Рішення № 39938064, 21.07.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.07.2014 Справа № 920/784/14За первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Восточний Експрес", м. Запоріжжя

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім.М.В. Фрунзе", м. Суми

про стягнення 404505 грн. 12 коп.

та

за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім.М.В. Фрунзе", м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Восточний Експрес", м. Запоріжжя

про стягнення 110264 грн. 14 коп.

Суддя Соп'яненко О.Ю.

при секретарі судового засідання Буренко Я.В.

Представники сторін:

Від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): не з'явились;

Від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): Сафронов М.А., довіреність № 18-49/1267 від 28.12.2013 року;

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 404 505 грн. 12 коп. суми вартості зіпсованої продукції, поверненої за зворотними видатковими накладними № 5 та № 5/1 від 27.02.2014 року.

Також позивач просить зупинити виконавче провадження ВП № 42005238 у Жовтневому відділі державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.

У відзиві, поданому 20.05.2014 року, та письмових поясненнях, поданих 09.07.2014 року, відповідач проти позову заперечує, вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки позивач в обґрунтування позовних вимог не додав до позовної заяви належним чином оформлених доказів та не навів правових норм, якими врегульовані правовідносини, з приводу яких заявлено позов.

Відповідач за первісним позовом подав зустрічний позов та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд стягнути з позивача (відповідача за зустрічним позовом) 75359 грн. 46 коп. боргу, 15947 грн. 77 коп. процентів річних, 18956 грн. 91 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 20.05.2014 р. зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом у відзиві від 05.06.2014 року заперечив проти зустрічного позову та просив повернути його позивачу без розгляду.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.06.2014 р. задоволена заява позивача за первісним позовом про забезпечення позову, зупинено стягнення за наказом господарського суду Сумської області від 08.01.2014 р. № 5021/117/12, який знаходиться на примусовому виконанні у Жовтневому відділі державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у даній справі був укладений договір купівлі-продажу № 8-4/2012 від 12.11.2010 року (надалі - Договір).

Відповідно до Договору, специфікації № 2 по рахунку № ВЭ-0001022 від 16.05.2011 року позивач поставив на адресу відповідача продукцію на загальну суму 454 996 грн. 08 коп. (а.с. 37-41).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року у справі № 5021/117/12 (сторони ті ж, що й у даній) з ТОВ «Восточний експрес» на користь ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» стягнуто 227 498, 04 грн. суми авансового платежу за договором купівлі-продажу № 8-4/2012 від 12.11.2010 року, 90999,22 грн. штрафу та судові витрати по справі (а.с. 31-36).

На підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року у справі № 5021/117/12 відповідач повернув позивачу поставлену продукцію, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами видатковими накладними № 5 та № 5/1 від 27.02.2014 року.

Позивач зазначає, що при прийомці продукції були виявлені недоліки продукції: зміни у конструкції, а саме отвори, виконані після відвантаження позивачем в адресу відповідача, рвані краї отворів та їх безладне розташування, що вказує на те, що вони були зроблені ручним інструментом.

Позивач зазначає, що загальна сума вартості повернутої, зіпсованої на думку позивача продукції, по видатковим накладним № 5 та № 5/1 від 27.02.2014 року, складає 404 505 грн. 12 коп.

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 690 Цивільного кодексу України та п. 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7 від 25.04.1966 року одержувач зобов'язаний забезпечити схоронність товару, якщо одержувач відмовився від прийняття товару.

Однак, відповідач належним чином не зберіг продукцію, змінив конструкцію виробів без дозволу позивача, експлуатував, чим зіпсував продукцію на суму 404 505 грн. 12 коп.

Позивач звертався до відповідача з претензією, однак відповідач на претензію не відповів, а тому позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки:

До позовної заяви додано акт від 28.02.2014 року, яким позивач підтверджує той факт, що в результаті комісійного приймання продукції, яку було повернуто на адресу позивача, виявлено зміни в конструкції - отвори.

Укладаючи Договір в п. 4.2. сторони передбачили, що приймання продукції за якістю здійснюється у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за якістю П-7, що затверджена Держарбітражем СРСР 25.04.1966 року (далі - Інструкція).

Тож, оскільки сторони домовилися про використання порядку приймання продукції, що зазначено в Інструкції, то вчинення приймання продукції в іншому порядку не тягне за собою жодних правових наслідків.

За змістом п. 16 Інструкції, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що поступила, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 Інструкції), одержувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішенню з іншою однорідною продукцією.

Оскільки сторони за Договором не передбачили обов'язковість виклику представника відповідача для продовження приймання продукції, позивач мав забезпечити приймання продукції у відповідності до п. 20 Інструкції, а саме за участю : а) компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації); б) компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства; в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виробник (відправник) дав згоду на одностороннє приймання продукції.

25.06.2014 року позивач звернувся до Запорізької торгово-промислової палати з листом № 18-7/1301, в якому просило надати інформацію, чи може Запорізька ТПП прийняти участь у прийманні продукції в порядку, передбаченому п. 20 Інструкції.

В м. Запоріжжя створена та діє Запорізька торгово-промислова палата (м. Запоріжжя, бул. Центральний, 4), яка у відповідності до закону України «Про торгово-промислові палати» (ст.11) здійснює функції інспекції за якістю, а саме: проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

09.07.2014 року Запорізька ТПП повідомила, що має можливість здійснити контроль якості.

Тож, позивач не мав права проводити приймання продукції в односторонньому порядку, а зобов'язаний умовами Договору та діючим законодавством України, провести приймання продукції за участю представників Запорізької торгово-промислової палати.

За змістом п. 22 Інструкції, для участі в прийманні продукції повинні виділятися особи, компетентні (по роду роботи, за освітою, по досвіду трудової діяльності) в питаннях визначення якості і комплектності належному прийманню продукції.

За змістом п.п. 24 та 25 Інструкції особи, які залучаються підприємством-одержувачем для участі в прийманні продукції, мають бути ознайомлені з Інструкцією, з відповідними стандартами, технічними умовами, кресленнями, рецептурами, зразками (еталонами), Основними і Особливими умовами постачання і договором, на підставі якого зроблено постачання цієї продукції. Особи, що здійснюють приймання продукції за якістю і комплектності, зобов'язані строго дотримуватися правил приймання продукції і засвідчувати своїм підписом тільки ті факти, які були встановлені з їх участю. Запис в акті даних, не встановлених безпосередньо учасниками приймання, забороняється.

Також у відповідності до п.п. 29-30 Інструкції за результатами приймання продукції за якістю і комплектності за участю представників, вказаних в пп. 19 і 20 Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Акт має бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектності.

Вищезазначеними пунктами встановлено перелік вимог, які повинен містити акт.

Суд дійшов висновку, що зазначений Акт є неналежним доказом того, що вказаними у акті особами оглядалися вироби, які було поставлено позивачем на адресу відповідача за видатковими накладними № ВЗ-0000855 від 5 липня 2011 року, ВЗ-0000874 від 7 липня 2011 року, та повернуті, як такі, що не відповідають вимогам за якістю за накладними № 5 від 27.02.2014 року та №5/1 від 27.08.2014 року.

Суд витребовував ухвалою від 05.06.2014 року у позивача наказ про утворення комісії з приймання продукції, повернутої відповідачем, однак позивач такого наказу не надав.

Також, вказаний Акт є неналежним доказом ще у зв'язку з тим, що був складений при прийнятті продукції за іншими супровідними документами, складений неповноважними особами та не відповідає по формі акту, що має складатися при прийнятті продукції.

Зокрема, з Акту від 28.02.2014 року (а.с. 14) вбачається, що при прийнятті продукції діяла комісія в складі: директора ТОВ «Восточний експрес» Гумерова Д.А., Інженера ОМТС - Возного І.А., водія-експедитора - Литвиненко А.Б., менеджера по збуту - Загорій К.М.

В свою чергу, крім Акта позивач не надав в судове засідання жодних документів, які б підтверджували повноваження вказаних осіб (крім директора Гумерова Д.А.) щодо прийняття продукції.

За Актом також вбачається, що комісія приймала продукцію за накладними № 1 від 27.02.2014 року та № 2 від 27.02.2014 року.

В свою чергу, продукція на загальну суму 448179,12 грн. була повернута відповідачем на адресу позивача за накладними № 5/1 від 27.02.2014 року та № 5 від 27.02.2014 року.

Таким чином, продукція, що приймалася комісією за актом від 28.02.2014 року, та в якій виявлено отвори, не є продукцією, що була повернута відповідачем за накладними № 5/1 від 27.02.2014 року та № 5 від 27.02.2014 року.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач не здійснював приймання за якістю продукції, що повернута відповідачем за видатковими накладними № 5/1 від 27.02.2014 року та № 5 від 27.02.2014 року, а приймання продукції, що було отримано позивачем за видатковими накладними № 1 та № 2 від 27.02.2014 року відбувалось в односторонньому порядку, без дотримання порядку визначеного Інструкцією, акт про приймання продукції складений не уповноваженими на те особами, без підтвердження їх компетентності та не містить належної інформації про виявлені недоліки товару.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач за первісним позовом вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 690 ЦК України, якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

Господарським судом Сумської області розглядалася справа № 5021/117/12 (рішення суду від 18.04.2014 р.) між тими ж сторонами, під час розгляду якої за зустрічним позовом ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» досліджувалося питання продажу ТОВ «Восточний експрес» товару неналежної якості за договором № 8-4/2012 від 12.11.2010 р. Переглядаючи рішення у даній справі в апеляційному порядку Харківський апеляційний господарський суд на підставі призначеної ним судової експертизи дійшов висновку, що ТОВ «Восточний експрес» здійснив поставку продукції на адресу ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» з істотним порушенням вимог щодо якості товару.

Необхідно також зауважити, що відповідачем за первісним позовом наявність на отриманій від позивача продукції отворів, що не зазначені в каталозі продукції, виявлена ще 12.08.2011 р. під час приймання продукції за якістю (а.с. 42-43) та підтверджена в подальшому Висновком № 40/13 судової експертизи від 25.09.2013 р. (а.с. 151-216), проведеної в справі № 5021/117/12 .

Відповідно до ст. ст. 32 - 34 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, але позивач, з урахуванням всіх обставин справи не подав суду належних та переконливих доказів, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.

Враховующи вищезазначене, суд відмовляє у задоволенні первісних позовних вимог.

Стосовно зустрічного позову, то суд дійшов висновку, що він підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відносини, з приводу яких заявлено позов, виникли на підставі Договору купівлі продажу № 8-4/2012 від 12.11.2010 р., що укладений між сторонами, та стосуються виконання сторонами його умов.

На виконання даного договору відповідач за зустрічним позовом за видатковими накладними № ВЗ-0000855 від 5 липня 2011 року, ВЗ-0000874 від 7 липня 2011 року поставив відповідачу вироби електромонтажні на загальну суму 454 996,08 грн.

При прийманні вказаної продукції на складі відповідача виявилася невідповідність поставлених електромонтажних виробів вимогам щодо якості, у зв'язку з чим приймання продукції було призупинено та викликано представника продавця.

03.02.2012 року на адресу відповідача було направлено претензію, в якій позивач за зустрічним позовом вимагав, у зв'язку з постачанням неякісної продукції, повернути сплачену 16.06.2011 року передплату в сумі 227 498,04 грн.

Однак, відповідач заперечував факт постачання неякісної продукції та звернувся до суду з вимогою про стягнення з позивача за зустрічним позовом заборгованості за поставлений товар в сумі 242 219,97 грн.

В результаті розгляду господарського спору, Харківським апеляційним господарським судом було винесено постанову від 05.12.2013 року у справі № 5021/117/12, що набрала законної сили, якою, на підставі проведеної у справі комплексної судової експертизи, було підтверджено факт постачання відповідачем на адресу позивача за зустрічним позовом виробів неналежної якості, відмовлено у задоволенні позову відповідача за зустрічним позовом та задоволено зустрічний позов позивача за зустрічним позовом - стягнуто на користь останнього 227 498,04 грн. заборгованості з повернення попередньої плати, та 90999,22 грн. штрафу за постачання неякісної продукції.

В свою чергу, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року вмотивована вимогами ст. 678 Цивільного кодексу України, яка врегульовує відносини між сторонами договору купівлі-продажу у випадку наявності істотного порушення вимог щодо якості товару, який є предметом договору купівлі-продажу, та наділяє правом покупця відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

При системному аналізі вказаної правової норми вбачається, що у випадку передачі продавцем покупцеві товару з істотними відступами від умов щодо якості, та за умови сплати покупцем грошових коштів до моменту отримання від продавця товару, у продавця на підставі закону (ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України) виникає грошове зобов'язання з повернення сплачених покупцем грошових коштів.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов 'язку.

За вимогою ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В свою чергу, за змістом ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач за зустрічним позовом 03.02.2012 року направив на адресу відповідача претензію з вимогою про повернення 227 498,04 грн.

Тож, за вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач мав виконати вказане грошове зобов'язання з повернення передплати на суму 227 498,04 грн. в строк до 10.02.2012 року.

Однак, порушуючи вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідач не виконав рішення господарського суду у справі № 5021/117/12, станом на день звернення із зустрічним позовом, відповідач не повернув сплачені позивачем грошові кошти в сумі 227 498,04 грн.

Як вбачається з правової норми, що міститься в ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, сума простроченого зобов'язання становить 227 498,04 грн., період - 31.02.2012 по 19.05 2014 року.

Позивач за порушення грошового зобов'язання з повернення передплати, просить суд стягнути з відповідача 15947,77 грн. - процентів за користування чужими грошима та 18956,91 грн. - інфляційного збільшення суми заборгованості. Зазначені суми підтверджуються наданими позивачем за зустрічним позовом розрахунками.

Також, виконуючи умови Договору відповідач за зустрічним позовом направив на адресу позивача рахунки на передплату продукції:

- № 1798 від 30.06.2011 року на суму 19 149,78 грн.;

- № 1804 від 01.07.2011 року на суму 82 043,28 грн.;

- № 1820 від 04.07.2011 року на суму 47 719,14 грн.;

- № 2449 від 31.08.2011 року на суму 903,36 грн.

Позивач сплатив по рахунках 75359 грн. 46 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Слід також зазначити, що укладаючи Договір, сторони в п. 2.1. визначили, що відповідач поставляє товар позивачу на базисних умовах поставки EXW- м. Запоріжжя (Склад постачальника), в строки узгоджені та зафіксовані сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору.

В свою чергу, базисні умови поставки, які сторони розповсюдили на правовідносини, що виникли між ними за Договором, визначені в Офіційних правилах тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС.

Так, термін ЕХW - ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

За п. А1 терміну ЕХW вбачається наступне зобов'язання постачальника: Продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

За змістом п. А4 терміну EXW: Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів.

В свою чергу, у відповідності до п. А7 терміну ЕХW, на продавця також покладений обов'язок дати покупцю достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього.

Слід зазначити про те, що сторони не підписували специфікації щодо поставки товару, на оплату якого відповідач виставив рахунки № 1798 від 30.06.2011 року, № 1804 від 01.07.2011 року, № 1820 від 04.07.2011 року, № 2449 від 31.08.2011 року, № 2449 від 31.08.2011 року, а отже не узгодили конкретних строків поставки товару.

Однак, як слідує з базисних умов поставки (п. А4 терміну ЕХW) продавець зобов'язаний доставити товар в строк, звичайний для поставки аналогічних товарів.

Як вже зазначалося вище, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року у справі № 5021/117/12 було встановлено факт наявності між сторонами правовідносин з поставки аналогічного товару, при цьому відповідач здійснив постачання продукції, визначеної специфікацією № 2 до договору № 8-4/2012 від 12.11.2010 року, в строк 22 календарних днів з дати отримання передплати (передплата здійснена п/д № 14391 від 16.06.2011 року, товар поставлено за видатковими накладними № ВЗ-0000855 від 5.07.2011 та №ВЗ-0000874 від 07.07.2011 року).

Отже вбачається, що відповідач мав можливість поставити товар, що визначений рахунками № 1798 від 30.06.2011 року, № 1804 від 01.07.2011 року, № 1820 від 04.07.2011 року, № 2449 від 31.05.2011 року в строк 22 календарних дні з дати отриманні передплати.

Передплата була здійснена позивачем 14.07.2011 року та 15.09.2011 року, тож відповідач мав поставити товар, що визначений у вказаних вище рахунках в строк до 07.10.2011 року.

Однак, у вказаний термін позивач не отримував від відповідача повідомлення про час поставки товару, у відповідності до базисних умов поставки.

Вказана обставина свідчить про те, що відповідач в односторонньому порядку відмовилося від виконання свого обов'язку щодо постачання товару за Договором, перелік якого визначено рахунками № 1798 від 30.06.2011 року, № 1804 від 01.07.2011 року, № 1820 від 04.07.2011 року, № 2449 від 31.08.2011 року.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Керуючись вказаними нормами, позивач, направив на адресу відповідачу вимогу № 18-7/265, якою вимагав повернути передплату.

Вимогу було отримано відповідачем, про що свідчить відмітка на повідомленні про отримання поштового відправлення.

У відповідності до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже вбачається, що відповідач мав виконати грошове зобов'язання з повернення позивачу 75359 грн. 46 коп. передплати за товар, що визначений в рахунках № 1798 від 30.06.2011 року, № 1804 від 01.07.2011 року, № 1820 від 04.07.2011 року, № 2449 від 31.08.2011 року, в строк до 7.03.2014 року.

Однак, станом на день подання зустрічного позову, вказані грошові кошти не надійшли на поточний рахунок позивача.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 75359 грн. 46 коп. боргу, 15947 грн. 77 коп. процентів річних, 18956 грн. 91 коп. інфляційних втрат є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача, а разі відмови у позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні первісного позову - відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточний експрес» (вул. Героїв Сталінграду, буд. 16, кв. 117, м. Запоріжжя, 69095, код 30557359) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (вул. 2-га Залізнична, 10, м. Суми, 40022, код 33698892) 75359 грн. 46 коп. боргу, 15947 грн. 17 коп. процентів річних, 18956 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 2205 грн. 28 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.07.2014 року.

Суддя О.Ю. Соп"яненко