Постанова № 39940037, 28.07.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2014 року № 813/4248/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лейко-Журомської М.В. розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом Великомихайлівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Великомихайлівський районний центр зайнятості звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 964,72 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, перебуваючи на обліку у центрі зайнятості як безробітний та одержуючи допомогу, був зареєстрований як фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності. Оскільки відповідач не міг підпадати під категорію безробітного та отримувати допомогу з безробіття, то незаконно отримані від центру зайнятості матеріальне забезпечення і вартість наданих соціальних послуг підлягають до стягнення з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

02 липня 2014 року відкрито скорочене провадження у справі. Відповідачу надано строк для подання заперечення на позов або заяви про визнання позову, роз'яснено наслідки такого неподання.

Оскільки відповідач повідомлений належним чином та з врахуванням того, що від нього не надходило заперечення на позов, суд вважає за можливе, відповідно до частини 3 статті 183-2 КАС України, розглядати справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи судом встановлено, що 17 січня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Великомихайлівського районного центру зайнятості в пошуках роботи та йому надано статус безробітного на підставі власноручно підписаної ним заяви.

За час перебування на обліку у центрі зайнятості ОСОБА_1 отримував матеріальне забезпечення та соціальні послуги, зокрема йому було виплачено допомогу з безробіття з 17 січня 2005 року по 24 січня 2006 року в сумі 964,72 грн.

На виконання своїх повноважень, центром зайнятості було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», про що складено акт № 92 від 17 березня 2014 року.

За результатами розслідування встановлено, що відповідач в період перебування на обліку як безробітний, з 10 квітня 2003 року був зареєстрований як фізична особа - приватний підприємець, тому не міг підпадати під категорію безробітного, отримувати соціальні послуги та матеріальне забезпечення.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року №803-XII (в редакції від 23.02.2006 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Пунктом б частини 3 статті 1 цього Закону передбачено, що до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

У матеріалах справи наявна копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що з 10 квітня 2003 року ОСОБА_1 був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець.

Суд зазначає, що статтею 43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що датою внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є дата державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

В розділі IV Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» зазначено, що для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, фізична особа-підприємець не раніше 2 місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) документи, які передбачені частиною 9 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Відповідно до статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця саме з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Згідно з пунктом 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частина 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», передбачає, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, на момент звернення до центру зайнятості відповідач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, а тому в розумінні Закону України «Про зайнятість населення» належав до зайнятого населення.

Оскільки відповідачу здійснено нарахування та виплату матеріального забезпечення та соціальних послуг у сумі 964,72 грн., такі підлягають поверненню.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 скеровувалась претензія щодо відшкодування коштів, проте такі кошти ним не повернуті.

Доказів вжиття заходів щодо погашення заборгованості відповідачем суду не представлено, не надано доказів на спростування вимог.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 160-163, 183-2, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Великомихайлівського районного центру зайнятості (Одеська область, смт. Велика Михайлівка, вул.. Леніна, 103а; код ЄДРПОУ 20995752) кошти в сумі 964,72 грн. (дев'ятсот шістдесят чотири гривні 72 коп.).

Судові витрати з сторін не стягуються.

Постанова виконується негайно.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі протягом десяти днів з дня одержання копії постанови апеляційної скарги, яка подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків оскарження її в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя М.В. Лейко-Журомська