. Однак, декларантом не подано основних обов'язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, передбачених п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. По вказаній МД спрацювали профілі ризику, два з яких мають наступну сферу: "Митний режим: Імпорт. Можливий характер порушення: заниження/завищення митної вартості товару. Можлива мета порушення: уникнення сплати/зменшення розміру ввізного мита". Програма "Інспектор -2006" обрала форму митного контролю у виді контролю правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з необхідністю перевірити достовірність складових митної вартості товарів, а саме додаткові нарахування до ціни угоди. Можливе страхування оцінюваних товарів. Можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів". Посадовими особами митниці під час перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлено, що згідно інформації спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України митна вартість товару "ікра оселедця солоно-морожена" з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, перевищує заявлену декларантом. Вартість товарів згідно Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України - 3, 15 дол. США/кг. Вказане порівняння здійснено на виконання п. 2.5 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 13.07.2012р. № 362, відповідно до якого робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Також виявлено, що до митної вартості не включені витрати на експедиційні послуги.

Відповідно до п. 5 ст. 55 та п. 4 ст. 57 МК України, з декларантом СП "УВРК" ТОВ проведено процедуру консультації з метою обміну наявної у кожного з них інформації та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Для прийняття рішення про визнання заявленої декларантом митної вартості товару у декларанта витребувані додаткові документи, перелік яких відображено на зворотному боці декларації митної вартості. Декларант ознайомлений з зазначеним переліком документів, про що свідчить його особистий підпис. Крім того, зроблено запис про неможливість надання витребуваних документів. Подання витребуваних документів є обов'язковим за їх наявності у декларанта. На даний час витребуваних документів до митного органу не подано. Вказане не дозволило перевірити наявність/відсутність складових митної вартості, і тому твердження позивача стосовно подання ним всіх необхідних документів для підтвердження складових митної вартості до митного оформлення, є безпідставним.

Таким чином, за результатами проведеної консультації з декларантом, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000029/1 від 19.09.2013 року за резервним методом, яким скориговано митну вартість товарів. У графі 33 оскаржуваного Рішення наведено причини не застосування методів, передбачених ст. ст. 59-63 МК України та джерела інформації для прийняття рішення. Відповідач стверджує, що Харківською митницею Міндоходів відмовлено у митному оформленні законно та обґрунтовано, на підставі п. 2, 3 ч. 6 ст. 54, ст. 256 МК України у спосіб, визначений Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документу, затвердженого наказом Мінфіну України від 20.05.2012 р. № 631, зареєстрованого в Мінюсті України № 10.08.2012 за № 1360/21672 та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807010001/2013/00034 від 19.09.2013 року. Декларант скористався правом на митне оформлення нової МД з наданням гарантій. Кошти у розмірі 50832, 96 грн. станом на 14.04.2014 року перераховані до Держбюджету. (термін перерахування складає 90 календарних днів з дати митного оформлення). За судженням відповідача, за вказаний період декларант мав право надати витребувані митним органом додаткові документи та/або звернутись до митного органу із заявою про перегляд або скасування Рішення про коригування митної вартості, однак, на сьогоднішній день до Харківської митниці Міндоходів документи не надані.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених сум митних платежів, відповідач зазначає, що дана вимога, на його думку є безпідставною з огляду на те, що позивач в установленому законом порядку заяву про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість не надавав, рішення про коригування митної вартості товарів на час розгляду справи у суді не скасовано. Також, на думку останнього, немає підстав для стягнення з митниці на користь позивача 469, 43 грн. як витрат, пов'язаних із прибуттям до суду.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав письмові заперечення на позов, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, у судове засідання уповноваженого представника не направив, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений судом належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надавав.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступних висновків:

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач - СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" ТОВ, під час здійснення імпортної зовнішньоекономічної операції за укладеним з резидентом Norway Pelagic AS контрактом №1205/08 від 12.05.2008р. (а.с. 68-73) в особі декларанта подав до Харківської митниці Міндоходів митну декларацію за формою МД-2 № 807010001/2013/807346 для митного оформлення товару: ікра оселедця солоно -морожена, без ястикової оболонки, витримана в розчині з низьким вмістом солі, виду: "CLUPEA HARENGUS", в картонних коробах по 20 кг, виробник: "NORWAY PELAGIC AS" (SF 225) NO, торгова марка відсутня, дата виготовлення: вересень 2012р., 1000 коробів, картонні короби на дерев'яних піддонах.

Суд відзначає, що за умовами вказаного вище контракту, товар упакований у короба чи відра, тара не повертається, у вартість товару входить упаковка, наклеювання етикеток, вид, кількість, ціна товару фіксується в інвойсі та/або специфікації, по кожній окремій поставці конкретні умови поставки товару оговорюються в інвойсі, всі умови оплати зафіксовані у інвойсах, супроводжуючих кожну партію товару. За умовами договору відповідно інвойсу 76419 (а.с. 74) ціна за 20000кг (нетто) товару становить 42000 дол. США, що дорівнює 335706 грн. Згідно цього ж інвойсу встановлено відстрочку оплати терміном у 60 днів з дати інвойсу. Оскільки у інвойсі № 76419 було встановлено умови поставки СІF Клайпеда (Іncoterms 2010), позивач користувався послугами перевізника за Договором про надання послуг з перевезення № 25/02-03 від 25.02.2013р. (а.с. 77-79), навантаження товару на транспорт перевізника було здійснено силами та за рахунок продавця. Ціна послуг перевезення з м. Клайпеда (Литва) до пп Ягодин (Україна) становить 9000 грн. (без ПДВ) (рахунок - фактура № 104 - а.с. 80), відстрочка оплати послуг становить 20 днів. Таким чином, сума складових митної вартості товару визначена позивачем у 42000 дол. США + 9000 грн. = 344706 грн., що і було відображено декларантом при митному оформленні товару у митній декларації № 807010001/2013/807346. (а.с. 14).

Внаслідок реалізації у спірних правовідносинах владної управлінської функції, Харківською митницею було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим прийнято Рішення про коригування митної вартості товару № №807010001/2013/000029/1 від 19.09.2013 року (а.с. 10-11), за яким позивачу скориговано митну вартість товару у більшу сторону, а саме: підвищено її до 503559 грн., що на 158 853 грн. збільшило загальну митну вартість товару. Це в свою чергу призвело до збільшення на 34947, 66 грн. ПДВ та до збільшення на 15885, 30 грн. мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання.

На підставі даного Рішення відповідачем також прийнято Рішення про відмову в митному оформленні товару у вигляді картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00034 від 19.09.2013 року (а.с. 12-13).

Не погодившись з таким рішенням митного органу, декларантом подано органу доходів і зборів нову митну декларацію за формою МД-2 № 807010001/2013/807359, за результатами митного оформлення якої органом доходів і зборів випущено той же товар (ікра оселедця солоно -морожена) у вільний обіг під фінансові гарантії.

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірних рішень суб'єкт владних повноважень обрав положення п. 2, 3 ч. 6 ст. 54, ст. 256 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб'єкта владних повноважень про непідтвердження платником податків основними обов'язковими документами за наслідками процедури консультацій підстав для застосування основного методу визначення митної вартості товару та наявність у розпорядженні митного органу цінової інформації про інший (вищий) рівень цін на ідентичний або подібний товар.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що критерії правомірності рішень та діянь суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що правовідносини з визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування унормовані приписами глави 9 розділу ІІІ Митного кодексу України.

За правилами ст.57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч.5 ст.57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч.7 ст.57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст.57).

Оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.69, 70, 71, 86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах на момент прийняття суб'єктом владних повноважень спірних рішень не існувало законодавчо запроваджених перешкод для визначення митної вартості імпортованого платником податків товару відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.

Так, подані до митного оформлення декларантом документи повністю задовольняли вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали достатніх підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердженості чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

При цьому, суд бере до уваги, що у розумінні ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю є ціна товару, збільшена на розмір платежів, перелічених у ч.10 цієї ж статті.

Частиною 2 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли 1) перелічені документи містять розбіжності, 2) перелічені документи містять ознаки підробки, 3) перелічені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, 4) перелічені документи не містять відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У ході розгляду справи судом встановлено, що іноземний контрагент позивача - резидент Norway Pelagic AS згідно з поданими до митного оформлення документами є виробником імпортованого товару.

Суб'єкт владних повноважень цієї обставини при здійсненні митних процедур під сумнів не поставив, належних та допустимих згідно з ст. 70 КАС України доказів на спростування достовірності цієї обставини до суду не подав.

Отже, за відсутності ознак пов'язаності імпортера з іноземним контрагентом, за відсутності ознак, котрі б показували на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки, відносно такої складової митної вартості товару як ціна придбання митний орган не мав фактичних даних вважати подані платником податків документи про ціну придбання неповними чи недостовірними.

З наявних у справі документів випливає, що стосовно інших складових митної вартості суб'єкт владних повноважень також не мав підстав для сумніву в достовірності та правильності їх визначення платником податків.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що процедура консультацій у спірних правовідносинах була проведена митницею формально, оскільки декларантом разом з митною декларацією було подано до митного органу документи, перелік яких наведений у графі 44 декларації, відповідно до класифікатора документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій" від 20.09.2012р. № 1011, та, як вказано у спірній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807010001/2013/00034, для проведення митного оформлення та встановлення митної вартості декларантом було подано до митного органу: міжнародна автомобільна накладна (СМR), рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг, рахунок - фактура (інвойс), зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товару, доповнення до договору, договір на перевезення, копія митної декларації країни відправлення. Даний товар ліцензуванню не підлягає та страхування товару позивачем не здійснювалось.

Отже, в пакеті з первісною вантажною митною декларацією декларантом були подані всі необхідні документи, передбачені ч.1 та ч. 2 ст. 53 МК України.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54); за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54).

Відповідно до п.1 ч.4 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В силу положень ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Проте, під час розгляду справи суб'єктом владних повноважень не надано до суду жодних фактичних даних, які б засвідчували, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв'язку з неподанням митницею доказів правомірності та обґрунтованості рішень про застосування резервного методу визначення митної вартості товару відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, слід дійти висновку про обґрунтованість доводів платника податків.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що реалізація суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінської функції в порядку ч.1 ст. 55 Митного кодексу України шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та в порядку ч.6 ст.54 Митного кодексу України шляхом прийняття рішення про відмову в митному оформленні товару у вигляді картки відмови у митному оформленні товарів здійснена безпідставно.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов в цій частині належить задовольнити.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю надмірно сплачених 34947,66 грн. податку на додану вартість та 15885,30 грн. мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, суд зазначає наступне:

Положення статті 301 МК України визначають порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів лише з обмеженого кола підстав, особливістю яких є безспірний характер: якщо законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом; у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, якщо здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим; якщо відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; якщо митну декларацію змінено або визнано недійсною; якщо у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу; якщо платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Також безспірний порядок повернення коштів врегульовано і Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, що затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618.

З огляду на викладене, невикористання Підприємством правових механізмів, передбачених наведеним нормативним актом та статтею 301 МК України, не є підставою для відмови в задоволенні вимоги про стягнення шкоди, понесеної позивачем внаслідок винесення суб'єктом владних повноважень неправомірних рішень, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Слушність такого висновку підтверджена ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.04.2014 року (а.с. 140-146) у справі № К-/800/671/14 і окружний адміністративний суд не знаходить правових підстав для залишення при розв'язанні спору поза увагою правових позицій, які викладені адміністративним судом касаційної інстанції в даному судовому акті.

Слід також відзначити, що позивачем надано суду копію заяви, адресовану Харківській митниці Міндоходів, за вих. № 252 від 03.04.2014р. (а.с. 115-117), згідно якої СП "УВРК" ТОВ просить митниці повернути надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 34947,66грн. та надмірно сплачене мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у сумі 15885,30грн. Вказана заява була направлена на адресу митниці рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується описом вкладення в цінний лист (а.с. 118).

Представник відповідача під час розгляду справи заперечував факт надходження на адресу митниці вказаної вище заяви та пояснив, що ніякого рішення за заявою СП "УВРК" ТОВ митницею не приймалося.

Суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з Харківської митниці Міндоходів на користь позивача витрат, пов'язаних із прибуттям до суду у розмірі 469, 43 грн. з огляду на таке.

Частиною 1 статті 87 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Стаття 91 КАС України визначає, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Надані позивачем докази в обґрунтування вимоги щодо компенсації відповідачем витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту, не можуть бути взяти до уваги судом, оскільки не є беззаперечними та не можуть бути об'єктивно перевірені судом.

Судові витрати по справі слід розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю до Харківської митниці Міндоходів, Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області про скасування рішення - задовольнити частково.

Скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000029/1 від 19.09.2013 року.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00034 від 19.09.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю (63702, Харківська область, м.Куп'янськ, вул.Дзержинського, буд.55, код ЄДРПОУ - 30665859) надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 34947,66грн. (тридцять чотири тисячі дев'ятсот сорок сім гривень шістдесят шість копійок) та надмірно сплачене мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у сумі 15885,30грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень тридцять копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю (63702, Харківська область, м.Куп'янськ, вул.Дзержинського, буд.55, код ЄДРПОУ - 30665859) судовий збір у розмірі 255 грн. 78 коп. (двісті п'ятдесят п'ять гривень сімдесят вісім копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 16 червня 2014 року.

Суддя Панченко О.В.