Ухвала суду № 39939933, 09.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2014 рокусправа № 804/1608/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Головного Управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Дніпропетроській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 рок позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: Визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.11.2013 року ВП № 40776487, яка винесена державним виконавцем Бакай О.М. Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, зобов'язано стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму матеріальних збитків у розмірі 1608,69 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.

В апеляційних скаргах Управління Державної казначейської служби України у Донецькій області та Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції просять скасувати постанову суду першої інстанції, а в задоволенні позовної заяви позивача відмовити.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 15.11.2013 року до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції надійшло заява про прийняття до виконання постанови в справі про адміністративне правопорушення від 12.09.2013 року № АА2 596705, яка підписана начальником відділу ДАЇ м. Дніпропетровська Волчковим С.А.

18.11.2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40776487.

27.12.2013 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника.

12.01.2014 року працівниками ДАЇ затримано транспортний засіб, який належить позивачу на праві власності, для його примусового переміщення на спеціальний майданчик, про що складно Акт від 12.01.2014 року.

14.01.2014 року державним виконавцем скасовано розшук майна боржника.

28.01.2014 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

У копіях матеріалів виконавчого провадження ВП № 40776487 наявний супровідний лист про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.11.2013 року позивачу, про те відсутні докази її фактичного направлення (фіскальний чек відділення зв'язку, повідомлення пор вручення поштового відправлення, розписка позивача про отримання тощо).

Державним виконавцем на запит суду не надано доказів направлення та отримання позивачем копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.11.2013 року.

Як встановлено, постанова в справі про адміністративне правопорушення від 12.09.2013 року № 596705 серія АА2, яка надіслана до виконання в Красногвардійський ВДВС Дніпропетровського МУЮ не відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки не містить всіх необхідних реквізитів, а саме: не зазначено строк пред'явлення виконавчого документу до виконання.

У відповідності до п.6 ч.1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначається, строк пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Пунктом 6 ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що державний виконавець протиправно відкрив виконавче провадження, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Як видно, постанова в справі про адміністративне правопорушення від 12.09.2013 року № 596705 серія АА2 пред'явлена до виконання начальником відділу ДАЇ у м. Дніпропетровську С.А. Волчковим.

Згідно ч.3 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" за виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи доходів і зборів

У відповідності до ч.4 ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Згідно ч.1 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Статтею 213 КУпАП визначено перелік органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, до яких віднесено також і органи внутрішніх справ.

З урахуванням вказаних вище норм чинного законодавства України суд першої інстанції правомірно вважає, що пред'являти до виконання постанову в справі про адміністративне правопорушення можуть органи внутрішніх справ, до яких віднесено і Державна автомобільна інспекція України. Отже, постанова в справі про адміністративне правопорушення пред'явлена до виконання вповноваженою на це особою, а саме: представником органів внутрішніх справ - начальником відділу ДАЇ у м. Дніпропетровську С.А. Волчковим.

Судом першої інстанції також встановлено, що постанова в справі про адміністративне правопорушення від 12.09.2013 року № 596705 серія АА2 скасована постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2013 року № 204/6823/13а у справі за позовом ОСОБА_1 до УДАЇ ГУ МВС України в Донецькій області, ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, визнання протиправними дії Управління ДАЇ МВС в Донецькій області, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Одночасно встановлено, що постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2013 року № 204/6823/13а закрито провадження у адміністративній справі.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Порядок оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.02.2009 року № 77.

Згідно чинного законодавства вчинення державним виконавцем дій по прийняттю до виконання виконавчого документу та направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, а також вчинення працівниками Управління ДАЇ дій стосовно оформлення матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху прямо передбачено у повноваженнях державного виконавця та працівників Управління ДАЇ. Тобто, вказані дії державного виконавця та працівників Управління ДАЇ є частиною процесу реалізації ними своїх повноважень, наданих їм чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для позивача, а саме: постанов у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та іншими нормативно-правовими актами, постанов у справах про адміністративне правопорушення.

Отже, виключно результат реалізації повноваження державного виконавця та працівників Управління ДАЇ (а саме - рішення органу), а не процес реалізації їх повноважень (як то, дії по прийняттю до виконання виконавчого документу та направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, правильність оформлення постанови у справі про адміністративне правопорушення) може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання державним виконавцем та працівниками Управління ДАЇ вимог актів законодавства щодо порядку здійснення виконавчого провадження та порядку оформлення матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого державним виконавцем та працівниками Управління УДАЇ під час здійснення виконавчого провадження та притягнення до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного суд першої інстанції обґрунтовано відмовляє у задоволенні вказаних позовних вимог позивача, оскільки оскаржувані дії державного виконавця та працівників Управління ДАЇ не є діями суб'єкта владних повноважень у розумінні п1.ч.2 ст. 17 КАС України.

Одночасно згідно ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У відповідності до ч.3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Згідно статті 1174 Цивільного кодексу України шкода завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні ним повноважень відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

У відповідності до п.2 ст.1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

Крім того, п.4 ч.2 зазначеного вище закону України встановлено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку передбачених чим законом України виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи те, що провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2013 року № 204/6823/13а, про що прямо вказано у резолютивній частині постанови суду, а також те, що моральна шкода, яку позивач просить стягнути, заподіяна внаслідок примусового виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення, то до спірних правовідносин сторін підлягає застосуванню Закон України "Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Згідно статті 3 та 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Статями 12 та 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись із скаргою до відповідного прокурора.

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Пунктом 11 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, яке затверджено спільним наказом Міністерства фінансів України, Генеральної прокуратури України та Міністерства юстиції України від 04.03.1996 року № 6/5/3/41, передбачено, що для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 ст.3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися:

1) при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів;

2) при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції;

3) при скасуванні постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт і закритті справи - в районний (міський) суд (до судді), який розглядав справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, з аналізу норм Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" та Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, яке затверджено спільним наказом Міністерства фінансів України, Генеральної прокуратури України та Міністерства юстиції України від 04.03.1996 року № 6/5/3/41 вбачається, що шкода завдана громадянинові незаконним накладенням штрафу у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах передбачених вказаним вище законом України.

Оскільки Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" прямо передбачено відшкодування моральної шкоди заподіяної громадянину у зв'язку з незаконним накладенням штрафу у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, то позивач повинен звертатися з вимогою відшкодувати моральну шкоду до органу, який закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення, в даному випадку до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, який визначить розмір моральної шкоди згідно статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" та з урахуванням норм цивільного законодавства України.

Як відомо, позивач не звертався з заявою про відшкодування моральної шкоди до суду, який закрив справу про адміністративне правопорушення, і ухвала суду з цього приводу не виносилася, тому суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, враховуючи те, що позивачем не додержано встановленого Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» порядку розгляду вказаних вимог і вимогу про відшкодування моральної шкоди пред'явлено не до того суду, який повинен її вирішити.

Також, судом першої інстанції встановлено, що сума 2141,39 грн. складається з оплати послуг таксі у сумі 350,00 грн., оплати проїзду до м. Дніпропетровська у сумі 96,94 грн., оплати проїзду до м. Красно армійська у сумі 71,49 грн., оплати відповідального зберігання на спеціальному майданчику у розмірі 576,00 грн., оплати за доставку транспортного засобу на спеціальний майданчик у розмірі 850,00 грн., комісії банку за проведення касових операцій у розмірі 14,26 грн. та судового збору у розмірі 182,70 грн.

Суд першої інстанції вірно зазначає, що вказані вище види збитків заподіяних позивачу не перераховано у статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", а тому на їх відшкодування не поширюється процедура передбачена вказаним законом України.

Отже, їх відшкодування повинно провадитись у загальному порядку передбаченому Цивільним кодексом України.

Згідно статті 1174 Цивільного кодексу України шкода завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні ним повноважень відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 03.10.2001 року у справі № 1-36/2001 (№ 12рп/2001) про відшкодування шкоди державою визначено, що шкода, завдана незаконними діями державних органів, відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що розглядаючи вимогу про відшкодування матеріальної шкоди необхідно виходити з того, що відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обов'язковою є наявність сукупності чотирьох елементів: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача шкоди та вина.

Слід зазначити, що факт та розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди підтверджується копіями квитанцій банківської установи від 15.01.2014 року на суму 850,00 грн. призначення платежу за доставку транспортного засобу, від 15.01.2014 року на суму 576,00 грн. за відповідальне зберігання транспортного засобу, від 15.01.2014 року у розмірі 14,26 грн. комісія банківської установи, квитків від 15.01.2014 року на суму 71,49 грн. за проїзд до м. Красноармійська та від 13.01.2014 року на суму 96,94 грн. за проїзд до м. Дніпропетровська.

Позивачем не надано суду доказів понесення витрат у сумі 350,00 грн. за користування послугами таксі.

Факт протиправної поведінки державного виконавця та працівників Управлінь ДАЇ у Донецькій та Дніпропетровській області при виконанні ними повноважень підтверджується копією постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2013 року № 204/6823/13а, якою скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення, на підставі якої було відкрито виконавче провадження та також тим, що державний виконавець відкрив виконавче провадження на підставі виконавчому документу, який оформлено з порушенням вимог статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що на виконанні у державного виконавця знаходився виконавчий документ, який не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття.

Наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача шкоди підтверджується тим, що під час виконання виконавчого документу транспортний засіб позивача тимчасово затримано та доставлено на спеціальний майданчик у м. Красноармійську, що підтверджується копією Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 12.01.2014 року.

Згідно Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2009 року № 94, у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», уповноважена особа Державтоінспекції негайно тимчасово затримує такий транспортний засіб та доставляє на спеціальний майданчик чи стоянку.

Пунктом 12 вказаного вище порядку передбачено, що повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, позивач вимушений був оплатити витрати на транспортування транспортного засобу на спеціальний майданчик та витрати за відповідальне зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику, а також повести витрати на проїзд до спеціального майданчика з місця проживання.

Як видно, позивачем оплачено випрати на транспортування транспортного засобу на спеціальний майданчик та витрати за відповідальне зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику у відповідності до розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках), які затверджено спільним наказом Міністерства внутрішніх справи України, Міністерства економічного розвитку та торгівлі України та Міністерством фінансів України від 10.10.2013 року № 967/1218/869.

У відповідності до диспозиції статті 1174 Цивільного кодексу України шкода відшкодовується державою незалежно від вини посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні ним повноважень.

Враховуючи викладене, відшкодуванню підлягає заподіяна позивачу матеріальна шкода у розмірі 1608,69 грн.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно часткового задоволення позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного Управління Державної казначейської служби України у Донецькій області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко