Рішення № 39937975, 23.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6829/14 23.07.14

За позовомПриватного підприємства «Центр народознавства «Козак Мамай»до1. Державної казначейської служби України 2. Державної виконавчої служби Україниза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідачівВідділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києвіпростягнення 188 290,71 грн.Головуючий суддя Босий В.П.

Судді: Ломака В.С.

Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача:Дубенська О.В.від відповідача 1:не з'явивсявід відповідача 2:Рубель І.В.від третьої особи:Лебедєва Л.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Центр народознавства «Козак Мамай» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України та Державної виконавчої служби України про стягнення 188 290,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві під час здійснення виконавчого провадження ВП№35283568 позивачу завдано шкоду у розмірі 188 290,71 грн., обов'язок по відшкодуванню якої покладається на державу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.05.2014 р.

26.05.2014 р. від представника відповідача 2 надійшло клопотання на заміну його як неналежного відповідача на належного, а саме на Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р. розгляд справи відкладено до 16.06.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача 1 та неподанням витребуваних доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. вирішено здійснювати розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Босий В.П. (головуючий), судді Стасюк С.В., Ломака В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляду справи призначено на 23.07.2014 р., залучено ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві до участі у справі в якості третьої особи, яка не зваляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

В судове засідання представник відповідача 1 не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №30072689.

Представник відповідача 2 в судове засідання з'явилася, на виконання вимог суду надала відзив на позовну заяву, підтримала заявлене клопотання про заміну відповідача 2 на належного - ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві.

Судом в задоволенні клопотання відповідача 2 про заміну неналежного відповідача відмовлено з огляду на наявність заперечень позивача, що за змістом приписів ч. 2 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України виключає можливість суду здійснити таку процесуальну дію.

Представник третьої особи в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи, проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2010 р. у справі № 6/225 за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Нігма» до Приватного підприємства «Центр народознавства «Козак Мамай» про стягнення 4 217 960, 26 грн. було затверджено мирову угоду та припинено провадження.

21.11.2012 р. головним державним виконавцем ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Лебедєвою Л.Ю. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 35283568 про примусове виконання ухвали господарського суду м. Києва від 19.04.2010 р. про затвердження мирової угоди у справі господарського суду міста Києва № 6/225.

У зв'язку з невиконанням боржником ухвали протягом надано строку у добровільному порядку, 28.11.2012 р. в межах виконавчого провадження ВП №35283568 державним виконавцем ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 217 600,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2012 р. скаргу Підприємства на дії ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві задоволено, постанову ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження ВП № 35283568 від 21.11.2012 р. скасовано.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2012 р. у справі №6/225 скасовано, в задоволенні скарги відмовлено.

17.04.2013 р. на депозитний рахунок ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві надійшли грошові, за рахунок яких було примусово стягнуто виконавчий збір у розмірі 188 290,71 грн., а також витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 241,34 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2013 р. у справі №6/225 постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 р. скасовано, а ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2012 р. залишено без змін.

Спір у справі виник у зв'язку із спричиненням позивачу шкоди у розмірі 188 290,71 грн., завданої протиправними діями державного виконавця внаслідок стягнення виконавчого збору.

Зокрема, позивач зазначає, що оскільки постанова ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження ВП № 35283568 була скасована в судовому порядку, стягнення виконавчого збору за проведення такого виконавчого провадження є незаконним.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, згідно приписів ст. 56 Конституції України та ст. 1173 Цивільного кодексу України потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру шкоди;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою.

За відсутності хоча б одного з цих (трьох) елементів цивільна відповідальність не настає.

Спеціальна правова конструкція ст. 1173 Цивільного кодексу України на відміну від загальних елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для наявності підстав для стягнення шкоди, виключає такий елемент як наявність вини.

Обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення збитків у розмірі 188 290,71 грн. позивач вказує на те, що ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2013 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2013 р. у справі №6/225, скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №35283568 з виконання ухвали господарського суду міста Києва від 19.04.2010 р. у справі №6/225.

По-перше, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку Державної виконавчої служби України) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано суду належних та допустимих доказів (рішення суду) на підтвердження факту визнання дій державного виконавця, які виявилися у стягненні з позивача виконавчого збору у розмірі 188 290,71 грн. неправомірними.

По-друге, із матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2012 р. у справі №6/225 скасовано, в задоволенні скарги відмовлено.

Вказана постанова мотивована тим, що зміст ухвали господарського суду міста Києва від 19.04.2010 р. у справі №6/225 відповідає вимогам ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, в переліку вимог якої відсутня обов'язковість зазначення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

При цьому, як вбачається із банківських виписок з рахунку позивача, грошові кошти, частину яких було віднесено на погашення виконавчого збору у розмірі 188 290,71 грн., було перераховані з рахунку позивача 17.04.2013 р., тобто в період чинності постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 р. у справі №6/225 (яку було скасовано судом касаційної інстанції 12.06.2013 р.).

За змістом ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином суд приходить до висновку, що державний виконавець ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві правомірно згідно діючого законодавства України стягнув з Підприємства виконавчий збір у розмірі 188 290,71 грн. під час здійснення виконавчого провадження ВП №35283568. При цьому, на момент вчинення вказаної виконавчої дії ухвала господарського суду міста Києва від 24.12.2012 р. у справі №6/225 була скасована.

По-третє, статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, зазначена стаття передбачає, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Суд відзначає, що позивачем не доведено яким чином саме Державна виконавча служба України як визначений в позові відповідач порушила права та законні інтереси Підприємства, на захист яких і було спрямовано подання даного позову.

Більш того, з метою заміни Державної виконавчої служби України як неналежного відповідача на ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві було долучено до справи відповідне клопотання, проти задоволення якого позивач в судовому засіданні 23.07.2014 р. заперечував.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність у діях Державної виконавчої служби України складу правопорушення, оскільки позивачем не доведено та не підтверджено відповідними доказами факту неправомірних дій державного виконавця під час стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження ВП №35283568.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог з викладених у позові Приватного підприємства «Центр народознавства «Козак Мамай» правових підстав необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватного підприємства «Центр народознавства «Козак Мамай» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.07.2014 р.

Головуючий суддя В.П. Босий

Судді В.С. Ломака

С.В. Стасюк