Ухвала суду № 39936117, 25.07.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/2168/2014р. Головуючий в І інстанції Котьо І.В.

Категорія 27 Доповідач: Кутурланова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2014 року липня місяця 25 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Кутурланової О.В.

Суддів Майданіка В.В.

Орловської Н.В.

При секретарі Гончар К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 27 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, уточненим в ході розгляду справи.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 17.08.2007 року між ним та ОСОБА_2, що діяв зі згоди дружини - відповідачки ОСОБА_4, укладено договір позики, відповідно до якого він передав відповідачу 27000 доларів США для ремонту житлового будинку по АДРЕСА_1 у м.Херсоні та для будівництва нового житлового будинку по АДРЕСА_2 в м.Херсоні, які останній зобов'язався повернути до 17.08.2010 року, про що надав власноруч написану розписку.

Оскільки заборгованість за договором позики до теперішнього часу відповідачами не погашена, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором позики в сумі 27000 доларів США, що еквівалентно 297000,00 грн., неустойку в розмірі 473000,00 грн. та судові витрати в сумі 3866,96 грн.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 27 травня 2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково, стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 27000 доларів США, що становить 296948,70 грн., неустойку в розмірі 45000 доларів США, що становить 494914,50 грн. та судові витрати в розмірі 3887,56 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення половини боргу за договором позики з відповідачки та ухвалити у цій частині нове рішення про стягнення ? частини визначеної судом суми заборгованості за договором позики з відповідачки ОСОБА_4 та відповідного зменшення сум, що підлягають стягненню з нього на користь позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Згідно ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 17.08.2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачеві грошові кошти у сумі 27000 доларів США для ремонту житлового будинку по АДРЕСА_1 у м.Херсоні та для будівництва нового житлового будинку по АДРЕСА_2 в м.Херсоні, а відповідач, в свою чергу, отримав зазначену суму коштів та зобов'язався їх повернути у строк до 17.08.2010 року, а в разі неповернення зобов»язався сплачувати неустойку в розмірі 1000 доларів США за кожен місяць прострочки, що підтверджується складеною між ними розпискою (а.с.6).

При цьому текст розписки викладений від імені подружжя ОСОБА_2 із зазначенням, що ОСОБА_2 діє зі згоди ОСОБА_4

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 порушив взяті на себе зобов'язання за договором позики та у визначені договором строки не повернув отриманих коштів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з нього на користь позивача заборгованості за договором позики та неустойки.

Рішення суду в частині визначеної судом загальної суми заборгованості, яка підлягає стягненню на користь позивача та складається із заборгованості за договором позики у сумі 27000 доларів США, що еквівалентно 296948,70 грн. та неустойки в розмірі 45000 доларів США, що еквівалентно 494914,50 грн. апелянтом не оспорюється, загальний розмір заборгованості перед позивачем визнано, а тому відповідно до положень ст.303 ЦПК України рішення в цій частині не переглядається, як таке, що не оспорюється.

Посилаючись на необґрунтованість рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, апелянт зазначив, що грошові кошти за договором позики були отримані ним за згодою дружини, використані на потреби сім»ї, а тому заборгованість підлягає стягнення з них у рівних частках.

Однак, зважаючи на відсутність у справі належних та допустимих доказів на підтвердження того, що договір позики був укладений зі згоди та з відома ОСОБА_4, за відсутності її підпису на розписці про передачу коштів за договором позики та заперечення нею цього факту, з огляду на відсутність доказів того, що отримані за договором позики кошти були витрачені в інтересах сім'ї, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики.

Таким чином, колегія судів вважає, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та дослідив надані сторонами докази, яким дав правильну оцінку, ухвалив рішення на підставі норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги, як необґрунтовані законом, доказами та такі, що висновків суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст.303,307,308,314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 27 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді