Рішення № 39938149, 29.07.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

24 липня 2014р. справа №927/909/14

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

До відповідача: Управління житлово-комунального господарства та будівництва

Ніжинської міської ради, вул.Московська,20, м. Ніжин, 16600

Про стягнення 118 599грн. 60коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: 15.07.2014р., 24.07.2014р. - ОСОБА_2 адвокат договір №3-05/14 від 12.05.2014р.

Від відповідача: 15.07.2014р., 24.07.2014р. - Віротченко К.А. спеціаліст-юрисконсульт довіреність від 02.07.2014р.

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні з 15.07.2014р. по 24.07.2014р. перерви на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 98955,00грн. за надані послуги згідно договору №90 від 06.09.2013р., 6414,45грн. пені за період з 01.10.2013р. по 31.03.2014р., 11 082,96грн. інфляційних нарахувань за період з 01.10.2013р. по 31.05.2014р., 2 147,19грн. 3% річних за період з 01.10.2013р. по 16.06.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні 03.07.2014р. надав клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, яке задоволено судом, документи долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 03.07.2014р. надав заяву від 03.07.2014р., в якій просив включити до складу судових витрат і стягнути з відповідача витрати на оплату правової допомоги адвоката в сумі 5436,00грн. Суд прийняв до розгляду вказану заяву представника позивача, оскільки вона не суперечить законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.07.2014р. надав письмові заперечення на позов №01-14/769 від 02.07.2014р., в яких зазначив, що Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, що на виконання покладених на управління завдань і функцій згідно Рішення 42 сесії Ніжинської міської ради від 15.08.2013р. управлінням було укладено договір підряду №90 від 06.09.2013р., де виконавцем стала ФОП ОСОБА_1 Відповідач стверджує, що з місцевого бюджету не було виділено ніяких коштів за період з 15.08.2013р. по 01.07.2014р. на проведення оплати виконаних робіт по даному договору, що управлінням були погоджені акти виконаних робіт своєчасно, що згідно п.3.5 договору замовник проводить оплату за виконані роботи виконавцю при фактичному надходженні коштів на власний казначейський рахунок. Відповідач пояснює, що причиною не проведення оплати за виконані позивачем роботи є недостатнє фінансування.

Представник позивача в судовому засіданні 15.07.2014р. надав клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, яке задоволено судом, документи долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 15.07.2014р. надав пояснення, в якому зазначив, що п.3.5 договору №90 від 06.09.2013р. встановлює обов'язки відповідача та не змінює строк виконання відповідачем зобов'язання та порядок розрахунків, які врегульовані сторонами в п.3.1,3.3 договору, що згідно ст.617 ЦК України та ст.128 ГК України відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, аналогічна позиція викладена у постанові ВСУ від 15.05.2012р. по справі №11/446. Позивач вказав, що договір №90 від 06.09.2013р. зареєстрований у органі Державної казначейської служби, таким чином у відповідача відповідно до бюджетного законодавства виникли бюджетні зобов'язання, які мають виконуватися належним чином, що завищення вартості робіт, виконаних позивачем за договором №90 від 06.09.2013р. не було, що підтверджується підписанням відповідачем документів про виконані роботи: актів прийняття виконаних робіт за формою КБ-2в та довідок про їх вартість за формою КБ-3.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.07.2014р. надав клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, яке задоволено судом, документи долучені до матеріалів справи.

Від відповідача надійшло пояснення №01-14/803 від 11.07.2014р., в якому зазначив, що ФОП ОСОБА_1 не погашена дебіторська заборгованість на загальну суму 93782,00грн., що виникла в результаті нанесення матеріальної шкоди (збитків) управлінню ЖГК та будівництва та відображено у вимогах по усуненню виявлених порушень від 05.07.2012р. №1-18/1138 Ніжинською ОДПІ, що ФОП ОСОБА_1 проігноровані всі неодноразові звернення щодо виключення з актів виконаних робіт завищення вартості робіт та послуг з благоустрою міста внаслідок порушення підрядником вимог п.3.3.9, 3.3.10.1, 4.1.2.2 п.4.2 «Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000», затверджених наказом №174 від 27.08.2000р. Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, що жоден з оформлених належним чином актів звірки взаємних розрахунків та надісланих на адресу ФОП ОСОБА_1 не повернуто до управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради.

Представник відповідача дав пояснення стосовно поданого листа №01-14/803 від 11.07.2014р. та зазначив, що оскільки даний лист підписаний не директором, а заступником директора - не уповноваженою особою. документи додані до нього не стосуються справи, просить суд вважати лист № 01-14/803 від 11.07.2014 року Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради таким, що не відповідає дійсності.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.07.2014р. надав письмові заперечення №01-14/821 від 14.07.2014р. проти відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 5436грн. та зазначив, що для відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 5436,00грн. адвокат позивача повинен надати розрахунок, в якому вказати кількість витрачених годин та документ, який підтверджує сплату за вказані правові послуги, щодо витрат на проїзд, то необхідно керуватися правовими документами, що регулюють витрати по відрядженню, враховувати, що до м. Чернігова можливо доїхати громадським транспортом, що для обґрунтування витрати на проїзд, представник позивача повинен надати довідку про дальність віддалення м. Ніжина від м. Чернігова, надати довідку спеціалізованого СТО про середню витрату бензину на автомашину адвоката та довідку про вартість бензину на день справи та зробити розрахунок витрат на проїзд, щодо витрат на правову допомогу, то необхідно обґрунтувати час, витрачений на складання позовної заяви та час на участь у конкретній справі. При вирішенні даного питання необхідно врахувати, що дана справа є ідентичною із іншими справами, які заявляються позивачем до управління ЖКГ та будівництва, тому додаткового вивчення законодавства по даному питанню не потребується.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 24.07.2014р. надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі станом на 02.07.2014р. зареєстрована фізична особа-підприємець ОСОБА_1, місце проживання АДРЕСА_1.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі станом на 02.07.2014р. зареєстровано Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради, ідентифікаційний код 32009931, місцезнаходження м. Ніжин, вул. Московська,20.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

06.09.2013р. між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладено договір підряду №90, згідно п.1.1 якого замовник замовляє і фінансує, а виконавець надає послуги щодо благоустрою території (зрізання та обрізання дерев, підстригання кущів, викошування газонів, побілка дерев та інше) згідно Рішення 42 сесії Ніжинської міської ради від 15.08.2013р.

Відповідно до п.2.1 договору загальна вартість договору на дату підписання складає в сумі 99000,00грн.

27.12.2013р. сторони підписали додаткову угоди до договору №90 від 06.09.2013р., в якій замовник і підрядчик у зв'язку зі зменшенням обсягів робіт погодилися змінити договір №90 від 06.09.2013р., зокрема, загальна вартість договору зменшилася на 45,00грн.

Згідно п.5.2.1 договору виконавець зобов'язується вчасно і якісно виконувати роботи згідно санітарних правил та умов цього договору.

На виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 98955,00грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в): №18 за вересень 2013р. на суму 36335,00грн., №19 за вересень 2013р. на суму 3342,00грн., №20 за вересень 2013р. на суму 1968,00грн., №21 за вересень 2013р. на суму 1672,00грн., №23 за вересень 2013р. на суму 55638,00грн., які підписані сторонами та скріплені печаткою відповідача, та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3): за вересень 2013р. на суму 36335,00грн., за вересень 2013р. на суму 3342,00грн., за вересень 2013р. на суму 1968,00грн., за вересень 2013р. на суму 1672,00грн., за вересень 2013р. на суму 55638,00грн., які підписані сторонами та скріплені печаткою відповідача. За поясненням представника позивача фізична особа-підприємець ОСОБА_1 працює без печатки.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

В жодному акті приймання виконаних будівельних робіт (ф. №КБ-2в), які підписані представниками позивача і відповідача, не зазначено про наявність відступів від умов договору або інших недоліків.

Відповідно до ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з п.3.1-3.5 договору розрахунковим періодом для оплати виконаних робіт є період з 21 числа попереднього місяця по 20 число поточного місяця. Замовник проводить оплату виконаних робіт не пізніше 10 днів після закінчення розрахункового періоду при умові фактичного надходження коштів на власний казначейський рахунок. Оплата проводиться в безготівковій формі. Оплата робіт, виконаних субпідрядниками, проводиться замовником безпосередньо на розрахунковий рахунок субпідрядника. Розрахунок за виконані роботи проводиться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються виконавцем та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Розрахунок за виконані роботи проводиться замовником по фактичним витратам, згідно форми Ф-3 після підписання акту виконаних робіт. Замовник проводить оплату за виконані роботи виконавцю при фактичному надходженні коштів на власний казначейський рахунок.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за виконані позивачем ремонті роботи не розрахувався. Заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 98955,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 98955,00грн.

Статтею 218 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що на проведення оплати виконаних робіт з місцевого бюджету не було виділено ніяких коштів за період з 15.08.2013р. по 01.07.2014р. судом не приймаються до уваги, оскільки Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (від 18.10.2005) та у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності. Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі №11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Судом також не прийнято до вагу заперечення відповідача проти позову викладені у поясненні №01-14/803 від 11.07.2014р., оскільки факти викладені у вказаному поясненні не стосуються предмету спору та зобов'язань сторін, які виникли згідно договору №90 від 06.09.2013р.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п. 6.2. договору в разі несплати вартості виконаних робіт в строк, вказаний у п.3.1 та у п.3.5 договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача 6414,45грн. пені за період з 01.10.2013р. по 31.03.2014р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, враховуючи наявність прострочки відповідача з оплати виконаних робіт, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю в сумі 6414,45грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 11 082,96грн. інфляційних нарахувань за період з 01.10.2013р. по 31.05.2014р., 2 147,19грн. 3% річних за період з 01.10.2013р. по 16.06.2014р.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок стягнення з відповідача інфляційних, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання та порушення строку оплати робіт, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних в сумі 11082,96грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок стягнення з відповідача 3% річних, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання та порушення строку оплати робіт, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 2106,52грн., оскільки позивачем допущені арифметичні помилки при визначенні кількості днів прострочення у періоді з 01.10.2013р. по 16.06.2014р.

Оскільки відповідач в порушення ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 98955,00грн., в частині стягнення пені в сумі 6414,45грн., в частині стягнення інфляції в сумі 11082,96грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 2106,52грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судових збір в сумі 2371,18грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату правової допомоги адвоката в сумі 5436,00грн.

В підтвердження вказаних витрат позивач надав суду: копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №569, договір про надання правової допомоги №3-05/14 від 12.05.2014р., акт про надання правової допомоги та розрахунок гонорару адвоката ОСОБА_2 від 03.07.2014р. та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 03.07.2014р. на суму 5436,00грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № n0273500-13 у справі № 1-4/2013.

Згідно Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №569 виданого 09.09.2011р. ОСОБА_2 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Як свідчать матеріали справи, 12.05.2014р. між ФОП ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір №3-05/14 про надання правової допомоги, згідно якого адвокат надає клієнту правову допомогу, представляє інтереси клієнта в усіх установах, підприємствах та організаціях, в тому числі в органах дізнання та досудового слідства, загальних і спеціалізованих судах усіх інстанцій і діє відповідно до чинного в Україні законодавства, в т.ч. ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», як захисник клієнта чи його представник з усіма без обмежень правами, в т.ч. й правом підпису, які надані клієнту, як позивачу, відповідачу, третій особі, потерпілому з питань: стягнення з Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради боргу та штрафних санкцій за невиконання зобов'язань за договором №90 від 06.09.2013р., а клієнт сплачує гонорар за надану допомогу.

У п.3.1 договору №3-05/14 про надання правової допомоги сторони визначили, що розмір гонорару за цим договором становить: 2000,00грн. - складання позовної заяви; 3000,00грн. - участь у розгляді справи у суді першої інстанції; 50% від суми гонорару у суді першої інстанції участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції. Гонорар сплачується клієнтом адвокатові в готівковій формі в триденний строк з дня підписання цього договору.

ФОП ОСОБА_5 сплачено адвокату ОСОБА_2 5436,00грн. за надання правової допомоги, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 03.07.2014р.

В обґрунтування стягнення адвокатських послуг в сумі 5436,00грн. позивачем подано акт про надання правової допомоги та розрахунок гонорару адвоката ОСОБА_2 від 03.07.2014р., в якому зазначено, що розмір гонорару визначається наступним чином: 1. вивчення наданих документів, консультації по справі, складання позовної заяви та розрахунку ціни позову - 2436,00грн., 2. участь у розгляді справи у господарському суді Чернігівської області 3000,00грн. Загальна сума гонорару 5436грн.

Суд, враховуючи умови договору №3-05/14 про надання правової допомоги, зокрема п.3.1, не може погодитися з розрахунком гонорару адвоката, наведеному у Акті від 03.07.2014р., оскільки у договорі чітко визначено розмір гонорару за складання позовної заяви та участь у розгляді справи у суді першої інстанції, який в загальній сумі становить 5000,00грн. Застережень щодо можливого збільшення розміру гонорару за складання позовної зави та учать у розгляді справи у суді першої інстанції сторонами в договорі не погоджено.

Згідно п.6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Суд також враховує, що статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу; у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав; для забезпечення на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Отже, одержання послуг адвоката є правом сторони.

З урахуванням викладеного, суд вважає належним чином обґрунтованою та співрозмірною суму витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних з розглядом даної справи, в розмірі 5000,00грн., у зв'язку з чим заперечення відповідача проти стягнення витрат на оплату послуг адвоката судом не прийняті до уваги.

У зв'язку з вищенаведеним, суд частково задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 4998грн.29коп. пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 837, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради (вул.Московська,20, м. Ніжин, ідентифікаційний код 32009931) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 98955грн.00коп. боргу, 6414грн. 45коп. пені, 11082грн.96коп. інфляції, 2106грн.52коп. 3% річних, 4998грн.29коп. витрат на послуги адвоката, 2371грн.18коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено 29.07.2014р.

Суддя Н.Ю. Книш