Рішення № 39937940, 23.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6540/14 23.07.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л. Авто»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автономні джерела струму»простягнення 654 775,25 грн.Головуючий суддя Босий В.П.

Судді Ломака В.С.

Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача:Грицик Д.С.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Л. Авто» (надалі - ТОВ «Т.Л. Авто») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автономні джерела струму» (надалі - ТОВ «Торговий дім «Автономні джерела струму») про стягнення 654 775,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №3110/АИТ від 31.10.2013 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 652 487,08 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 859,14 грн. та 3% річних у розмірі 429,03 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.05.2014 р.

В судовому засіданні 21.05.2014 р. судом оголошувалась перерва до 11.06.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2014 р. вирішено здійснювати розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.06.2014 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Босий В.П. (головуючий), судді Стасюк С.В., Ломака В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2014 р. справу прийнято до провадження колегією суддів та призначено її до розгляду на 23.07.2014 р.

В судове засідання представник позивача з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, до канцелярії суду 23.07.2014 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю представника в іншому судовому засіданні.

Судом в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено з огляду на наступне.

По-перше, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин стосовно зайнятості його представника.

По-друге, відповідач не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити будь-яку особу для представництва власних інтересів.

По-третє, представник відповідача був присутній в судовому засіданні 11.06.2014 р. та надав пояснення по суті спору, які заслухані судом та прийняті до уваги під час винесення рішення у даній справі.

Крім того, з моменту проведення останнього судового засідання (11.06.2014 р.) відповідач мав більше місяця для підготовки до участі у судовому засіданні, зокрема для залучення кваліфікованої особи на представлення власних інтересів в суді, а також для підготування відзиву на позовну заяву на виконання вимог ухвали суду.

При цьому, суд обмежений строками розгляду справи з урахуванням приписів ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2013 р. між ТОВ «Т.Л. Авто» (постачальник) та ТОВ «Торговий дім «Автономні джерела струму» (покупець) було укладено договір №3110/АИТ (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити в обумовлені цим договором строки покупцю акумуляторні батареї виробництва ВЕСТА-ДНІПРО (Україна) і ПП «Союз Атлант» (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.

Пунктом 4.1 Договору ціна товару за одиницю вказується в специфікаціях до договору. Ціна договору визначається шляхом підсумовування вартості товарів, погоджених сторонами до постачання на виконання цього договору у відповідних специфікаціях.

Згідно з п. 4.3 Договору порядок оплати: покупець здійснює 100% оплату на протязі 45 календарних днів з моменту відвантаження товару на склад покупця. У разі, якщо в додатках (специфікації) до цього договору обговорений інший порядок оплати, сторони цього договору приймають порядок оплати, обумовлений у відповідних додатках (специфікаціях).

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 652 487,08 грн., що підтверджується накладною №TL-H4031-154 від 30.01.2014 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 652 487,08 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (накладна №TL-H4031-154 від 30.01.2014 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 652 487,08 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.3 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар протягом 45 календарних днів з моменту відвантаження товару на склад покупця.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 652 487,08 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 192 500,02 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Торговий дім «Автономні джерела струму» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Т.Л. Авто» про стягнення з ТОВ «Торговий дім «Автономні джерела струму» заборгованості у розмірі 652 487,08 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 859,14 грн. та 3% річних у розмірі 429,03 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 17.03.2014 р. по 24.03.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.5 Договору за прострочення оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. При цьому нарахування пені здійснюється протягом одного року з моменту, коли має бути здійснена оплата.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 859,14 грн. та 3% річних у розмірі 429,03 грн., нарахованих за період прострочення з 17.03.2014 р. по 24.03.2014 р., проте суд здійснює перерахунок пені та 3% річних з огляду на наступне.

Судом встановлено, що строк оплати відповідачем поставленого товару становить 45 календарних днів з моменту відвантаження товару на склад покупця, тобто з 30.01.2014 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням встановленого умовами Договору строку оплати поставленого товару, а також враховуючи приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, останнім днем виконання грошового зобов'язання відповідачем є 16.03.2014 р. (неділя), відтак останній день виконання грошового зобов'язання переноситься на понеділок (17.03.2014 р.), а відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 18.03.2014 р.

Таким чином, за перерахунком суду розмір пені та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 626,75 грн. та 375,40 грн. відповідно. В іншій частині пеня обрахована невірно (без врахування приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Торговий дім «Автономні джерела струму» на користь ТОВ «Т.Л. Авто» заборгованості у розмірі 652 487,08 грн., пені у розмірі 1 626,75 грн. та 3% річних у розмірі 375,40 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 232,39 грн. та 3% річних у розмірі 53,63 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л. Авто» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автономні джерела струму» (03038, м. Київ, вул. Федорова, 28; ідентифікаційний код 33102787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л. Авто» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 36; ідентифікаційний код 36702953) заборгованість у розмірі 652 487 (шістсот п'ятдесят дві тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 08 коп., пеню у розмірі 1 626 (одна тисяча шістсот двадцять шість) грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 375 (триста сімдесят п'ять) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 13 089 (тринадцять тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 78 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.07.2014 р.

Головуючий суддя В.П. Босий

Судді В.С. Ломака

С.В. Стасюк