Рішення № 39937950, 23.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6268/14 23.07.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Насостехнокомплект»доПублічного акціонерного товариства «Укрнафта»простягнення 20 227,93 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:Дубчак С.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Насостехнокомплект» (надалі - ТОВ НВП «Насостехнокомплект») звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (надалі - ПАТ «Укрнафта») про стягнення 344 063,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у повному обсязі поставлено товар на виконання умов договору купівлі-продажу №20/1166-МТР від 21.06.2013 р., а відповідач належним чином зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 333 042,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 019,14 грн. та інфляційних у розмірі 6 002,72 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.05.2014 р.

19.05.2014 р. від представника відповідача надійшла заява, в якій відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що ним було повністю сплачено суму основної заборгованості.

Крім того, 19.05.2014 р. від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основної заборгованості просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6 246,71 грн. та інфляційні у розмірі 13 981,22 грн. Суд відзначає, що вказана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог, яка приймається судом для подальшого розгляду.

В судовому засіданні 19.05.2014 р. судом оголошувалась перерва до 04.06.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2014 р. розгляд справи відкладено до 23.06.2014 р. у зв'язку із неявкою представника позивача.

Розпорядженням Голови господарського суд міста Києва від 23.06.2014 р. справу № 910/6268/14 передано для розгляду судді Бойко Р.В., у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Бойко Р.В., розгляд справи призначено на 23.07.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.07.2014 р. справу №910/6268/14 передано для розгляду судді Босому В.П. у зв'язку з його поверненням з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Босим В.П.

В судове засідання представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №30483557, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в судовому засіданні 19.05.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2013 р. між ТОВ НВП «Насостехнокомплект» (продавець) та ПАТ «Укрнафта» (покупець) було укладено договір №20/116-МТР (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі «товар», відповідно до додатку, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 5.2 Договору покупець проводить оплату товару на умовах, зазначених у додатку, що є його невід'ємною частиною.

Додатком до Договору з урахуванням Додаткової угоди від 22.08.2013 р. сторони погодили найменування товару, що поставляється, його вартість, умови поставки та оплати. Зокрема, визначений товар має бути поставлений протягом 60 календарних днів з моменту підписання договору, а оплачений по факту поставки протягом 10 календарних днів.

На виконання умов Договору позивачем поставлений, а відповідачем прийнятий товар на загальну суму 444 228,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000079 від 22.08.2013 р., №РН-0000080 від 22.08.2013 р., №РН-0000081 від 22.08.2013 р., №РН-0000082 від 23.08.2013 р., №РН-0000095 від 19.09.2013 р. та №РН-0000114 від 25.10.2013 р.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши 111 186,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача за 18.11.2013 р. та 04.12.2013 р.

Крім того, 07.04.2014 р. відповідачем було повністю оплачено поставлений товар у розмірі 333 042,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача за 08.04.2014 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача сплати 3% річних та інфляційні за прострочення виконання такого зобов'язання.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом було встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 444 228,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000079 від 22.08.2013 р., №РН-0000080 від 22.08.2013 р., №РН-0000081 від 22.08.2013 р., №РН-0000082 від 23.08.2013 р., №РН-0000095 від 19.09.2013 р. та №РН-0000114 від 25.10.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6 Додатку до Договору товар мав бути оплачений відповідачем по факту поставки протягом 10 календарних днів.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та положень п. 6 Додатку до Договору, зобов'язання відповідача з оплати поставленого товару мало бути виконане протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними.

Матеріалами справи підтверджується факт здійснення відповідачем повної оплати поставленого товару 18.11.2013 р., 04.12.2013 р. та 07.04.2014 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару за Договором.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6 246,71 грн. та інфляційні у розмірі 13 981,22 грн. за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару за період з 30.09.2013 р. по 08.04.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6 246,71 грн. та інфляційні у розмірі 13 981,22 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ «Укрнафта» на користь ТОВ НВП «Насостехнокомплект» 3% річних у розмірі 6 246,71 грн. та інфляційні у розмірі 13 981,22 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

З огляду на приписи п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Відтак, оскільки зменшення позивачем розміру позовних вимог у даній справі пов'язане з оплатою відповідачем суми основної заборгованості після подання позову, судовий збір у розмірі 6 881,28 грн., сплачений позивачем за подання такого позову, покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Насостехнокомплект» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Насостехнокомплект» (40022, м. Суми, вул. 2-А Заводська, 1; ідентифікаційний код 23633541) 3% річних у розмірі 6 246 (шість тисяч двісті сорок шість) грн. 71 коп., інфляційні у розмірі 13 981 (тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 22 коп. та судовий збір у розмірі 6 881 (шість тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн. 28 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.07.2014 р.

Суддя В.П. Босий