Ухвала суду № 39939024, 16.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7673/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авпром-Юг" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001582203 від 22.10.2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року ТОВ "Авпром-Юг" звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №805/15-54-22-03/36110654 від 11.10.2013 року, яким встановлено порушення підприємством вимог п.102.5 ст.102, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.200.1, п.200.3, п. 200.4, п.200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, та ст. 257 Цивільного кодексу України, із посиланням на відсутність у позивача права на включення у рядок 24 податкової декларації з податку на додану вартість (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту) в сумі 160 826 грн., що утворилася у травні 2009 року.

Позивач не погоджувався висновком податкового органу, посилаючись на приписи п.200.6 ст.200 ПКУ та зазначав, що законодавством не встановлено будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту. Крім того, порядок відображення у податковій декларації з ПДВ залишку від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів було встановлений листом ДПС України від 12.01.2012 року №808/7/15-3417-16, зі змісту якого вбачається, що платник, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподаткованих поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0001582203 від 22.10.2013 року.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Авпром-Юг" зареєстроване в якості юридичної особи 08.09.2008 року виконавчим комітетом Одеської міської ради та перебуває на податковому обліку ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Авпром-Юг" подано до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року, в якій у рядку 21 задекларував залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 187 766 гривень. Також позивач відобразив вказану суму у рядку 22 "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду" та рядку 24 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" податкової декларації.

У додатку 2 до податкової декларації позивач навів дані про залишки від'ємного значення попередніх податкових періодів, з якого вбачається, що сума залишку від'ємного значення виникла, в тому числі, у травні 2009 року в сумі 160 826 грн.

11.10.2013 року Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проводилась камеральна перевірка даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2013року, за наслідками якої складено акт №805/15-54-22-03/36110654.

В ході проведення перевірки встановлено порушення підприємством п.102.5 ст.102, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.200.1, п.200.3, п. 200.4, п.200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, та ст. 257 Цивільного кодексу України - завищено значення у рядку 24 (залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) у сумі 160 826 грн.

22.10.2013 року Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001582203, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації № 9057541787 від 16.09.2013р. за серпень 2013 року на суму 160 826 грн.

З акту перевірки вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало те, що позивач у серпні 2013 року сформував від'ємне значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за рахунок податкового кредиту по податковою накладною, отриманою позивачем у 2009 році на суму ПДВ в розмірі 160 826 гривень.

Податковий орган у акті перевірки зазначав, що позивач не мав права декларувати зазначену суму від'ємного значення у серпні 2013 року, оскільки, по-перше, законодавством не передбачено можливості платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання бюджетного відшкодування після настання права на таке відшкодування, та, по-друге, позивачем пропущено строки давності, визначені пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування.

Водночас, в ході судового розгляду встановлено, що між ЗАТ «Страхова компанія «Добробутта захист» та позивачем був укладений договір купівлі-продажу від 27.05.2009 року, відповідно до умов якого, останній придбав будівлі та споруди. За придбані об'єкти нерухомості позивачем була здійснена оплата на користь продавця в сумі 1313000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 218833, 33 грн., що підтверджено платіжним дорученням та отримана податкова накладна від 27.05.2009 року № 72.

Сума податку на додану вартість за вказаною податковою накладною була включена у податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2009 року до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Також встановлено, що позивач у податковій декларації з ПДВ за червень 2009 року заявляв своє право на бюджетне відшкодування суми ПДВ в розмірі 205 161 грн., що виникло у травні 2009 року, але позивачу було відмовлено, оскільки позивач менш ніж 12 місяців був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що зафіксовано актом перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 25.10.2010 року № 15897/23-512/36110654, на підставі якого було винесено податкове повідомлення - рішення від 04.11.2010 року № 0001312350/0 про відмову у наданні бюджетного відшкодування в сумі 205 161 грн.

З цих підстав, вказана сума включена позивачем до рядку 24 податкової декларації з ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності будь-яких помилок при заповненні позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року, що свідчить про наявність у нього права на включення до рядка 24 декларації з ПДВ за серпень 2013 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 160 826 грн.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про податок на додану вартість».

За змістом п. 7.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час формування позивачем спірної частини податкового кредиту та залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

На підставі п. 7.7.3. ст. 7 цього Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

За даними податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року та червень 2009 року, судом достовірно встановлено, що позивач прийняв рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів.

Таким чином, висновок податкового органу стосовно не прийняття товариством рішення щодо бюджетного відшкодування суми ПДВ є помилковим та не відповідає матеріалам справи.

В ході судового розгляду встановлено, що з дотриманням приписів Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем був сформований податковий кредит з ПДВ за податковою накладною від 27.05.2009 року № 72 та прийняте рішення щодо зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів.

Також передчасним є висновок податкового органу стосовно порушення позивачем приписів пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, оскільки вказана стаття не розповсюджується на правовідносини, що є предметом спору.

Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано строки визначення податковим органом сум грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, що не повинно перевищувати закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Пунктом 102.5. ст. 102 цього Кодексу передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, податковий орган не визначав позивачу суми податкових зобов'язань та платником податків не подавались заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, а заява про відшкодування цієї суми подавалась в червні 2009 року, в порядку та строки, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та після відмови податкового органу, у той самий період позивачем було прийнято рішення щодо зарахування цієї суми у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів.

Таким чином, стаття 102 Податкового кодексу України не відноситься до правовідносин, що є предметом спору в даній справі.

Отже висновок податкового органу про формування позивачем податкового кредиту наступних періодів в декларації за серпень 2013 року по сумах, по яких минув строк давності, не знайшов свого підтвердження.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що платник податку має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Авпром-Юг" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі у справі № 815/7673/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян