Постанова № 39938127, 21.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2014 р. Справа№ 925/1745/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача Демидас Д.А.

Шимановський А.В.

Ахмістов О.М.

від відповідача Грищенко І.Д.

Макеєв В.Ф.

від третьої особа 1- Луговський О.С.

від третьої особа 2- не з'явився

від третьої особа 3- не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Азот" на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.03.2014 року (головуючий суддя - Потапенко В.В., судді: Дорошенко М.В., Швидкий В.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Азот"

до Комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської

міської ради

треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача:

1.Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради.

2.Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

3.Громадська організація "Захист прав обманутих споживачів"

про стягнення 22814812,96 грн. заборгованості та санкцій

за зустрічним позовом Комунального підприємства "Черкасиводоканал"

Черкаської міської ради

до Публічного акціонерного товариства "Азот" та Департаменту

економіки та розвитку Черкаської міської ради

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

про визнання правочинів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.03.2014 року по справі №925/1745/13 в задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити вимоги первісного позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2014 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, з призначенням розгляду справи на 26.05.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 26.05.2014 року.

26 травня 2014 року від представника відповідача, через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 року відкладено розгляд справи до 10.06.2014 року.

10 червня 2014 року від представника Громадської організації "Захист прав обманутих споживачів", через відділ документального забезпечення суду, надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 року відкладено розгляд справи до 08.07.2014 року.

16 червня 2014 року від представника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, через відділ документального забезпечення суду надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 року відкладено розгляд справи до 21.07.2014 року та подовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

21 липня 2014 року від представника Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради, через відділ документального забезпечення суду, на виконання ухвали суду від 08.07.2014 року, надійшла копія тендерної справи щодо закупівлі послуг у ПАТ «Азот».

21 липня 2014 року від представника Громадської організації "Захист прав обманутих споживачів", через відділ документального забезпечення суду надійшла заява по справі.

В судове засідання 21.07.2014 року з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи 1.

Представник третьої особи 2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки повідомив в поясненнях від 16.06.2014 року.

Представник третьої особи 3 в судове засідання не з'явився, надавши до суду письмові пояснення по справі.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник третьої особи 3 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить відбиток штампу відділу поштового відправлення на звороті ухвали про відкладення розгляду справи від 08.07.2014 року (Том 3, а.с.184-186), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника третьої особи 3.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 31.03.2014 року. Проти розгляду справи у відсутність представника третьої особи 3 не заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Черкаської області від 31.03.2014 року. Проти розгляду справи у відсутність представника третьої особи 3 не заперечував.

Представник третьої особи 1 в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Черкаської області від 31.03.2014 року. Проти розгляду справи у відсутність представника третьої особи 3 не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи 1, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 лютого 2013 року між позивачем за первісним позовом (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір про надання послуг № 36-213 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язався надати, а замовник зобов'язався - прийняти та оплатити позивачу послуги з очищення стічних вод (видалення рідких відходів, код ДКПП ДК 016-97:90.00.1) (послуги), за видами послуг і цінами, які зазначені у Специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а також в обсягах і в терміни, передбачені Договором.

Згідно з п. 1.1.1 Договору замовник транспортує стічні води міста від головних насосних станцій (ГНС) №№1, 2 на біологічні очисні споруди для очищення від забруднень згідно зі схемою подачі стічних вод (погоджується замовником і постачальником) на очисні споруди постачальника.

Пунктом 1.1.2. Договору встановлено, що постачальник приймає стічні води, що надходять від замовника і очищує їх від забруднення методом біологічно-хімічної очистки з наступним скидом у водоймище.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору сторони передбачили, що ціна Договору становить 31330800 грн. з ПДВ і може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно із специфікацією послуг (Додаток №1 до Договору) сторони погодили ціну послуги з очищення 1000 метрів кубічних стічних вод (видалення рідких відходів), яка дорівнює 1160, 40 грн.

Відповідно до п. 4.4. Договору замовник переказує на розрахунковий рахунок постачальника оплату за надані послуги кожного місяця, не пізніше п'яти банківських днів після отримання ним рахунку на оплату за надані постачальником послуги, або згідно з складеним замовником в односторонньому порядку акту наданих послуг;

Пунктом 10.1. Договору встановлено строк його дії - до 31.12.2013 року.

01 березня 2012 року між позивачем за первісним позовом (постачальник) та відповідачем за первісним позовом (замовник) укладено договір про надання послуг №223-213 (далі - Договір 2).

Відповідно до умов Договору 2 позивач зобов'язався надати, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити позивачу послуги з очищення стічних вод (видалення рідких відходів, код ДКПП ДК 016-97: 90.00.1) за видами послуг і цінами, які зазначені у Специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а також в обсягах і терміни, передбачені Договором.

Згідно з п. 1.1.1 Договору 2 замовник транспортує стічні води міста від головних насосних станцій №№1, 2 на біологічні очисні споруди для очищення від забруднень згідно зі схемою подачі стічних вод (погоджується замовником і постачальником) на очисні споруди постачальника.

Пунктом 1.1.2. Договору 2 встановлено, що постачальник приймає стічні води, що надходять від замовника і очищує їх від забруднення методом біологічно-хімічної очистки з наступним скидом у водоймище.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору 2 сторони встановили ціну договору у розмірі 26327735,00 з ПДВ і обумовили, що вона може бути зменшена за взаємною згодою сторін;

Згідно з п. 4.4. Договору 2, замовник переказує на розрахунковий рахунок постачальника оплату за надані послуги кожного місяця, не пізніше п'яти банківських днів після отримання ним рахунку на оплату за надані постачальником послуги, або згідно складеного замовником в односторонньому порядку акту наданих послуг.

Згідно із специфікацією послуг сторони погодили ціну послуги з очищення стічних вод (видалення рідких відходів) з очищення 1000 куб. метрів у розмірі 1160,40 грн.

Пунктом 10.1. Договору 2 передбачено, що строк дії договору встановлено до 31.12.2012 року.

01 березня 2012 року між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради (генеральний замовник), позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладена рамкова угода про надання послуг № 20 (далі - Угода).

Відповідно до умов Угоди позивач зобов'язався надати, а відповідач зобов'язався - прийняти та оплатити позивачу послуги з очищення стічних вод (видалення рідких відходів (код ДКПП ДК 016-97: 90.00.1) (послуги), за видами послуг і цінами, які зазначені у Специфікації, що додається до Угоди і є його невід'ємною частиною (Додаток № 1), а також в обсягах і термінах, передбачених Угодою (пункт 1.1. Угоди).

Згідно з п.1.1.1 Угоди замовник транспортує стічні води міста від головних насосних станцій (ГНС) №№1, 2 на біологічні очисні споруди для очищення від забруднень згідно зі схемою подачі стічних вод (погоджується замовником і постачальником) на очисні споруди постачальника.

Пунктом 1.1.2. Угоди сторони погодили, що постачальник приймає стічні води, що надходять від замовника і очищує їх від забруднення методом біологічно-хімічної очистки з наступним скидом у водоймище.

Відповідно до п. 3.1. ціна угоди становить 26327735,00 з ПДВ.

Згідно з п. 4.4. Угоди замовник переказує на розрахунковий рахунок постачальника оплату за надані послуги, кожного місяця, не пізніше п'яти банківських днів після отримання ним рахунку на оплату за надані постачальником послуги, або згідно з складеним замовником в односторонньому порядку акту наданих послуг.

Строк дії угоди припиняється 31.12.2012 року (пункт 10.2. Угоди).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору 1 та 2, а також Угоди позивач за первісним позовом надав відповідачу за первісним позовом послуги з очищення стічних вод. Відповідач свої зобов'язання, за вищезазначеними правочинами, належним чином не виконав, а саме не розрахувався за отримані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 23643009,71 грн.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відмовляючи в задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що ПАТ "Азот" не дотримано порядок укладання господарського договору, а відтак суд прийшов до висновку, що спірні правочини є неукладеними.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Статтею 8 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Відповідно до пункту 1.4. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених Постановою від 10.08.2012 року №279, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі - Комісія), здійснює ліцензування господарської діяльності, зокрема, суб'єктів господарювання, які надають (мають намір надавати) послуги з централізованого водопостачання (виробництво, транспортування та постачання питної води споживачам) та/або централізованого водовідведення (відведення та/або очищення комунальних та інших стічних вод) в одному чи декількох населених пунктах в межах території однієї області (включаючи Автономну Республіку Крим, міста Київ та Севастополь), чисельність або сукупна чисельність населення яких становить більше ніж тридцять тисяч осіб та обсяги реалізації послуг яких становлять відповідно: з централізованого водопостачання - більше ніж триста тисяч метрів кубічних на рік; з централізованого водовідведення - більше ніж двісті тисяч метрів кубічних на рік.

Статтею 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Згідно з частиною 3 статті 91 ЦК України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Відповідно до статті 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" повноваження щодо ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Статтею 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель" передбачено умови застосування процедури закупівлі в одного учасника. У відповідності до зазначеної статті передбачено встановлення чіткої ціни договору. Замовник під час проведення переговорів вимагає від учасника подання ним підтвердженої документально інформації про відповідність учасника кваліфікаційним вимогам, відповідно до статті 16 цього Закону. Відмова від участі в процедурі закупівель передбачена статтею 17 цього Закону і передбачає відсутність в учасника документів, які підтверджують правомочність на укладення договору про закупівлю - наявність відповідних дозволів та ліцензій для здійснення діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що ПАТ "Азот" здійснював очищення стічних вод міста Черкаси, що є складовою процесу водовідведення, відтак, діяльність підприємства підпадає під державне регулювання, зокрема, ліцензування.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ПАТ "Азот" не мало ліцензії на час укладання спірних договорів, отже не мало права здійснювати діяльність по наданню послуг з очищення стічних вод, яка є предметом спірних договорів.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що в процесі проведення процедури закупівлі послуг у ПАТ «Азот», замовник порушив вимоги ст. 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель» та допустив до виконання послуг суб'єкта господарської діяльності, який не має ліцензії на виконання замовленої діяльності, колегія суддів приходить до висновку про визнання договору про надання послуг №36-213 від 01.02.2013 року, договору про надання послуг №223-213 від 01.03.2012 року та угоди про надання послуг №20 від 01.03.2012 року недійсними.

Відповідно до п. 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини другої статті 208 ГК України.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» N 9 від 6 листопада 2009 року, за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, суд може застосувати з власної ініціативи реституцію, як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК України).

Відповідно до норми 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується надання ПАТ «Азот» послуг з очищення стічних вод в сумі 23643009,71 грн., колегія суддів прийшла до висновку про необхідність стягнення з підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради вартості наданих позивачем послуг, в порядку абзацу 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо стягнення штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося судове рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським суд не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим рішення Господарського суду Черкаської області від 31.03.2014 року по справі №925/1745/13 підлягає частковому скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азот" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 31.03.2014 року по справі №925/1745/13 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 31.03.2014 року по справі №925/1745/13 в наступній редакції:

«В задоволені первісних позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов Комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Азот" та Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг про визнання правочинів недійсними задовольнити.

Визнати недійсним Договір про надання послуг №36-213 від 01.02.2013 року укладений між Публічним акціонерним товариством «Азот» та Комунальним підприємством «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради. Зобов'язання за Договором про надання послуг №36-213 від 01.02.2013 року припиняється на майбутнє з моменту вступу в законну силу цієї постанови.

Визнати недійсним Договір про надання послуг №223-213 від 01.03.2012 року укладений між Публічним акціонерним товариством «Азот» та Комунальним підприємством «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради. Зобов'язання за Договором про надання послуг №223-213 від 01.03.2012 року припиняється на майбутнє з моменту вступу в законну силу цієї постанови.

Визнати недійсною Рамкову угоду про надання послуг №20 від 01.03.2013 року укладену між Публічним акціонерним товариством «Азот», Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради та Комунальним підприємством «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради. Зобов'язання за Рамковою угодою про надання послуг №20 від 01.03.2013 року припиняється на майбутнє з моменту вступу в законну силу цієї постанови.

Стягнути з Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (18036, м. Черкаси, вул. Ватутіна, 12, код ЄДРПОУ 03357168) на користь Публічного акціонерного товариства «Азот» (18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева 72, код ЄДРПОУ 00203826) 23643009 грн. (двадцять три мільйони шістсот сорок три тисячі дев'ять) 71 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева 72, код ЄДРПОУ 00203826) на користь Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (18036, м. Черкаси, вул. Ватутіна, 12, код ЄДРПОУ 03357168) 3441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн. 00 коп. - судового збору за подання зустрічної позовної заяви.»

Видачу наказів, на виконання постанови, доручити Господарському суду Черкаської області.

Справу №925/1745/13 направити до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.07.2014 року